Український етногурт «ДахаБраха» представив нову версію своєї знакової пісні «Козак» і випустив кліп, який уже називають однією з найемоційніших музичних робіт цього року. Режисером став британський митець Томас Джеймс — автор візуально сміливих і метафоричних кліпів для Florence + The Machine, Sam Smith та Hozier. Його співпраця з українським колективом перетворила стару композицію на нове культурне висловлювання, сповнене глибоких символів, болю і краси.
«Козак» уперше прозвучав ще у 2014 році в альбомі «Ягудки», коли «ДахаБраха» вже стали світовим феноменом — етноф’южн-гуртом, який зміг поєднати народні мотиви, мінімалізм, електроніку та поліфонію голосів. Нова версія пісні, що увійде до майбутньої збірки, не просто ремікс — це повноцінне переосмислення. Трек отримав нове аранжування, потужнішу динаміку та виразнішу емоційну глибину. Тут чути більше сили, більше тиші між ударами барабанів, більше повітря у голосах. Звуковий простір розширено так, щоб кожен акорд відлунював відчуттям боротьби, яку нині переживає вся країна.
Режисер Томас Джеймс підкреслив у відео дві головні теми — пам’ять і відродження. У кліпі використано маски зі сценічних вистав Центру сучасного мистецтва «ДАХ», засновника і натхненника гурту. Ці маски — не просто театральні атрибути, а частина історії колективу, який виріс із театральної лабораторії Влада Троїцького. Вони ніби зберігають обличчя минулого, переносячи дух «ДАХу» у новий контекст — відео, що поєднує сценічну пластику, кінематографічну поетику і музичну медитацію.
Сюжет кліпу не прямолінійний. Це радше візуальна притча, у якій козацький образ постає не як історичний персонаж, а як архетип — символ незламності, внутрішньої свободи та гідності. Герої рухаються у просторі між світлом і тінню, між сучасністю й минулим. Їхні костюми, освітлення, фактура кадру створюють ефект сну, у якому оживає міф. Джеймс вибудовує візуальну композицію на контрастах — чорне і біле, статичне і вибухове, голос і тиша. Цей баланс передає головну суть «ДахаБраха» — поєднання давнього й нового, земного й космічного.
Музиканти зазначають, що оновлення «Козака» стало для них не просто музичним жестом, а спробою повернути себе до витоків. За словами учасниці гурту Ніни Гаренецької, ця композиція завжди була особливою, бо втілювала ідею нескореності українського духу. Після початку повномасштабної війни пісня набула нового звучання — тепер вона звучить як посвята всім, хто тримає свою землю, мову й ідентичність.
«ДахаБраха» не раз підкреслювали, що їхня творчість — це форма культурного спротиву. Виступаючи на найбільших світових сценах, вони завжди розповідають про Україну не через політичні гасла, а через мистецтво. У новому кліпі це відчуття боротьби, ніжності й трагізму досягає апогею. Музика гурту, як завжди, балансує на межі шаманського ритуалу і сучасного перформансу: голоси переплітаються, барабани нагадують удари серця, а акорди акордеона переносять слухача у простір, де минуле і теперішнє стають одним цілим.
Томас Джеймс у своїй роботі з «ДахаБраха» зробив акцент не лише на музичній складовій, а й на емоційному ритмі. Він назвав цей кліп “розмовою із землею”. Для нього «Козак» — не просто український символ, а універсальний образ людини, яка стоїть перед темрявою і не відступає. Саме ця універсальність робить кліп зрозумілим світовій аудиторії: навіть не знаючи мови, глядач відчуває біль і гідність у кожному русі, кожному кадрі.
Критики вже порівнюють відео «Козак» із найкращими арт-роботами гурту, зокрема кліпами «Шо з-под дуба» та «Бог». Усі вони мають спільну рису — поєднання первісного звуку і візуальної експресії. Але цього разу масштаб відчутно більший: у кожній деталі — кінематографічна якість, у кожному плані — глибокий сенс. Робота Джеймса — це не просто музичне відео, а фільм-рефлексія, у якому Україна говорить з глядачем мовою мистецтва.
Нова версія «Козака» звучить із незвичною силою — у ній є щось пророче. Ця пісня ніби прокидається після десятиліття мовчання, аби нагадати, що культура здатна тримати країну навіть тоді, коли руйнуються міста. Гурт доводить: автентична українська музика не лише зберігає традицію, а й творить сучасність. І тепер, коли світ знову дивиться на Україну, «ДахаБраха» говорить від її імені — голосом, у якому чути і біль, і надію, і нескореність.
Кліп «Козак» — це не просто повернення до старої композиції, а новий етап у творчості колективу. Він поєднав досвід театру, музику коренів і сучасний світовий погляд на мистецтво. Це діалог між культурами, який доводить, що українська пісня може бути глобальною, залишаючись глибоко національною.
