Український гурт «Пиріг і Батіг» презентував другу з трьох запланованих збірок співаної поезії під назвою «Замордовані. Подзвін другий». Це продовження масштабного дослідницького документально-музичного проєкту, в межах якого музиканти осмислюють і переосмислюють поетичну спадщину авторів, знищених радянським тоталітарним режимом. Альбом стає не просто мистецькою подією, а й важливим культурним жестом, що поєднує музику, пам’ять і історичну відповідальність у час, коли Україна знову змушена боротися за право на власний голос і культуру.
«Замордовані. Подзвін другий» логічно продовжує першу частину триптиха, поглиблюючи тему репресованого українського слова. У центрі уваги — поезія авторів різних поколінь і творчих напрямів, яких об’єднала спільна доля: їхні життя і творчість були зламані або обірвані радянською системою. Через музику гурт не ілюструє тексти, а вступає з ними в діалог, дозволяючи словам зазвучати по-новому, але без втрати первісного сенсу й трагізму.
До альбому увійшло дванадцять композицій на вірші Майка Йогансена, Миколи Зерова, Михайля Семенка, Павла Филиповича, Вероніки Черняхівської, Василя Стуса, Ґео Шкурупія та Олега Клюфаса. Це поети різних естетик — від неокласики й футуризму до експериментальної та громадянської лірики. Саме ця різноманітність робить альбом багатошаровим і складним, адже слухач має справу не з уніфікованою «історією репресій», а з багатьма індивідуальними голосами, кожен з яких звучить окремо й водночас вплітається в загальний хор пам’яті.
Музично «Замордовані. Подзвін другий» балансує між авангардом і глибокою традицією. У композиціях переплітаються фолькові інтонації, барокові мотиви, неокласичні гармонії та психоделічні настрої. Важливою складовою стає звуковий простір: у треках можна почути друкарську машинку, скрип дверей, кроки сходами, інші побутові й майже документальні шуми. Вони створюють ефект присутності та занурення, ніби слухач опиняється всередині часу, де народжувалися ці тексти, або в просторі пам’яті, де вони продовжують жити.
Окремого значення набуває місце запису альбому. Робота над «Подзвоном другим» відбувалася в харківській резиденції «Слово», у квартирі мовознавця, історика й інтелектуала Юрія Шевельова. Харків у цьому проєкті — не лише географічна точка, а символ епохи Розстріляного відродження, місто, де формувалася українська модерна культура і де вона зазнала одного з найжорстокіших ударів. Простір Шевельова додає альбому ще одного виміру, перетворюючи запис на акт культурної пам’яті й тяглості.
Проєкт «Замордовані» демонструє, що співана поезія в сучасній Україні виходить за межі нішевого жанру. Вона стає інструментом суспільної розмови про минуле, ідентичність і відповідальність. «Пиріг і Батіг» не намагаються спростити тексти чи зробити їх зручними для масового споживання. Навпаки, музика часто підкреслює складність, фрагментарність і напругу поезії, залишаючи слухачеві простір для співпереживання й осмислення.
Важливо й те, що перший альбом триптиха, «Замордовані. Подзвін перший», увійшов до другого списку Шевченківської премії. Це свідчить про визнання проєкту не лише в музичному середовищі, а й у ширшому культурному контексті. «Подзвін другий» зміцнює цю позицію, показуючи, що робота з травматичною спадщиною може бути глибокою, сучасною і художньо переконливою.
У час повномасштабної війни такі проєкти набувають додаткового сенсу. Вони нагадують, що боротьба за свободу в Україні завжди була пов’язана з боротьбою за культуру і мову, а спроби знищити український голос мають довгу й трагічну історію. «Замордовані. Подзвін другий» не лише повертає імена й тексти з минулого, а й вписує їх у сучасність, де ці голоси знову звучать — гучно, болісно і необхідно.
