В Україні напрацьовують механізм обмеження та блокування музики російських виконавців на стримінгових платформах на підставі рішень Ради національної безпеки й оборони. Про це повідомив голова підкомітету з питань музичної індустрії комітету Верховної Ради з гуманітарної та інформаційної політики Олександр Санченко. Йдеться про комплексний підхід, який має поєднати правові інструменти держави з технічними можливостями міжнародних цифрових сервісів, аби припинити присутність у культурному просторі України контенту, пов’язаного з державою агресором.
За словами Санченка, ініціатива перебуває у фазі практичної підготовки. Всеукраїнська асоціація музичних подій створила відкриту Google форму, до якої внесли перелік російських виконавців, що мають бути обмежені для української аудиторії. Цей список передали до Служби безпеки України для перевірки та аналізу, після чого інформацію скерували до Ради національної безпеки й оборони. Саме рішення РНБО мають стати юридичною підставою для подальших дій держави та взаємодії зі стримінговими сервісами.
Паралельно українська сторона провела консультації з представниками найбільших стримінгових платформ щодо технічної реалізації можливих заборон. У ході перемовин платформи окреслили два базові сценарії. Перший варіант передбачає ухвалення окремого закону, який би забороняв музику за мовною ознакою. Однак, як наголосив Санченко, такий підхід суперечить євроінтеграційному курсу України, оскільки може бути розцінений як дискримінаційний і не відповідати принципам свободи вираження, закріпленим у європейському праві.
Другий сценарій, який наразі вважають основним, полягає у застосуванні персональних санкцій РНБО щодо конкретних виконавців. У такому разі стримінгові платформи отримують чітку правову основу для обмежень. Залежно від формулювання санкцій, сервіси можуть або заблокувати доступ до музики таких артистів за геолокацією, зробивши її недоступною для користувачів в Україні, або ж повністю видалити контент. Останній варіант можливий у випадках, коли санкції пов’язані зі співпрацею з терористичними організаціями або прямою підтримкою агресії.
Наразі, за словами Санченка, йдеться приблизно про 120 російських виконавців, щодо яких уже ухвалені обмежувальні рішення РНБО. Очікується, що найближчим часом ця інформація буде офіційно передана стримінговим платформам для подальшої імплементації. При цьому остаточна готовність сервісів виконувати такі рішення стане зрозумілою орієнтовно до березня 2026 року, коли завершиться етап узгоджень і тестування механізмів блокування.
Окрему дискусію викликає питання так званих «хороших росіян» у музичній сфері. Санченко зазначив, що це питання залишається відкритим і чутливим. Раніше українське законодавство передбачало можливість формування так званих білих списків російських виконавців, які публічно засудили агресію проти України та звернулися до СБУ з відповідною заявою. Проте за кілька років дії цього механізму жоден артист так і не скористався цією можливістю, що фактично зробило інструмент формальним і неефективним.
Водночас у парламенті та профільному комітеті наголошують, що йдеться не про цензуру як таку, а про захист інформаційного та культурного простору в умовах війни. Російська музика залишається одним із каналів м’якої сили, через який роками транслювалися імперські наративи та нормалізувалася агресивна політика Кремля. Обмеження такого контенту розглядають як елемент інформаційної безпеки поряд із санкціями проти медіа та окремих публічних осіб.
Окремо Санченко прокоментував тему російськомовних пісень українських артистів. За його словами, держава не планує запроваджувати прямі заборони щодо таких творів. Він переконаний, що їхня кількість поступово зменшуватиметься природним шляхом, особливо за умови системної державної підтримки україномовної музики, грантових програм і розвитку національного музичного ринку. У цьому контексті ставка робиться не на примус, а на створення умов, у яких українська мова та культура стають конкурентними і привабливими для виконавців і слухачів.
Запровадження механізму блокування російської музики на стримінгах може стати прецедентом для інших сфер культурної політики. У разі успішної реалізації Україна отримає інструмент, який дозволить швидко реагувати на виклики інформаційної війни, не порушуючи міжнародних зобов’язань і принципів європейського права. Для музичної індустрії це означає чіткі правила гри, а для суспільства — поступове очищення культурного простору від контенту, пов’язаного з країною агресором.
