Британське агентство Reuters заявило, що змогло встановити особу одного з найзагадковіших митців сучасності — вуличного художника Бенксі, який понад два десятиліття зберігає повну анонімність. За результатами журналістського розслідування, за цим псевдонімом, імовірно, стоїть уродженець Брістоля Робін Ганнінгем, який згодом змінив ім’я на Девід Джонс. Саме під цим ім’ям, як стверджують автори матеріалу, художник міг в’їжджати до України восени 2022 року, коли на Київщині з’явилися його резонансні роботи.
Новий етап розслідування був пов’язаний із графіті Бенксі в деокупованих населених пунктах Київської області. Однією з ключових локацій стало село Горенка, де на стіні зруйнованого будинку з’явилося зображення бородатого чоловіка у ванні. Ця робота стала символом відновлення життя після руйнувань і швидко привернула увагу як українських, так і міжнародних медіа. Сам Бенксі у листопаді 2022 року підтвердив авторство серії робіт, опублікувавши відео у своєму Instagram.
Журналісти Reuters поспілкувалися з місцевими жителями, які стали свідками створення одного з графіті. За їхніми словами, до зруйнованого будинку під’їхала карета швидкої допомоги, з якої вийшли троє людей. Двоє з них були в масках, а третій — без маски, з ампутацією руки та протезами на ногах. Вони винесли трафарети, закріпили їх на стіні і за допомогою фарби створили зображення. Згодом журналісти встановили, що цією людиною був відомий фотограф-документаліст Джайлз Дьюлі, засновник організації Legacy of War, яка допомагає Україні, зокрема передає автомобілі швидкої допомоги. Пізніше сам Бенксі публічно подякував Дьюлі за підтримку.
Щоб з’ясувати особу художника, журналісти показали місцевим жителям фотографії людей, яких раніше пов’язували з Бенксі. Серед них — французький стріт-артист Тьєррі Гетта, відомий як Mr. Brainwash, фронтмен гурту Massive Attack Роберт Дель Ная та Робін Ганнінгем. Очевидці не змогли однозначно підтвердити жодну з версій, хоча одна з мешканок Горенки зазначила, що чоловік на фото Дель Наї частково нагадує того, кого вона бачила.
Подальше розслідування вивело журналістів на дані про перетин кордону України. Відомо, що Роберт Дель Ная та Джайлз Дьюлі в’їхали до країни через Польщу 28 жовтня 2022 року — незадовго до появи робіт Бенксі. Особу третього супутника встановити було складніше. Для цього автори звернулися до архівних матеріалів, зокрема книги Banksy Captured, написаної колишнім менеджером художника Стівом Лазарідесом.
У книзі описано інцидент у Нью-Йорку у вересні 2000 року, коли художника затримала поліція під час створення графіті. Завдяки аналізу фото і документів журналісти знайшли матеріали справи, серед яких було рукописне зізнання затриманого. У цих документах вказано ім’я Робін Ганнінгем. Це стало одним із ключових доказів, що пов’язують це ім’я з Бенксі.
Ще у 2008 році британська преса висувала версію про те, що саме Ганнінгем є автором робіт Бенксі, однак прямих підтверджень цьому не було. Reuters стверджує, що після зміни імені художник почав використовувати ім’я Девід Джонс. За даними агентства, людина з таким ім’ям перетинала український кордон у ті ж дати, що й Дьюлі та Дель Ная, а дата народження в паспорті збігалася з даними Ганнінгема. Україну цей чоловік залишив 2 листопада 2022 року.
Попри зібрані дані, остаточного підтвердження особи Бенксі немає. Сам художник не відповів на запит журналістів, а його багаторічний адвокат Марк Стівенс відмовився коментувати інформацію, наголосивши, що розкриття особи може порушити приватність митця і навіть створити для нього загрозу.
Рішення Reuters оприлюднити результати розслідування викликало дискусію в культурному середовищі. З одного боку, особа Бенксі становить значний суспільний інтерес, адже його творчість впливає на мистецтво, політику і глобальний арт-ринок. З іншого — сама анонімність є частиною художньої концепції, яка дозволяє роботам існувати поза межами персоналізованого бренду.
Український контекст цієї історії додає їй особливої ваги. Роботи Бенксі на Київщині стали не лише мистецьким явищем, а й символом міжнародної солідарності з Україною. Вони зафіксували момент після звільнення територій і перетворили руїни на простір для художнього висловлювання. Саме тому будь-які спроби розкрити особу митця виходять за межі приватності і стають частиною ширшої дискусії про роль мистецтва у часи війни.
