В Україні спостерігається помітне зростання рівня бідності, що напряму пов’язано з повномасштабною війною. Якщо у період пандемії COVID-19 цей показник тримався на рівні 22–23%, то нині він наблизився до позначки у 30%. Про це повідомила директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова в коментарі для Центру економічної стратегії.

За її оцінкою, навіть значні обсяги міжнародної фінансової допомоги не здатні повністю компенсувати втрати, яких зазнає економіка через війну. Добробут населення продовжує погіршуватися, адже руйнування інфраструктури, скорочення бізнес-активності та зниження доходів суттєво впливають на якість життя громадян. Водночас підтримка з боку європейських партнерів відіграє критично важливу роль у стабілізації ситуації та запобігає ще глибшій соціально-економічній кризі.

Окрему увагу експертка звернула на проблему безробіття, яка в Україні набуває затяжного характеру. Йдеться про так зване застійне безробіття, коли люди протягом тривалого часу не можуть знайти роботу, навіть за наявності вакансій. Це свідчить про дисбаланс між потребами ринку праці та навичками населення.

Найбільше від цієї тенденції страждають соціально вразливі категорії громадян. Зокрема, мова про тих, хто не має змоги або не готовий змінювати професію чи здобувати нові компетенції відповідно до сучасних вимог економіки. У результаті такі люди залишаються поза активним ринком праці та втрачають джерела стабільного доходу.

За словами Лібанової, в Україні існує значний прихований потенціал робочої сили — близько одного мільйона осіб. До цієї категорії входять люди, які з різних причин не шукають роботу: як через об’єктивні обставини, так і через особисті фактори. Активізація цього ресурсу могла б частково вирішити проблему дефіциту кадрів і підтримати економічне відновлення країни.