Один із найвідоміших українських урбаністичних романів отримає несподіване кінематографічне прочитання. У Києві завершили знімальний період повнометражного фільму «Місто» за мотивами роману Валер’яна Підмогильного, однак глядачам не варто чекати буквальної екранізації твору зі шкільної програми. Події перенесли зі 1920-х років у сучасність, письменницьке середовище замінили електронною музикою, клубами та фестивалями, а історію амбітного Степана Радченка вписали у Київ, який живе під час великої війни.
Сценаристом і режисером картини став кінознавець та куратор «Київського тижня критики» Станіслав Битюцький, для якого «Місто» стане дебютом у повнометражному ігровому кіно. Автори свідомо відмовилися від спроб відтворити роман буквально. Вони зберегли його структуру, конфлікти та логіку персонажів, але перенесли їх у реальність приблизно на сто років уперед. Степан Радченко знову приїздить до Києва з амбіціями підкорити місто, однак тепер його оточує зовсім інший культурний простір.
Замість літературних кіл у фільмі з’являється світ електронної музики — диджеї, нічні клуби, вечірки та фестивалі. Саме це середовище творці обрали як сучасний аналог мистецького Києва, який описував Підмогильний. За задумом режисера, електронна сцена дозволяє передати нерв нинішнього покоління — його прагнення до свободи, кар’єрні амбіції, хаотичність стосунків, відчуття відчуження та спроби жити звичайним життям на тлі війни.
Паралель із романом виявилася значно глибшою, ніж проста зміна декорацій. Герой Підмогильного також належав до покоління, яке пройшло через окупацію, Першу світову війну та інші потрясіння початку XX століття. Тепер творці фільму намагаються говорити про молодих українців, чию дорослість формують повномасштабна війна, постійна небезпека та колективна травма. Фактично нове «Місто» має стати не стільки екранізацією класики, скільки портретом сучасних киян, які продовжують закохуватися, сваритися, працювати, танцювати й будувати плани під час війни.
На головні ролі команда навмисно шукала маловідомих для великого екрана акторів. Степана Радченка зіграв 26-річний Максим Рягін, актор Театру на лівому березі Дніпра, а образ Зосі втілила акторка Театру Франка Марія Ковальова. Для обох робота у «Місті» стала першим великим досвідом у кіно. За словами команди, ставка на нові обличчя була принциповою — майбутня стрічка має не лише переосмислити Підмогильного, а й відкрити нове покоління українських акторів.
Особливістю виробництва стало прагнення максимально занурити персонажів у реальний Київ. Частину сцен команда знімала безпосередньо на справжніх вечірках серед справжніх відвідувачів, через що окремі епізоди мають майже документальне відчуття. Герої не існують у стерильно створених декораціях — вони фактично потрапляють усередину реального міського життя, де камера фіксує атмосферу, натовп, музику та непередбачувані реакції людей.
Київ у картині стане повноцінним персонажем. Знімальна група працювала у різних частинах столиці — від районів за Академмістечком до Подолу та центральних кварталів. Однією з важливих локацій стала кіностудія імені Олександра Довженка, де команді вдалося провести знімання як до, так і після російського обстрілу студії. Для авторів це надало роботі додаткового символізму: сучасний український фільм створювали у павільйонах, пов’язаних з історією Сергія Параджанова, Юрія Іллєнка та інших класиків українського кіно.
Фінальною точкою 20-денного знімального періоду став київський клуб Closer на Подолі. Саме сюди творці ще після кастингів приходили разом з акторами, щоб відчути середовище, яке мало стати одним із головних культурних фонів картини. Таким чином історія, яка колись описувала прихід молодого провінціала у літературний Київ, тепер проходить через одну з найвпізнаваніших сцен сучасного нічного життя столиці.
Шлях фільму до знімального майданчика виявився тривалим. Проєкт «Міста» переміг на пітчингу Держкіно ще у 2021 році. Початково режисером і сценаристом мав бути Михайло Маслобойщиков, а головного персонажа планували назвати Матвієм. Знімання очікували у 2022 році, а український прокат — у 2024-му. Повномасштабне вторгнення Росії зруйнувало ці плани та змусило команду фактично переосмислити проєкт.
У 2024 році розробку фільму продовжили у програмі варшавської Wajda School, однак Маслобойщиков, який виїхав працювати над картиною, в Україну не повернувся. Після цього продюсери вирішили змінити режисера. У 2025 році до «Міста» приєднався Станіслав Битюцький, який спочатку створив новий тритмент, а потім переписав сценарій. Контракт із державою довелося переукласти, після чого виробництво нарешті вдалося запустити.
Серед головних проблем тепер — фінансування. Фільм фактично створюють у межах бюджету, сформованого ще за цінами 2021 року — тоді заявлена вартість проєкту становила близько 11,9 млн гривень. Через подорожчання виробництва цих коштів недостатньо, особливо для повноцінного постпродакшну. Команда вже отримала грант кіноакадемії Netflix, але продовжує шукати партнерів та веде переговори з представниками Румунії, Хорватії й Польщі. Також продюсери розраховують на можливу співпрацю з українськими дистриб’юторами та стримінговими сервісами.
За нинішнім планом фестивальна прем’єра «Міста» має відбутися у 2027 році, хоча конкретні строки залежатимуть від того, наскільки швидко вдасться завершити фінансування постпродакшну. Український прокат орієнтовно може стартувати приблизно через пів року після фестивального дебюту.
Продюсер Дмитро Суханов називає картину історією не лише про молодь, а й про внутрішній стан суспільства. У центрі мають опинитися травмованість, спротив, байдужість як захисна реакція та суперечливе бажання молодих людей продовжувати жити попри війну. Якщо задум спрацює, «Місто» може стати рідкісним випадком, коли українська класика не перетворюється на музейну реконструкцію, а вступає у прямий діалог із поколінням клубів, диджеїв, повітряних тривог і воєнного Києва.
