У центрі Києва планують переосмислити одну з малопомітних, але знакових будівель пізнього модернізму — колишню поліклініку Спілки письменників на вулиці Рейтарській. Шестиповерхову споруду, зведену у 1986 році, адаптують під сучасний офісний простір із міським кафе, мистецькими елементами та відкритою терасою на даху з видом на Софійський собор. Нову концепцію проєкту розробляють компанії Focus Office та First Line Group разом із архітектором Володимиром Шевченком — автором оригінальної будівлі.

Рейтарська останніми роками перетворилася на один із головних символів нового міського Києва. Вулиця поступово стала центром креативних просторів, кав’ярень, культурних ініціатив та сучасної урбаністики. Саме тому новий проєкт на Рейтарській, 15, уже зараз викликає значний інтерес серед архітекторів, урбаністів і мешканців столиці. Йдеться не лише про реконструкцію старої будівлі, а про спробу знайти баланс між сучасними функціями та збереженням архітектурної ідентичності Києва кінця ХХ століття.

Будівлю звели у 1986 році для Спілки письменників України. У той час вона виконувала функцію поліклініки та медичного простору для творчої спільноти. Архітектура споруди поєднувала риси радянського модернізму та функціонального дизайну пізнього СРСР. Попри стриманий зовнішній вигляд, будівля мала впізнавану геометрію, великі вікна та характерну внутрішню структуру, яку нині вирішили максимально зберегти.

Раніше об’єкт уже намагалися адаптувати під нові потреби міста. Попередня концепція передбачала створення апарт-готелю, однак архітектурне бюро Balbek Bureau, яке працювало над реалізацією, згодом вийшло з проєкту. Після цього команда забудовників вирішила змінити підхід і відмовитися від готельної моделі на користь офісного та громадського простору.

Однією з ключових особливостей нового проєкту стала співпраця із самим автором будівлі Володимиром Шевченком. Архітектор наголошує, що команда не прагне кардинально змінювати споруду чи повністю «осучаснювати» її зовнішній вигляд. Навпаки — концепція базується на повазі до первинної архітектури та спробі делікатно інтегрувати сучасні функції у вже існуючий простір.

Офісні приміщення планують розташувати на другому-п’ятому поверхах будівлі. За розробку інтер’єрів відповідає архітектор Олексій Биков, який відомий своїми проєктами у сфері переосмислення історичних та модерністських просторів. За його словами, команда свідомо вирішила не руйнувати початкову планувальну структуру будівлі. Замість повного перепланування архітектори намагаються адаптувати існуючі простори під сучасні потреби бізнесу та творчих індустрій.

Особливу увагу у проєкті приділяють мистецькій складовій. У будівлі планують розмістити колекцію робіт українських художників Ади Рибачук і Володимира Мельниченка — митців, чия творчість тісно пов’язана з київським модернізмом другої половини ХХ століття. Таким чином простір має стати не лише офісним центром, а й місцем взаємодії архітектури, культури та міського життя.

Перший поверх будівлі перетворять на відкрите міське кафе. Автори проєкту зазначають, що хочуть зробити простір максимально інтегрованим у життя Рейтарської. Ідея полягає в тому, щоб будівля перестала бути закритим адміністративним об’єктом і стала частиною міського середовища, куди можуть приходити не лише працівники офісів, а й мешканці та туристи.

Окремою точкою тяжіння має стати тераса на даху з панорамним видом на Софійський собор та історичний центр Києва. Саме цей простір архітектори називають одним із найскладніших у реалізації, адже верхній рівень потребує серйозної адаптації для громадського використання. За концепцію тераси та публічних зон відповідає архітектор Еміль Дервіш, який працює з натуральними матеріалами та орієнтується на оригінальні ескізи споруди 1980-х років.

Команда проєкту наголошує, що одним із головних принципів реконструкції стане повна інклюзивність будівлі. У межах оновлення планують замінити старі ліфти, встановити новий підйомник та адаптувати простір для людей із порушеннями мобільності. Для історичних споруд подібні зміни часто стають складним інженерним викликом, однак архітектори вважають це необхідною умовою сучасного громадського простору.

Водночас частина приміщень залишається складною для реконструкції. Найбільше труднощів викликають підвали, де зосереджена велика кількість старих інженерних мереж і технічної інфраструктури. Архітектори також визнають, що адаптація верхнього рівня під відкритий публічний простір вимагатиме додаткових технічних рішень.

На тлі активної забудови Києва та дискусій навколо втрати історичного середовища цей проєкт уже зараз викликає позитивну реакцію серед урбаністів. Багато хто розглядає його як приклад більш делікатного підходу до міської трансформації, коли стару архітектуру не зносять заради нової, а переосмислюють і інтегрують у сучасний контекст.

Сама Рейтарська за останнє десятиліття стала прикладом того, як змінюється культурна географія Києва. Тут дедалі частіше з’являються простори, які поєднують бізнес, мистецтво, гастрономію та публічне життя. І реконструкція колишньої поліклініки Спілки письменників може стати ще одним символом цієї трансформації.