У Києві визначили підрядника для будівництва фонтана на місці колишнього пам’ятника Леніну на бульварі Тараса Шевченка. Роботи вартістю 51,9 мільйона гривень має виконувати компанія «Ростдорстрой», яка, за даними урбаніста Віталія Селика, стала єдиним учасником тендера в системі Prozorro. Ідеться про одну з найпомітніших і найчутливіших локацій столиці — площу перед Бессарабським ринком, де після демонтажу радянського монумента вже багато років триває дискусія про те, яким має бути новий публічний простір у самому центрі Києва.

Ця історія давно вийшла за межі суто благоустрою. Місце, де стояв пам’ятник Леніну, має символічне значення для Києва і всієї України. Сам демонтаж монумента став одним із ключових образів розриву з радянським минулим, а порожній постамент і простір довкола нього перетворилися на територію відкритого питання: що має з’явитися там після імперського символу. Тому будь-яке рішення щодо цієї ділянки неминуче сприймається не лише як архітектурне чи інженерне, а як політичне, культурне й пам’яттєве.

За інформацією Віталія Селика, компанію «Ростдорстрой» пов’язують із соратниками колишнього мера Одеси Геннадія Труханова — депутатами Одеської міської ради Євгеном Коноваловим і Юрієм Шумахером. Такий контекст додає до проєкту ще один вимір — питання довіри до підрядника, прозорості конкуренції та якості закупівель. Формально тендерна процедура через Prozorro має забезпечувати відкритість, однак ситуація, коли на конкурс приходить лише один учасник, завжди викликає запитання у громадськості. Особливо коли йдеться про центральну локацію столиці й десятки мільйонів гривень.

Фінансування проєкту має забезпечити фармацевтична компанія Farmak. Саме вона ще минулого року запропонувала встановити фонтан на місці демонтованого пам’ятника Леніну з нагоди свого 100-річчя. Така модель, коли приватна компанія фінансує міський проєкт у публічному просторі, може бути корисною для міста, якщо вона супроводжується прозорими правилами, професійним обговоренням і чітким розумінням суспільного інтересу. Водночас центр Києва — це не рекламний майданчик і не територія корпоративного жесту, а простір, який належить усій громаді.

Згідно з проєктом, на площі перед Бессарабським ринком має з’явитися фонтан у класичному стилі. Також передбачені роботи з благоустрою прилеглої території та облаштування наземних безбар’єрних переходів між Хрещатиком, бульваром Шевченка та Великою Васильківською. Саме останній пункт може мати найбільше практичне значення для щоденного життя міста. Район Бессарабки є одним із найінтенсивніших транспортних і пішохідних вузлів Києва, де люди постійно рухаються між метро, ринком, офісами, магазинами, зупинками, Хрещатиком і прилеглими вулицями. Безпечні наземні переходи можуть зробити цей простір значно зручнішим і людянішим.

Питання безбар’єрності для цієї локації є принциповим. Центр столиці має бути доступним для людей з інвалідністю, літніх людей, батьків із дитячими візками, військових після поранень і всіх, кому складно користуватися підземними переходами. Якщо проєкт справді передбачатиме якісні наземні переходи, пониження бордюрів, зрозумілу навігацію, безпечні траєкторії руху та зручне покриття, це може стати важливішим за сам фонтан. Бо сучасний публічний простір оцінюють не лише за декоративністю, а за тим, наскільки він доступний і зручний для різних людей.

Водночас саме ідея класичного фонтана викликала дискусію. Критики проєкту звертали увагу на відсутність відкритого архітектурного конкурсу. Для настільки важливої локації конкурс міг би стати способом зібрати різні підходи, залучити архітекторів, урбаністів, істориків, митців і містян, а також уникнути враження, що рішення ухвалили заздалегідь. Простір біля Бессарабки потребує не випадкового декоративного об’єкта, а продуманої концепції, яка врахує історію місця, транспортні потоки, пішохідні маршрути, пам’ять про декомунізацію і сучасні потреби столиці.

Під час засідання Ради безбар’єрності Києва міський голова Віталій Кличко заявив, що класичний фонтан є найбільш нейтральним рішенням для цієї локації. Така позиція зрозуміла: після років суперечок навколо місця колишнього пам’ятника влада, ймовірно, шукає варіант, який не стане новим ідеологічним конфліктом. Фонтан справді може виглядати як компроміс — не пам’ятник, не політичний символ, не меморіал, а елемент благоустрою. Але нейтральність у центрі міста теж потребує осмислення. Адже іноді спроба зробити «просто красиво» може згладити важливий історичний контекст і перетворити складне місце пам’яті на декоративну площу без змісту.

Заступник голови КМДА Валентин Мондриївський повідомляв, що остаточний проєкт облаштування простору ще доопрацьовують. За його словами, раніше оприлюднені візуалізації не відповідали будівельним нормам, тому місто продовжує роботу над концепцією території. Це важливе уточнення, бо воно означає, що дискусія про остаточний вигляд простору формально ще не завершена. Водночас визначення підрядника на роботи вартістю понад 51 мільйон гривень створює відчуття, що процес уже перейшов у практичну фазу, хоча суспільство досі не має повної ясності щодо фінального рішення.

Бессарабська площа — одна з тих точок Києва, де сходяться різні епохи й різні логіки міста. Поруч історичний ринок, Хрещатик, бульвар Шевченка, Велика Васильківська, інтенсивний автомобільний рух, пішохідні потоки, бізнес, торгівля, туристичний інтерес і пам’ять про політичні події останніх десятиліть. Саме тому будь-який новий об’єкт тут має працювати не сам по собі, а в системі всього простору. Фонтан може стати вдалим елементом, якщо він не заважатиме руху, не створюватиме нових бар’єрів, не виглядатиме чужорідним і не підмінятиме собою головне завдання — зробити площу зручною, безпечною та відкритою.

Для Києва ця ситуація також є тестом на якість міського управління. Після демонтажу радянських символів місто має не просто прибирати минуле, а відповідально працювати з місцями, що залишилися після них. Порожнеча на місці пам’ятника Леніну була можливістю для публічної розмови про те, яким має бути центр столиці після декомунізації. Чи має це бути простір пам’яті, місце для сучасного мистецтва, зелена зона, фонтан, площа для зустрічей або гнучкий міський простір без домінантного об’єкта — на ці питання варто відповідати не кулуарно, а через відкритий процес.

Окремо стоїть питання вартості. 51,9 мільйона гривень для фонтана і благоустрою в центрі міста — сума, яка неминуче привертатиме увагу, особливо в умовах війни, бюджетних обмежень і високої чутливості суспільства до витрат. Навіть якщо кошти надає приватна компанія, а не міський бюджет, громада має розуміти, за що саме платять, які роботи входять у проєкт, хто контролюватиме якість, хто відповідатиме за подальше утримання фонтана і скільки коштуватиме його експлуатація. Публічний простір не завершується моментом відкриття — його потрібно обслуговувати роками.

У цій історії є потенційно позитивні елементи: приватне фінансування, намір облаштувати безбар’єрні переходи, спроба впорядкувати складну центральну локацію, перенесення уваги з порожнього постаменту на новий міський простір. Але є й ризики: відсутність архітектурного конкурсу, один учасник тендера, недостатня ясність щодо фінальної концепції, можливе спрощення історичного контексту та небезпека отримати дорогий декоративний об’єкт без справжнього урбаністичного ефекту.

Києву потрібні якісні публічні простори, особливо в центрі. Але вони мають створюватися так, щоб містяни відчували свою участь і розуміли логіку рішень. Простір на місці колишнього пам’ятника Леніну міг би стати прикладом нового підходу: прозорого, конкурсного, безбар’єрного, уважного до історії й орієнтованого на людину. Наразі ж він залишається полем дискусії, де добрі наміри змішуються з питаннями до процедури, підрядника і змісту майбутнього об’єкта.

Фонтан біля Бессарабки може стати новою міською точкою тяжіння, якщо його реалізують якісно і в ширшій логіці перетворення площі. Але для цього місто має переконливо відповісти на ключові запитання: чому саме такий формат, чому без конкурсу, як обрано підрядника, як забезпечать безбар’єрність, хто відповідатиме за утримання і як новий простір працюватиме для щоденних користувачів. Без цих відповідей навіть нейтральний фонтан ризикує стати не символом оновлення, а черговим приводом для недовіри до міських рішень.