Історія міжшкільного басейну «Олімпік» у Солом’янському районі Києва вже давно перестала бути локальним конфліктом між адміністрацією закладу, школою та батьками учнів. Сьогодні вона стала прикладом того, як питання управління комунальною власністю можуть перетворюватися на кризу довіри до місцевої влади.

Поштовхом до нової хвилі дискусій стало відео, оприлюднене наприкінці червня керівництвом районної адміністрації, яке мало продемонструвати потребу в ремонті басейну. Однак реакція громади виявилася зовсім іншою. Замість підтримки майбутніх робіт люди почали вимагати відповідей щодо використання приміщень, бюджетних коштів, технічної документації та організації роботи самого закладу.

Коли громада перестає довіряти

Будь-який комунальний об’єкт існує насамперед для громади. Саме тому прозорість його роботи має бути не винятком, а правилом.

Формально басейн «Олімпік» є окремим закладом позашкільної освіти. Водночас він історично функціонує разом зі школою №115, розташований у єдиному комплексі та, за словами представників громади, пов’язаний зі школою спільними інженерними системами. Саме ця обставина стала підставою для запитань щодо приміщень, які десятиліттями використовувалися школою, але після капітального ремонту могли отримати інший статус.

Для суспільства проблема полягає не лише у квадратних метрах. Коли громада не розуміє, хто і на підставі яких рішень змінює використання комунального майна, зникає довіра до самої системи управління.

Відкритість починається не з пресрелізів

Не менш показовою стала реакція мешканців щодо роботи самого басейну. У коментарях люди повідомляють про труднощі із записом дітей, відсутність зрозумілого розкладу занять, інформації про тренерів та умов відвідування. Інші порушують питання оплати занять, стверджуючи, що сплачували кошти, хоча заклад позиціонується як соціально орієнтований.

Такі питання не можна вирішити інформаційними кампаніями. Найкращою відповіддю є відкриті дані: оприлюднений розклад, фінансова звітність, інформація про кількість вихованців, тренерський склад, правила прийому та використання бюджетних коштів.

Саме так працює принцип підзвітності громадам, який є основою сучасного місцевого самоврядування.

Старі ремонти не можуть залишатися без оцінки

Додаткового резонансу ситуації надає й те, що ремонт басейну вже був предметом уваги контролюючих органів.

У 2018 році аудит КМДА зафіксував порушення під час проведення капітального ремонту об’єкта, зокрема завищення вартості окремих робіт та інші фінансові зауваження. Саме тому нинішня дискусія про нові бюджетні вкладення закономірно супроводжується питанням: чи були усунуті попередні проблеми та які висновки зробили відповідальні посадові особи?

Це питання актуальне не лише для одного району столиці. В Україні тисячі шкіл, дитячих садків, спортивних комплексів та інших комунальних об’єктів проходять реконструкції та капітальні ремонти. Якщо після завершення робіт громада не бачить ні результатів аудиту, ні повної звітності, ні оцінки ефективності використаних коштів, виникає закономірний дефіцит довіри.

Документи замість взаємних звинувачень

Окремою темою стали заяви про відповідальність попередніх орендарів або користувачів за нинішній стан приміщень.

Однак у подібних ситуаціях вирішальне значення мають не публічні коментарі, а документи. Акти приймання-передачі, результати технічних обстежень, дефектні відомості, висновки експертиз і претензійна робота дають змогу встановити фактичний стан об’єкта та визначити відповідальність кожної сторони.

Саме відкритість цих документів здатна зняти більшість суспільних запитань.

Урок, який стосується всієї країни

Ситуація навколо басейну «Олімпік» демонструє проблему, характерну для багатьох українських громад.

Недостатньо просто оголосити про новий ремонт або виділення бюджетних коштів. Суспільство дедалі частіше очікує відповідей на інші питання: як використовувалося комунальне майно раніше, наскільки ефективними були попередні ремонти, хто відповідає за прийняті рішення і чи може громада перевірити їх документально.

Саме тому історія одного басейну сьогодні виходить далеко за межі Києва.

Вона нагадує, що справжня довіра до влади будується не на гучних заявах і презентаціях майбутніх проєктів, а на відкритості документів, прозорості управлінських рішень і готовності відповідати на незручні запитання. Лише за таких умов комунальна інфраструктура працюватиме не в інтересах окремих установ чи посадовців, а в інтересах громад, які її утримують.