На Андріївському узвозі в Києві планують створити новий відкритий культурний простір для проведення концертів, ярмарків, виставок та інших публічних заходів. Ініціатива має перетворити ділянку за адресою Андріївський узвіз, 5 на сучасний майданчик для культурного життя столиці. Водночас проєкт уже викликав дискусію серед активістів і пам’яткоохоронців через можливий демонтаж наявного благоустрою та скорочення кількості дерев.

Про наміри змінити територію повідомили представники міської влади. У Київській міській державній адміністрації заявили, що реалізацію проєкту фінансуватиме меценат, тому кошти міського бюджету на будівельні та оздоблювальні роботи витрачати не планують. Майбутній простір описують як відкритий громадський майданчик, який зможе приймати концерти, сезонні ярмарки, мистецькі презентації, зустрічі та інші культурні події.

Організатори також запевняли, що дерева, які вже ростуть на ділянці, мають зберегти. Проте пам’яткоохоронець Дмитро Перов заявив, що оприлюднені проєктні рішення можуть передбачати інший сценарій. За його словами, під час перебудови частину наявних дерев планують видалити, а природне озеленення значною мірою замінити декоративними рослинами у контейнерах і горщиках.

Перов стверджує, що замість п’яти дерев, які нині ростуть на території скверу, у новому просторі може залишитися лише одне висаджене дерево. Такий підхід викликав питання щодо того, чи можна вважати майбутнє облаштування повноцінним озелененням. Рослини у вазонах створюють декоративний ефект, однак вони не забезпечують такого самого затінення, охолодження повітря та поглинання пилу, як дорослі дерева, що ростуть у відкритому ґрунті.

Суперечка навколо проєкту посилюється тим, що ділянка на Андріївському узвозі, 5 уже була впорядкована кілька років тому. Ще до початку повномасштабного російського вторгнення тут провели благоустрій за бюджетні кошти. Територію замостили тротуарною плиткою, облаштували інклюзивні заїзди, висадили декоративні туї та встановили підземний контейнер для збирання сміття.

Вартість підземного сміттєзбірника оцінювалася приблизно у 300 тисяч гривень. Такі конструкції встановлюють для того, щоб зменшити кількість звичайних контейнерів на поверхні, покращити санітарний стан території та зробити громадський простір візуально охайнішим. Тепер, за твердженням Перова, частину вже створеної інфраструктури можуть демонтувати заради нового проєкту.

Ситуація порушує питання не лише про збереження дерев, а й про доцільність повторної перебудови громадських просторів, на які раніше вже витрачали міські кошти. Навіть якщо нові роботи повністю профінансує приватний меценат, попередні вкладення з бюджету фактично можуть бути знецінені. Демонтаж плитки, заїздів, озеленення чи інженерного обладнання означатиме втрату частини вже виконаного благоустрою.

Андріївський узвіз є однією з найвідоміших історичних вулиць Києва. Він поєднує Верхнє місто з Подолом і традиційно асоціюється з художніми майстернями, галереями, театрами, музеями, виставками та вуличними ярмарками. Будь-яке втручання у простір узвозу привертає особливу увагу громадськості, оскільки йдеться не лише про благоустрій окремої ділянки, а й про вигляд історичного середовища столиці.

Ідея створення відкритого культурного майданчика загалом відповідає характеру Андріївського узвозу. Простір для концертів, невеликих фестивалів і мистецьких подій міг би підтримати місцевих художників, музикантів, майстрів та культурні установи. Він також здатний стати додатковою точкою тяжіння для киян і туристів, особливо в теплу пору року.

Водночас культурна функція не обов’язково має суперечити збереженню зелених насаджень. Дерева можуть стати частиною архітектурної концепції, створювати природний затінок для глядачів і формувати комфортніше середовище під час літньої спеки. Сучасні підходи до проєктування громадських просторів передбачають інтеграцію наявного озеленення, а не його заміну декоративними елементами з обмеженим терміном використання.

Для центральної частини Києва питання збереження дорослих дерев особливо важливе. Щільна забудова, велика кількість кам’яних і асфальтованих поверхонь та інтенсивний рух сприяють перегріванню вулиць. Дерева знижують температуру, затримують пил, поглинають частину шуму та допомагають утримувати дощову воду. Вазони з невеликими рослинами не можуть повністю виконувати ці функції.

Окремої уваги потребує прозорість проєкту. Громадськість має отримати можливість ознайомитися з остаточними кресленнями, переліком запланованих робіт, інформацією про долю кожного дерева та обґрунтуванням демонтажу вже встановлених елементів. Важливо також пояснити, хто відповідатиме за подальше утримання культурного майданчика, догляд за рослинами, прибирання та ремонт обладнання.

Не менш важливим є погодження робіт із пам’яткоохоронними органами. Андріївський узвіз належить до історичного середовища Києва, тому навіть невелика перебудова повинна враховувати архітектурний характер вулиці, її масштаб, традиційні матеріали та візуальні зв’язки. Надмірна кількість тимчасових конструкцій, сценічного обладнання або реклами може змінити сприйняття простору.

Побоювання мешканців і активістів можуть стосуватися також майбутнього режиму роботи майданчика. Концерти та ярмарки здатні пожвавити узвіз, однак регулярні гучні заходи можуть створити додаткове навантаження на житлові будинки й культурні установи поруч. Тому проєкт потребує зрозумілих правил використання, обмежень щодо рівня шуму та графіка проведення подій.

Сама участь мецената у фінансуванні не скасовує необхідності громадського контролю. Приватні кошти можуть допомогти місту реалізувати культурний проєкт без додаткових бюджетних витрат, але територія залишається частиною міського простору. Її облаштування має відповідати інтересам громади, законодавству та принципам збереження історичного середовища.

Поки остаточний вигляд майбутнього простору та точний перелік робіт публічно не узгоджені, суперечка триватиме. Для зняття напруги місту та організаторам варто представити повну концепцію, пояснити, які елементи нинішнього скверу збережуть, а які планують замінити. Особливо важливо надати офіційну інформацію щодо дерев, адже попередні обіцянки про їх збереження не збігаються із застереженнями пам’яткоохоронця.

Проєкт на Андріївському узвозі може стати прикладом вдалої співпраці міста, бізнесу та культурної спільноти, якщо його реалізують прозоро й без невиправданого знищення вже створеного благоустрою. Проте новий майданчик не повинен з’являтися ціною втрати дерев, марнування попередніх бюджетних вкладень або погіршення історичного ландшафту однієї з головних культурних вулиць Києва.