На сайті Київської міської ради зареєстрували петицію із закликом повернути громаді територію біля станції метро «Лісова», звільнити її від багаторічного будівельного паркану та облаштувати повноцінний транспортно-пересадковий вузол. Йдеться про ділянку між Броварським проспектом і вулицею Кіото, яка тривалий час залишається відгородженою через незавершений проєкт торговельного центру.

Станція «Лісова» є важливою точкою пересадки для мешканців лівобережної частини Києва, пасажирів із віддалених житлових масивів і людей, які щодня приїжджають до столиці з населених пунктів Київської області. Тут перетинаються потоки метро, міських автобусів, маршрутного транспорту та міжміських перевезень. Водночас простір навколо станції багато років залишається незручним, хаотичним і погано пристосованим до великої кількості пасажирів.

Авторка петиції наголошує, що будівельна огорожа перекриває прямі маршрути між виходами з метро та зупинками наземного транспорту. Через це людям доводиться долати довший шлях, обходити закриту територію та рухатися вузькими проходами вздовж проїжджої частини. Щоденна незручність особливо відчутна в години пік, коли біля станції одночасно опиняються сотні пасажирів.

Наявна організація простору створює серйозні проблеми для людей з інвалідністю, пасажирів на кріслах колісних, батьків із дитячими візками, людей старшого віку та громадян із тимчасовими травмами. Обхідні маршрути можуть мати нерівне покриття, перепади висоти, високі бордюри та інші фізичні перешкоди. Фактично один із великих транспортних вузлів столиці залишається недоступним для частини його користувачів.

Автори ініціативи вважають, що місто має повернути земельну ділянку до комунальної власності та використати її не для чергового комерційного об’єкта, а для потреб пасажирів. Петиція передбачає демонтаж паркану, відновлення благоустрою та створення зручного пересадкового простору з короткими й зрозумілими маршрутами між різними видами транспорту.

Окремою проблемою є відсутність належно облаштованих майданчиків для посадки й висадки пасажирів. Автобуси та маршрутки змушені зупинятися безпосередньо на проїжджій частині або в місцях, які не розраховані на тривале очікування транспорту. Це створює затори, ускладнює рух інших автомобілів і змушує людей виходити на дорогу, щоб потрапити до потрібного салону.

Стихійна організація зупинок також ускладнює орієнтування. Пасажири не завжди розуміють, звідки відправляється конкретний маршрут, де розташована черга та чи змінено місце посадки. У темний час доби або під час негоди ситуація стає ще складнішою. Відсутність навісів, лав, освітлення та чітких покажчиків перетворює звичайну пересадку на виснажливий пошук потрібного транспорту.

Сучасний транспортно-пересадковий вузол мав би об’єднати метро та наземні маршрути в єдину систему. Йдеться не обов’язково про масштабне капітальне будівництво. Навіть грамотне перепланування території могло б скоротити відстані між зупинками, розділити потоки автобусів і пішоходів, створити безпечні переходи та забезпечити прямий доступ до входів у метро.

Важливим елементом запропонованого проєкту має стати безбар’єрність. Підходи до станції повинні бути рівними, достатньо широкими та позбавленими зайвих перешкод. Пандуси й пониження бордюрів мають бути частиною цілісного маршруту, а не окремими фрагментами, які закінчуються сходами, парканом або пошкодженим покриттям.

Інклюзивність транспортної інфраструктури необхідна не лише людям з інвалідністю. Нею щодня користуються пасажири з валізами, велосипедами, дитячими візками та важкими речами. Зручний маршрут без сходів і різких перепадів висоти робить пересадку швидшою для всіх, знижує ризик падінь і допомагає уникати небезпечного скупчення людей.

У петиції також звертають увагу на втрату зелених насаджень. За словами авторки, частину дерев на ділянці вирубали під час підготовки до будівництва торговельного центру. Комерційний проєкт так і не був завершений, однак територія втратила частину природного озеленення та залишилася закритою для містян.

Відновлення благоустрою має передбачати висадження нових дерев, створення затінених зон і впорядкування пішохідного простору. Великі транспортні вузли особливо потребують озеленення, оскільки значна кількість асфальту, бетону й транспорту сприяє перегріванню повітря влітку. Дерева можуть створювати природний захист від сонця, зменшувати кількість пилу та робити очікування транспорту комфортнішим.

Ситуація біля «Лісової» є прикладом того, як незавершене приватне будівництво може роками впливати на повсякденне життя міста. Паркан, який мав бути тимчасовим елементом будівельного майданчика, фактично став постійною частиною транспортної інфраструктури. У результаті інтереси великої кількості пасажирів опинилися залежними від долі проєкту, який не був реалізований.

Тривале збереження огорожі порушує питання ефективного використання міської землі. Ділянки поруч зі станціями метро мають високу суспільну й економічну цінність. Їхнє планування повинно насамперед забезпечувати роботу транспорту, комфорт пішоходів і доступ до громадських послуг. Якщо приватний проєкт роками не рухається вперед, місто має перевірити правові підстави подальшого користування територією.

Повернення землі в комунальну власність, якого вимагають автори звернення, може потребувати окремих юридичних процедур, аналізу договорів, рішень Київради та зобов’язань забудовника. Петиція сама по собі не скасовує майнових прав і не демонтує огорожу, однак може змусити міську владу офіційно розглянути проблему й надати інформацію про статус ділянки.

Важливо, щоб рішення не обмежилося лише прибиранням паркану. Без загальної концепції звільнена територія може швидко перетворитися на стихійну парковку, місце неорганізованої торгівлі або нову зону хаотичної зупинки маршруток. Тому демонтаж огорожі має супроводжуватися транспортним плануванням, створенням безпечних пішохідних зв’язків і визначенням відповідальних за подальше утримання простору.

Окремої уваги потребує комфорт пасажирів під час повітряних тривог. Велика кількість людей прибуває до «Лісової» наземним транспортом і намагається якнайшвидше потрапити до метро. Довгі обходи, вузькі проходи та скупчення біля входів можуть затримувати рух і створювати додаткові ризики. Прямі безбар’єрні маршрути в нинішніх умовах є не тільки питанням зручності, а й елементом безпеки.

Ініціатива навколо «Лісової» показує, що кияни дедалі активніше вимагають оцінювати міські проєкти з позиції щоденних потреб людей. Замість території, роками закритої парканом, громада пропонує створити простір, який працюватиме для десятків тисяч пасажирів. Йдеться про зміну пріоритетів: від очікування нового торговельного центру до розвитку транспортної інфраструктури.

Щоб петиція отримала практичне продовження, місто має оприлюднити актуальний правовий статус землі, пояснити причини багаторічного простою будівництва та оцінити можливість припинення користування ділянкою нинішнім власником або орендарем. Після цього необхідно провести транспортне дослідження, визначити основні пасажирські потоки та підготувати проєкт із залученням мешканців, перевізників і фахівців із безбар’єрності.

Територія біля станції метро «Лісова» має потенціал стати впорядкованими східними воротами столиці, а не залишатися символом незавершеного будівництва. Демонтаж паркану, відновлення дерев і створення зручної пересадки могли б суттєво змінити щоденний досвід пасажирів. Однак для цього місту потрібно перейти від тимчасових рішень до комплексного планування простору.