Під час російської ракетно-дронової атаки на Одесу 21 липня зазнав пошкоджень прибутковий будинок Маргуліса на вулиці Маразліївській, 34Б. Вибухова хвиля вдарила по історичній споруді в середмісті, пошкодивши фасад, вікна та елементи оздоблення. У квартирах і під’їздах вибило десятки шибок, а біля будинку залишилися уламки скла та частини декоративних деталей. Пошкоджено також меморіальну дошку заслуженому художнику України Григорію Крижевському, який жив у цій будівлі.
Удар по Одесі стався близько 11:30. У центрі міста пошкоджень зазнали житлові будинки, цивільні установи, прилеглі споруди та припарковані автомобілі. Станом на вечір 21 липня було відомо про чотирьох травмованих. По медичну допомогу додатково звернулися 38-річний чоловік і 19-річна дівчина. На місцях працювали рятувальники, медики, правоохоронці та комунальні служби, які ліквідовували наслідки чергової російської атаки на цивільну інфраструктуру міста.
Пошкоджений будинок є одним із найпомітніших зразків одеського модерну початку XX століття. Його звели у 1912 році за проєктом цивільного інженера Фелікса Паппе. В архітектурі споруди поєдналися риси югендстилю, неокласицизму та ампіру. Масштабний фасад вирізняється складною композицією, ризалітами, різними типами балконів, барельєфами, декоративними вазами, маскаронами й металевими огорожами. У парадних збереглися керамічна плитка, ліпний декор, кессонні склепіння, вітражні вставки та масивні історичні двері.
Будинок спорудили як прибутковий — квартири в ньому призначалися для заможних орендарів. На початку XX століття такі житлові комплекси були важливою частиною розвитку Одеси, яка швидко зростала як портове, торговельне та промислове місто. Власники намагалися зробити свої будівлі не лише функціональними, а й престижними, тому вкладали значні кошти у просторі квартири, виразні фасади, якісні матеріали та оформлення парадних. Будинок Маргуліса став одним із найбільших і найскладніших за композицією прикладів такого житла.
Споруда належала інженеру Ігнатію Маргулісу, який був директором-розпорядником Одеської телефонної станції та орендарем міської електростанції. Його діяльність припала на період, коли електрика й телефонний зв’язок стрімко змінювали повсякденне життя міста. Власний прибутковий будинок Маргуліса відображав не лише фінансові можливості замовника, а й віру початку XX століття в технічний прогрес, нові стандарти комфорту та модернізацію міського середовища.
Архітектурна особливість комплексу пов’язана з нерівним рельєфом ділянки на перехресті Маразліївської вулиці та Сабанського провулка. Будівля складається з двох секцій, а її нижній рівень із боку Маразліївської частково переходить у напівпідвальний. Водночас секція, звернена до Сабанського провулка, має шість повноцінних поверхів. Завдяки цьому споруда протягом багатьох десятиліть залишалася однією з найвищих житлових будівель Одеси та суттєво вирізнялася серед багатоквартирної забудови 1910-х років.
Фелікс Паппе використав блоковий принцип проєктування, який дозволив пристосувати великий житловий комплекс до складної ділянки. Фасади не мають монотонного вигляду: вертикальні та горизонтальні членування, виступи, балкони й великі вікна утворюють складний ритм. Частина оздоблення тяжіє до раціонального модерну, де декор підпорядкований конструкції, однак в окремих деталях відчутні урочистість ампіру та симетрія неокласицизму.
Декоративні елементи, які постраждали під час атаки, мають не лише естетичне значення. Вони є частиною автентичної структури споруди й допомагають зрозуміти архітектурну культуру Одеси перед Першою світовою війною. Навіть невеликі втрати — сколи ліплення, пошкодження барельєфів, руйнування історичних рам або вітражного скла — можуть виявитися складними для відтворення. Для якісної реставрації необхідні фіксація кожного пошкодженого фрагмента, аналіз матеріалів і робота фахівців, які мають досвід збереження історичної забудови.
Окремого культурного значення будинку надає пам’ять про Григорія Крижевського. Художник народився 1918 року, працював у галузі живопису та був пов’язаний з одеським мистецьким середовищем. Меморіальна дошка на фасаді нагадувала про зв’язок споруди з життям її мешканців. Її пошкодження показує, що під час обстрілів руйнуються не тільки стіни й вікна, а й міські знаки пам’яті, через які різні покоління зберігають історії про митців, науковців, інженерів і громадських діячів.
Після первинної ліквідації наслідків будівля потребуватиме професійного технічного обстеження. Вибухова хвиля може спричиняти не тільки очевидні руйнування фасаду чи скління, а й приховані тріщини, послаблення кріплень декоративних деталей, пошкодження перекриттів та деформації віконних і дверних конструкцій. Фахівці мають визначити, які роботи необхідні негайно для безпеки мешканців, а які слід виконувати в межах подальшої реставрації.
Першим завданням має стати консервація: закриття вибитих вікон, захист квартир та інтер’єрів від опадів, укріплення нестійких елементів і збереження уламків автентичного декору. Важливо, щоб під час швидких ремонтів історичні деталі не замінювали типовими сучасними матеріалами без належної документації. Те, що може здаватися звичайним уламком штукатурки або металу, іноді є частиною оригінального оздоблення, за якою реставратори можуть відтворити форму, фактуру та технологію виготовлення.
Удари по історичній забудові Одеси стали системною загрозою для культурного середовища міста. Російські ракети та безпілотники пошкоджують житлові будинки, музеї, освітні заклади, релігійні споруди й архітектурні пам’ятки. Кожна така атака створює довготривалі наслідки: окрім негайної допомоги постраждалим, місту доводиться проводити обстеження, шукати фінансування, відновлювати складний декор і рятувати елементи, які пережили понад століття.
Для Одеси старі прибуткові будинки є не просто красивим тлом центральних вулиць. Вони формують масштаб кварталів, силует міста, характер дворів і повсякденний простір мешканців. У цих спорудах поєднані архітектура, історія підприємництва, розвиток інженерних технологій та біографії людей, які тут жили. Втрата автентичних деталей поступово змінює образ міста навіть тоді, коли основні стіни будівель залишаються на місці.
Пошкодження будинку Маргуліса ще раз продемонструвало вразливість культурної спадщини перед сучасною війною. Споруда, яка понад сто років переживала революції, зміну держав, воєнні періоди та перебудови міста, постраждала від вибухової хвилі російського удару. Тепер важливо не лише швидко закрити вибиті вікна, а й провести повну фіксацію втрат, зберегти вцілілий декор та підготувати науково обґрунтований план відновлення.
Реставрація має одночасно враховувати потреби мешканців і вимоги охорони культурної спадщини. Людям необхідно повернути безпечні умови проживання, водночас місто повинно не допустити спрощення фасаду або безповоротної втрати історичних матеріалів. Збереження будинку Маргуліса стане черговим випробуванням для одеських реставраторів, комунальних служб і державних установ, які працюють в умовах постійної небезпеки та обмежених ресурсів.
Російська атака 21 липня залишила нові пошкодження на архітектурній карті Одеси. Однак точна документація, професійна консервація та послідовне відновлення можуть допомогти зберегти будинок Маргуліса для майбутніх поколінь. Його фасади й інтер’єри є свідченням епохи, коли Одеса розвивала телефонний зв’язок, електрифікацію та нову житлову архітектуру. Захист цієї споруди сьогодні означає захист історичної пам’яті міста, яке Росія намагається позбавити не лише безпеки, а й матеріальних свідчень його минулого.
