Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під час 48-ї сесії в Пусані розгляне питання про внесення українського об’єкта «Стародавнє місто Херсонес Таврійський і його хора», розташованого в тимчасово окупованому Криму, до Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою. Засідання Комітету триває в Республіці Корея з 19 до 29 липня. Учасники оцінюють стан уже визнаних пам’яток, розглядають нові номінації та ухвалюють рішення щодо об’єктів, яким загрожують війни, незаконне будівництво, природні катастрофи або неналежне управління.
Питання Херсонеса має особливе значення для України, оскільки держава не має фактичного доступу до пам’ятки після російської окупації Криму у 2014 році. Українська сторона протягом останніх років передавала міжнародним структурам інформацію про незаконні археологічні роботи, масштабні будівельні проєкти, зміну історичного середовища та переміщення знайдених культурних цінностей. Через відсутність доступу українських фахівців стан комплексу доводиться оцінювати за супутниковими знімками, відкритими матеріалами та повідомленнями з окупованої території.
Центр всесвітньої спадщини та Міжнародна рада з охорони пам’яток і визначних місць ICOMOS рекомендували Комітету внести Херсонес до переліку об’єктів під загрозою. У підготовленому проєкті рішення зазначено, що археологічні розкопки та нове будівництво проводилися без дозволу компетентних органів України. За оцінкою експертів, ці втручання вже призвели до значної втрати автентичності й цілісності пам’ятки та становлять встановлену небезпеку для її видатної універсальної цінності. Проєкт рішення прямо передбачає внесення українського об’єкта до Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою.
Особливе занепокоєння викликає спорудження великого музейного комплексу в буферній зоні поблизу меж античного поліса. Супутниковий моніторинг свідчить, що перед будівництвом і під час нього на території проводили масштабні земляні та археологічні роботи. Розкопки також фіксували безпосередньо в межах стародавнього міста — поблизу базилік, собору, дзвона та інших відомих ділянок. На території з’являлися нові монументи, сцени, екрани, трибуни, доріжки й інші конструкції, які втручаються в археологічне середовище та змінюють сприйняття історичного простору.
Окремою проблемою залишається доля знайдених артефактів. У документах ЮНЕСКО наведено інформацію про продовження масштабних розкопок і переміщення культурних предметів до установ Російської Федерації без дозволу української влади. У матеріалах, на які посилаються експерти, зазначено, що у 2024 році на території Херсонеса могли розкопати понад 12 мільйонів археологічних предметів. Перевірити обсяг знахідок, їхнє походження та умови зберігання Україна нині не може. Це створює ризик руйнування археологічного контексту, втрати інформації про знайдені речі та незаконного включення української спадщини до російських музейних фондів.
Херсонес Таврійський заснували дорійські греки у V столітті до нашої ери на Гераклейському півострові в південно-західній частині Криму. Місто протягом майже двох тисячоліть залишалося важливим осередком торгівлі, політики та культурного обміну в Північному Причорномор’ї. Його історія охоплює античний, римський і візантійський періоди, а археологічні залишки демонструють тривалу взаємодію грецького світу з населенням Криму та степових територій на північ від Чорного моря.
До об’єкта належить не лише територія самого поліса, а й хора — сільськогосподарська округа, організована за чіткою системою земельних наділів. Вона включала дороги, укріплення, садиби, виноградники та кам’яні межові стіни. Збережена структура земельного поділу дає змогу дослідникам реконструювати господарське життя античної громади та простежити, як місто використовувало навколишній ландшафт. Саме поєднання міського центру з його аграрною територією робить Херсонес винятковим археологічним комплексом.
У 2013 році «Стародавнє місто Херсонес Таврійський і його хора» внесли до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО за критеріями, що стосуються тривалого культурного обміну та збереженого історичного типу землекористування. Уже наступного року Росія окупувала Крим, після чого Україна втратила можливість управляти об’єктом, здійснювати охоронні роботи та контролювати розкопки. Водночас міжнародно визнаний статус території не змінився: в офіційних документах ЮНЕСКО Херсонес залишається об’єктом всесвітньої спадщини України.
Внесення до Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою, не означатиме позбавлення Херсонеса його чинного статусу. Це спеціальний механізм, який застосовують, коли пам’ятці загрожують серйозні та конкретні небезпеки. Такий крок має привернути посилену міжнародну увагу, визначити першочергові заходи для порятунку об’єкта та сприяти залученню експертної, політичної й фінансової підтримки. Для України рішення стане додатковим підтвердженням того, що дії окупаційної влади завдають реальної шкоди культурній спадщині.
У проєкті рішення передбачено, що після внесення Херсонеса до списку під загрозою Україна, коли це дозволять обставини, має підготувати бажаний стан збереження об’єкта, перелік коригувальних заходів і строки їх виконання. ЮНЕСКО також закликає всі сторони утриматися від будь-яких дій, здатних спричинити нові незворотні пошкодження. Реалізувати повноцінну програму захисту буде можливо лише після відновлення українського контролю над Кримом і допуску незалежних фахівців до всіх складових комплексу.
Ситуація навколо Херсонеса демонструє, як окупація впливає не лише на сучасне життя людей, а й на культурні шари, що формувалися протягом тисячоліть. Археологічна пам’ятка є невідновним джерелом знань: після вилучення предмета без належної фіксації або руйнування давньої споруди наукову інформацію неможливо повернути. Навіть будівництво, яке окупаційна влада представляє як розвиток музейної інфраструктури, може знищувати первинний контекст і підміняти охорону спадщини політичним переосмисленням минулого.
Для України можливе рішення ЮНЕСКО матиме культурне, юридичне й символічне значення. Воно зафіксує загрозу пам’ятці на найвищому міжнародному рівні та посилить вимогу припинити незаконні розкопки, будівництво й переміщення артефактів. Водночас статус об’єкта під загрозою не здатний самостійно зупинити роботи на окупованій території. Його ефективність залежатиме від міжнародного тиску, документування порушень і готовності партнерів підтримувати Україну в захисті та майбутньому відновленні культурної спадщини Криму.
Херсонес є частиною історії України та водночас надбанням усього людства, тому руйнування його археологічного середовища виходить далеко за межі російсько-української війни. Захист комплексу означає збереження свідчень давньогрецької колонізації, античного землеробства, чорноморської торгівлі та багатовікового культурного обміну. Після остаточного руйнування ці історичні джерела неможливо буде відтворити навіть за допомогою сучасних технологій.
