Микола Васильович Плав’юк — український політичний і громадський діяч, дипломат, останній президент Української Народної Республіки в екзилі, публіцист, редактор, голова Організації українських націоналістів (бандерівців) та Світового конгресу українців.

Дата народження: 5 червня 1925
Місце народження: с. Русів, Коломийський повіт, Станіславське воєводство, Польща
Дата смерті: 10 березня 2012 (86 років)
Місце смерті: Гамільтон, Онтаріо, Канада
Причина смерті: природні причини
Поховання: Київ, Україна
Громадянство: Україна, Канада
Національність: українець
Віросповідання: православне християнство
Професія: політик, дипломат, публіцист
Цитати:

• «Україна повинна стати вільною і незалежною державою, і ми, українці, мусимо зробити все можливе, щоб це сталося».
• «Незалежність – це право на самовизначення нашого народу, і це право ми повинні захищати всіма можливими засобами».

Біографія Миколи Плав’юка

Микола Плав’юк народився в селі Русів, на території нинішньої Івано-Франківської області України, в родині селян. У дитинстві виявив інтерес до політики і національної боротьби, що було характерним для багатьох молодих українців того часу. Після початку Другої світової війни Микола активно долучився до молодіжного націоналістичного руху та вступив до Організації українських націоналістів (ОУН).

Військова кар’єра Плав’юка розпочалася у роки війни, коли він приєднався до Української повстанської армії (УПА), де брав активну участь у боротьбі проти нацистської окупації, а згодом проти радянської влади. У повоєнні роки, уникаючи арешту, Плав’юк емігрував до Західної Європи, де активно продовжив діяльність на підтримку української незалежності.

Протягом багатьох років Микола Плав’юк обіймав важливі посади в українських еміграційних організаціях. Він став одним із лідерів ОУН(б) і очолив Світовий конгрес українців, що сприяло значному поширенню української національної ідеї в діаспорі. Завдяки його зусиллям вдалося залучити до українського питання численних впливових політичних і громадських діячів Заходу.

У 1989 році Миколу Плав’юка обрали президентом УНР в екзилі. У цій ролі він став провідником української державності, символізуючи тяглість української незалежності навіть у вигнанні. 22 серпня 1992 року, після проголошення незалежності України, Плав’юк передав символи державності Президенту України Леоніду Кравчуку, завершивши існування уряду УНР в екзилі. Він став почесним громадянином України і продовжував працювати на благо держави та української національної ідеї до кінця свого життя.

Цікаві факти про Миколу Плав’юка

• Початок політичної діяльності в юнацькому віці: Микола Плав’юк долучився до ОУН ще в шкільному віці, ставши активним членом молодіжної секції організації.
• Участь в УПА: Під час Другої світової війни він приєднався до Української повстанської армії, де брав участь у військових діях проти окупантів.
• Багаторічна діяльність у вигнанні: Плав’юк більшу частину свого життя провів в еміграції, представляючи українські інтереси на міжнародній арені.
• Лідер діаспори: Він був головою Світового конгресу українців та Організації українських націоналістів (бандерівців), об’єднуючи українців по всьому світу.
• Президент УНР в екзилі: Обраний президентом УНР в екзилі, він продовжував відстоювати ідею української незалежності навіть за кордоном.
• Останній президент УНР: 22 серпня 1992 року передав символи державності Україні, що означало символічне завершення існування уряду УНР в екзилі.
• Публіцистична діяльність: Активно займався публіцистичною діяльністю, редагував численні видання та писав статті на тему української незалежності.
• Громадський діяч у Канаді: Після еміграції до Канади Микола Плав’юк став одним із найактивніших представників української діаспори, працюючи над визнанням української незалежності в Канаді.
• Відновлення історичної пам’яті: Плав’юк доклав значних зусиль для вшанування пам’яті жертв Голодомору, депортацій та політичних репресій, сприяючи визнанню цих трагічних подій на міжнародному рівні.
• Відзнаки і нагороди: За свої заслуги перед Україною Микола Плав’юк був нагороджений численними українськими та міжнародними відзнаками, включаючи орден князя Ярослава Мудрого.

Вшанування пам’яті Миколи Плав’юка

Микола Плав’юк, як видатний діяч українського національно-визвольного руху, залишив значний слід в історії України. У його честь названо численні вулиці, школи та організації в Україні та за її межами. У 2012 році в Києві відбулося урочисте відкриття пам’ятника на його могилі, де зібралися представники української діаспори з усього світу.

Завдяки його зусиллям на міжнародному рівні було визнано історичну тяглість української державності, а його вклад у боротьбу за незалежність України став прикладом для наступних поколінь українців.

Микола Плав’юк активно сприяв розвиткові української діаспори, допомагав у створенні численних організацій, що сприяли поширенню української культури за кордоном. За його ініціативи було організовано численні культурні заходи, конференції та фестивалі, спрямовані на підвищення обізнаності про українську історію та культуру.

Микола Плав’юк – видатний український політичний і громадський діяч, який присвятив своє життя боротьбі за незалежність України. Його діяльність у вигнанні стала важливим етапом у збереженні ідеї української державності та поширенні української національної свідомості серед діаспори. Плав’юк залишив по собі великий політичний і культурний спадок, який продовжує надихати українців у боротьбі за свої права і свободи. Дізнатися більше про життя та діяльність Миколи Плав’юка можна на сайті ukrainian-nation.org.ua.