На сайті Київради петиція з вимогою демонтувати конструкції замороженого торговельного центру «Апрель-2», також відомого як April City, та відновити повноцінну роботу станції швидкісного трамваю «Кільцева дорога» у Святошинському районі набрала необхідні 6 тисяч голосів. Тепер звернення очікує на офіційну відповідь міської влади. Історія цього об’єкта давно вийшла за межі звичайного будівельного конфлікту: для мешканців району йдеться про заблокований транспортний вузол, щоденні незручності, аварійну логістику, темні переходи, паркани, затори та відчуття, що інтереси громади роками поступаються недобудованому комерційному проєкту.
Авторка звернення Оксана Андрійчук закликає київську владу втрутитися в ситуацію і, як зазначено в петиції, «припинити багаторічне приниження громади». За її словами, проблема триває вже понад 7,5 років через зупинку будівництва другої черги ТРЦ. Об’єкт, який мав стати частиною комерційної інфраструктури району, фактично перетворився на «іржавий символ безвідповідальності» та приклад захоплення стратегічного транспортного простору міста. Саме ця формула добре передає головну претензію мешканців: недобудова не просто стоїть замороженою, а безпосередньо заважає користуватися громадським транспортом і дорогою.
Нині кінцевою зупинкою швидкісного трамваю фактично є «Жуля Верна», колишня «Ромена Роллана». Водночас повноцінний доступ до законної кінцевої станції «Кільцева дорога» фізично заблокований бетонними конструкціями комерційного об’єкта. Для пасажирів це означає щоденну втрату часу й комфорту. Люди, які мали б доїжджати до кінцевої станції, змушені завершувати маршрут раніше, виходити на проміжній зупинці й долати решту шляху пішки. У петиції зазначається, що цей шлях проходить через захаращені паркани й темні тунелі, які давно стали символом занедбаності території.
Швидкісний трамвай у цьому районі є не просто одним із видів транспорту. Для мешканців Борщагівки, Святошинського району та прилеглих кварталів це важлива транспортна артерія, яка з’єднує житлові масиви з іншими частинами Києва. Кінцева станція «Кільцева дорога» має стратегічне значення, адже вона забезпечує пересадки, доступ до магістральних маршрутів і зв’язок із великою транспортною розв’язкою. Коли така станція роками фактично заблокована, це впливає на тисячі людей щодня: працівників, студентів, літніх пасажирів, батьків із дітьми, людей із важкими сумками та всіх, хто залежить від громадського транспорту.
Проблема не обмежується лише трамваєм. Недобудова створила логістичні труднощі й для автомобілістів. За словами авторів петиції, бетонні опори та тимчасові споруди забудовника фактично «вилізли» на проїжджу частину, утворивши постійне аварійне «пляшкове горло» на виїзді до Кільцевої дороги. Водії роками змушені стояти в заторах і маневрувати між стовпами. У місці, де транспортний потік і без того інтенсивний, будь-яке звуження дороги створює додаткові ризики: аварійні ситуації, затримки громадського транспорту, нервозність водіїв і небезпеку для пішоходів.
У таких конфліктах особливо помітно, як одна недобудова може зламати логіку цілого району. Якщо комерційний об’єкт роками не добудовується, але його конструкції займають ключовий простір, місто фактично втрачає контроль над частиною транспортної інфраструктури. Це вже не приватна проблема забудовника і не технічна пауза в реалізації проєкту. Це питання управління містом, відповідальності перед громадою та здатності влади захищати публічний інтерес там, де він вступає в конфлікт із бізнесовими планами.
Серед вимог петиції до КМДА — негайний демонтаж недобудованих конструкцій «Апрель-2» безпосередньо над трамвайними коліями та станцією «Кільцева дорога». Також громада вимагає звільнити проїжджу частину проспекту від бетонних опор і парканів, щоб відновити проєктну ширину дороги. Окремо йдеться про повне відновлення руху трамваю до його законної кінцевої зупинки та розірвання договорів із забудовником через невиконання зобов’язань протягом понад семи років. Ці вимоги свідчать, що мешканці очікують не косметичних рішень, а повного перегляду ситуації.
Сам факт, що петиція набрала необхідні 6 тисяч голосів, показує масштаб суспільного невдоволення. Для багатьох киян ця історія стала прикладом того, як заморожені будівництва перетворюються на довготривалі міські проблеми. У Києві є чимало об’єктів, які роками залишаються недобудованими, втрачають первинну функцію, погіршують вигляд вулиць і створюють небезпеку. Але ситуація з «Апрель-2» особливо гостра, бо йдеться про безпосереднє блокування транспортної інфраструктури, якою щодня мають користуватися тисячі людей.
Для міської влади відповідь на петицію стане перевіркою. Формально процедура передбачає розгляд звернення, але громада очікує конкретних дій: юридичної оцінки договорів із забудовником, технічного обстеження конструкцій, визначення відповідальних, плану демонтажу або розблокування станції, строків і публічної комунікації. Якщо відповідь зведеться лише до загальних формулювань, це навряд чи зніме напругу. Після понад семи років очікування мешканці хочуть не обіцянок, а рішення, яке поверне району нормальний транспортний вузол.
Питання April City також вписується в ширшу дискусію про пріоритети розвитку Києва. Місто не може ефективно працювати, якщо стратегічні транспортні точки стають заручниками приватних комерційних проєктів. Громадський транспорт, дороги, пішохідні маршрути, станції, пересадки й доступ до них мають залишатися основою міської мобільності. Бізнес може бути важливою частиною розвитку району, але не тоді, коли через нього блокується кінцева станція швидкісного трамваю та звужується проїжджа частина.
У ситуації з «Апрель-2» особливо болісним є відчуття тривалості проблеми. Понад 7,5 років — це не коротка затримка і не тимчасова складність. За цей час змінилися міські пріоритети, транспортні потреби, безпекова ситуація, умови життя в столиці, але бетонні конструкції й паркани залишаються. Для мешканців це виглядає як приклад безкарності та безсилля міських механізмів контролю. Саме тому в петиції використано жорсткі формулювання про приниження громади й символ безвідповідальності.
Водночас демонтаж недобудованих конструкцій — це складне питання, яке потребує юридичної та технічної підготовки. Місто має визначити, кому належать конструкції, які договори діють, хто відповідає за безпеку, чи існують судові обмеження, як провести роботи без ризику для трамвайної інфраструктури та автомобільного руху. Але складність процедури не може бути виправданням для бездіяльності. Саме для таких ситуацій і потрібна активна позиція міської влади: зібрати всі сторони, оцінити правові підстави й запропонувати реалістичний план.
Окремим питанням є безпека пішоходів. Якщо люди щодня змушені проходити через темні тунелі, повз паркани та захаращені ділянки, це створює не лише дискомфорт, а й реальні ризики. У вечірній час такі простори можуть бути небезпечними, особливо для дітей, літніх людей і жінок, які повертаються додому. Міська інфраструктура має бути передбачуваною, освітленою, доступною й логічною. Коли шлях до транспортної станції перетворюється на квест, це означає, що місто не виконує базову функцію турботи про мешканців.
Відновлення повноцінної роботи станції «Кільцева дорога» могло б мати значний ефект для всього транспортного вузла. Це скоротило б зайві пішохідні переміщення, повернуло б пасажирам нормальну кінцеву зупинку, зменшило б хаос у пересадках і посилило б роль швидкісного трамваю як ефективного виду транспорту. У місті, де затори залишаються постійною проблемою, розвиток і нормальна робота рейкового громадського транспорту мають бути пріоритетом, а не другорядним питанням.
Ситуація також має символічний вимір. Назва April City натякала на новий комерційний простір, але для мешканців район отримав замість цього бетон, іржу, паркани й заблоковану станцію. Така трансформація очікувань у розчарування добре знайома багатьом українським містам. Великі обіцянки девелоперів часто виглядають привабливо на старті, але коли проєкт зупиняється, відповідальність за наслідки фактично перекладається на громаду. Люди роками живуть поруч із недобудовою, тоді як юридичні й фінансові питання залишаються невирішеними.
Тепер, коли петиція набрала необхідну кількість голосів, у Києва є шанс показати інший підхід. Міська влада може або залишити проблему в бюрократичному коридорі, або використати звернення громади як підставу для реального розблокування станції. Це питання не лише Святошинського району. Воно стосується всього Києва, бо демонструє, чи може місто повертати собі простори, які були фактично виведені з нормального громадського користування.
Якщо конструкції «Апрель-2» демонтують, проїжджу частину звільнять, а трамвай повернуть до «Кільцевої дороги», це стане важливою перемогою міської громади. Не тому, що буде вирішено одну локальну проблему, а тому, що мешканці побачать: публічний тиск, петиції й послідовна позиція можуть змінювати міську політику. У столиці, де конфлікти між забудовниками та громадами тривають роками, такі приклади особливо потрібні.
Петиція щодо «Апрель-2» — це не просто вимога прибрати недобудову. Це вимога повернути місту його транспортну логіку, безпеку й повагу до людей, які щодня користуються швидкісним трамваєм і Кільцевою дорогою. Громада Святошинського району очікує, що після 6 тисяч голосів міська влада нарешті дасть відповідь не лише словами, а діями.
