Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про перепоховання останків Євгена Коновальця — полковника Армії Української Народної Республіки, одного із засновників Української військової організації та першого голови Організації українських націоналістів. Відповідне урядове розпорядження датоване 15 липня. Місцем нового поховання визначили Національне військове меморіальне кладовище, де вшановують українських військових і діячів, які боролися за незалежність держави.
Разом із рішенням уряд затвердив план заходів, необхідних для організації перепоховання. До його виконання мають долучитися центральні органи виконавчої влади, державні установи та інші відповідальні структури. Кожна з них виконуватиме завдання в межах своїх повноважень — від дипломатичного погодження ексгумації до перевезення останків, підготовки церемонії та проведення урочистих заходів у Києві.
Фінансування передбачено коштом державного бюджету на 2026 рік, місцевих бюджетів, а також інших джерел, які не заборонені українським законодавством. Такий механізм має забезпечити виконання всіх процедур, пов’язаних із репатріацією, транспортуванням і похованням. Ідеться не лише про організаційні витрати, а й про міжнародні юридичні процедури, спеціальне перевезення та облаштування місця поховання.
Одне з ключових завдань покладено на Міністерство закордонних справ України. Відомство має взаємодіяти з уповноваженими органами Нідерландів, де нині похований Євген Коновалець. Українська сторона повинна отримати необхідні дозволи на ексгумацію останків, узгодити процедуру з місцевою владою та забезпечити їх законне перевезення через державний кордон.
Міжнародний етап підготовки матиме особливе значення, оскільки останки Коновальця перебувають на цвинтарі Кросвейк у Роттердамі з 1938 року. Будь-яке переміщення поховання потребує дотримання законодавства Нідерландів, санітарних норм, правил транспортування та дипломатичних домовленостей між двома країнами. Після завершення цих процедур останки мають доставити до України.
План уряду також передбачає проведення урочистих заходів під час репатріації та вшанування пам’яті Євгена Коновальця в Києві. Очікується, що церемонія матиме державний характер і підкреслюватиме роль діяча в українському визвольному русі першої половини ХХ століття. До заходів можуть долучитися представники державної влади, Збройних сил України, історики, громадські організації та військовослужбовці.
Перепоховання проведуть із військовими почестями відповідно до Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних сил України. Такий формат відповідає військовому званню Коновальця та його участі у боротьбі за українську державність. Церемонія має стати офіційним визнанням його внеску в організацію українського війська та розвиток визвольного руху.
Євген Коновалець був однією з ключових постатей української політичної та військової історії ХХ століття. Він служив в Армії Української Народної Республіки та мав звання полковника. У період боротьби за незалежність Коновалець брав участь у формуванні українських військових підрозділів і став одним із провідних організаторів національного руху після поразки визвольних змагань.
Після втрати української державності він продовжив діяльність за кордоном. Коновалець став одним із засновників Української військової організації, яка об’єднала колишніх військовослужбовців і прихильників продовження боротьби за незалежність. Організація діяла в умовах, коли українські землі були поділені між кількома державами, а політична діяльність прихильників самостійної України переслідувалася.
У 1929 році Коновалець очолив новостворену Організацію українських націоналістів і залишався її першим головою до своєї загибелі у 1938 році. Під його керівництвом ОУН намагалася об’єднати різні середовища українського визвольного руху, створити міжнародні контакти та зберегти ідею незалежної держави в умовах відсутності власної політичної території.
Його діяльність привернула увагу радянських спецслужб, які розглядали український визвольний рух як загрозу для СРСР. Євген Коновалець загинув 23 травня 1938 року в Роттердамі. За даними Українського інституту національної пам’яті, його вбив співробітник радянських спецслужб. Для замаху використали вибухівку, приховану в переданому Коновальцю предметі.
Після загибелі діяча поховали на роттердамському цвинтарі Кросвейк. Упродовж наступних десятиліть його могила залишалася місцем пам’яті для представників української діаспори, істориків і громадських діячів. Питання про перенесення останків до незалежної України неодноразово обговорювалося, однак вимагало політичного рішення, міжнародного погодження та визначення належного місця поховання.
Створення Національного військового меморіального кладовища дало державі можливість системно вшановувати військових і діячів визвольного руху. Перепоховання Коновальця на його території має поєднати пам’ять про боротьбу за незалежність у ХХ столітті з ушануванням сучасних захисників України. Такий символічний зв’язок особливо відчутний під час повномасштабної війни, коли українці знову змушені відстоювати існування власної держави.
Рішення уряду також є частиною ширшого процесу повернення до України останків визначних діячів, похованих за кордоном. Раніше на Національному військовому меморіальному кладовищі перепоховали Андрія Мельника та його дружину Софію Федак-Мельник. Після загибелі Коновальця саме Мельник очолив Провід українських націоналістів і продовжив діяльність організації.
Перепоховання таких постатей має не лише меморіальне, а й суспільне значення. Воно повертає до українського простору людей, чиє життя було пов’язане з боротьбою за незалежність, але які через переслідування, еміграцію або політичні обставини були поховані далеко від Батьківщини. Для сучасної України це спосіб відновити історичну тяглість і сформувати державну традицію вшанування учасників визвольного руху.
Водночас проведення церемонії потребуватиме уважного ставлення до історичного контексту та відкритого пояснення суспільству значення постаті Коновальця. Його діяльність припала на складний період європейської історії, а український визвольний рух розвивався в умовах воєн, репресій і відсутності незалежної держави. Саме тому державне вшанування має спиратися на історичні документи та фахове осмислення подій.
Для України повернення останків Коновальця матиме особливий символізм. Упродовж життя він не зміг повернутися до незалежної держави, за створення якої боровся. Тепер його планують поховати на українській землі з військовими почестями та на державному меморіальному кладовищі.
Після завершення дипломатичних і юридичних процедур урядові структури мають визначити остаточну дату репатріації та церемонії. Поки що головним кроком стало офіційне рішення Кабінету Міністрів, яке запускає процес взаємодії з Нідерландами та підготовки перепоховання. Реалізація затвердженого плану має відбутися за участі державних органів і відповідальних установ протягом 2026 року.
Майбутня церемонія стане не лише прощанням із діячем минулого, а й нагадуванням про тривалість української боротьби за свободу. Від Армії УНР і підпільного визвольного руху до сучасних Збройних сил проходить історична лінія захисту державності. Перепоховання Євгена Коновальця має закріпити його місце в цій традиції та повернути його пам’ять до національного меморіального простору України.
