На сайті Київської міської ради зареєстрували петицію із закликом відмовитися від реалізації проєкту нового культурного простору на Андріївському узвозі, 5 у його нинішньому вигляді. Автори звернення вважають, що запропонована концепція може призвести до вирубування наявних дерев, збільшення площі твердого покриття та перетворення озелененої ділянки на простір із переважанням бетону й декоративних рослин у горщиках.
Про появу петиції повідомив київський пам’яткоохоронець Дмитро Перов. Її автори наголошують, що не виступають проти створення громадського чи культурного простору як такого. Головна вимога полягає в перегляді архітектурного рішення та розробленні нового варіанта, у якому природне озеленення стане основою благоустрою, а не другорядним декоративним елементом.
Йдеться про ділянку за адресою Андріївський узвіз, 5 — у межах однієї з найбільш упізнаваних історичних вулиць Києва. Андріївський узвіз має особливе культурне, туристичне й містобудівне значення для столиці. Будь-які зміни тут традиційно викликають підвищену увагу містян, архітекторів, активістів і фахівців із захисту культурної спадщини. Громадськість очікує, що нові об’єкти на узвозі не лише відповідатимуть сучасним потребам, а й зберігатимуть історичний масштаб, характер середовища та наявні зелені насадження.
Занепокоєння авторів петиції спричинили оприлюднені візуалізації майбутнього культурного простору. На їхню думку, з представлених матеріалів можна зробити висновок, що частину дерев, які зараз ростуть на території, планують прибрати. Замість повноцінного озеленення проєкт нібито передбачає використання декоративних рослин, висаджених у контейнерах або горщиках.
Такий підхід автори звернення називають неприйнятним, оскільки дерева виконують значно більше функцій, ніж декоративне оформлення. Вони створюють природну тінь, знижують температуру поверхонь, поглинають пил, частково затримують опади та покращують мікроклімат щільно забудованої історичної частини міста. Рослини в горщиках не здатні повноцінно замінити дорослі дерева ані за площею затінення, ані за впливом на температуру повітря та вологість.
Особливо гостро проблема надмірного твердого покриття проявляється в літні місяці. Камінь, бетон і плитка швидко нагріваються під прямим сонячним промінням, а потім тривалий час віддають тепло навколишньому середовищу. У результаті відкриті міські простори, позбавлені дерев, стають некомфортними для тривалого перебування людей. Це має значення не лише для відвідувачів культурного простору, а й для мешканців прилеглих будинків, туристів, працівників місцевих закладів та вуличних митців.
Автори петиції нагадують, що благоустрій цієї території вже проводили до початку повномасштабного російського вторгнення. Тоді на ділянці висадили дерева та створили озеленення. Тому можливе знесення насаджень, на які раніше вже витрачали ресурси, вони розглядають як непослідовне й нераціональне рішення.
Окремо в петиції порушується питання доцільності повторного переоблаштування простору під час війни. Автори звернення вважають, що навіть у разі залучення приватного фінансування проєкти в історичному центрі мають оцінюватися не лише за вартістю будівельних робіт. Необхідно враховувати екологічні наслідки, подальші витрати на догляд, можливу втрату дерев і суспільну цінність території.
У зверненні нинішню концепцію називають проєктом «бетонного скверу». Це формулювання відображає головну претензію ініціаторів: на їхню думку, запланований простір може мати надто багато мощення та замало повноцінних зелених зон. Натомість вони пропонують розробити нову концепцію комплексного озеленення, зберегти наявні дерева та передбачити висадження нових рослин безпосередньо у відкритий ґрунт.
Серед вимог петиції також є проведення відкритого громадського обговорення. Автори хочуть, щоб мешканці Києва, фахівці з архітектури, ландшафтного дизайну, екології та охорони культурної спадщини могли ознайомитися з проєктом до початку його реалізації. Такий формат, на їхню думку, дозволить уникнути конфліктів і знайти рішення, яке поєднає культурну функцію, сучасний дизайн та збереження природного середовища.
Ще одна вимога стосується оприлюднення джерел фінансування. Ініціатори звернення закликають надати повну інформацію про меценатів, орієнтовну вартість робіт, умови передачі створеного простору місту та можливі витрати на його подальше утримання. Прозорість фінансової моделі вони вважають важливою незалежно від того, чи використовуються бюджетні, чи приватні кошти.
У Департаменті охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації повідомили, що реалізацію проєкту планують здійснювати виключно за меценатські кошти. Фінансування з міського бюджету, за інформацією департаменту, не передбачається. Це означає, що будівництво або облаштування простору не повинно безпосередньо оплачуватися коштом столичної громади.
Водночас відсутність бюджетного фінансування не знімає запитань щодо вигляду та функціонування майбутнього простору. Андріївський узвіз є громадською територією та важливою частиною історичного ландшафту Києва. Тому містяни очікують, що навіть меценатський проєкт проходитиме передбачені процедури погодження, враховуватиме охоронні обмеження й не призведе до погіршення екологічного стану ділянки.
У департаменті також пообіцяли, що після доопрацювання проєкт винесуть на відкрите громадське обговорення. Таким чином, остаточні параметри культурного простору ще можуть бути змінені. Громадськість зможе оцінити оновлені візуалізації, кількість запланованих зелених насаджень, матеріали покриття, розташування функціональних зон та вплив робіт на історичне середовище.
Ситуація навколо Андріївського узвозу, 5 демонструє ширшу дискусію про принципи розвитку центральної частини Києва. У місті одночасно існує потреба в нових культурних майданчиках, доступних громадських просторах і збереженні природних елементів. Конфлікти виникають тоді, коли сучасне благоустрійне рішення сприймається як загроза зеленим насадженням або історичній автентичності.
Для Києва, який дедалі частіше стикається з літніми хвилями спеки, дерева в центрі міста стають важливою частиною інфраструктури. Вони впливають на комфорт пішоходів не менше, ніж лави, освітлення, питні фонтани чи зручне покриття. Саме тому громадські активісти закликають розглядати озеленення не як прикрасу, яку можна легко замінити мобільними вазонами, а як базовий компонент міського простору.
Подальша доля проєкту залежатиме від його доопрацювання, результатів громадського обговорення та позиції відповідальних органів. Петиція має привернути увагу Київради до вимоги зберегти дерева та переглянути співвідношення озеленених і замощених площ. Водночас обіцянка винести оновлену концепцію на публічне обговорення створює можливість для пошуку компромісу між авторами проєкту, міською владою, меценатами й громадою.
