У Чернігові триває масштабна реконструкція колишнього готелю «Градецький», який переоблаштовують під житловий комплекс. Під час робіт будівля поступово втрачає елементи, що формували її впізнаваний архітектурний образ. З фасаду вже демонтують характерні балкони-вітрила, а також почали знімати історичну вивіску «Градецький», яка десятиліттями залишалася одним із символів споруди.

Балкони-вітрила були однією з головних пластичних особливостей будівлі. Саме вони створювали характерний ритм фасаду та робили «Градецький» впізнаваним серед інших великих споруд Чернігова. Їх демонтаж фактично означає зникнення одного з ключових елементів первісного архітектурного задуму.

Окреме занепокоєння викликало зняття історичної вивіски. Активісти зі спільноти Chernihiv Monumentalism намагаються врятувати оригінальні літери та зберегти їх як частину історії будівлі. Для прихильників модерністської архітектури ця вивіска є не просто назвою колишнього готелю, а автентичним елементом дизайну початку 1980-х років.

«Градецький» відкрили у 1981 році. Будівлю спроєктував колектив архітекторів Київського зонального науково-дослідного і проєктного інституту експериментального проєктування на чолі з Валентином Штольком.

На початку 1980-х комплекс став одним із найбільш помітних архітектурних об’єктів Чернігова. Його створювали як великий сучасний готель із виразною вертикаллю, складним силуетом та пластично опрацьованими фасадами.

У 1984 році авторський колектив отримав Шевченківську премію за архітектурний комплекс готелю «Градецький». Для української архітектури це було важливе визнання, а сама будівля згодом почала розглядатися дослідниками як один із найбільш характерних прикладів пізнього українського модернізму.

Особливість «Градецького» полягала не лише у його висоті чи масштабі. Архітектори намагалися створити динамічний фасад, у якому повторювані балкони формували складний геометричний малюнок.

Саме ці конструкції часто називали балконами-вітрилами через їхню характерну форму. Вони виступали за межі основного об’єму будівлі та створювали відчуття руху, що було нетиповим для значної частини стандартизованої готельної архітектури того часу.

У первісному вигляді «Градецький» був важливим елементом міської панорами. Висотна споруда добре проглядалася з різних районів Чернігова і поступово стала частиною візуальної ідентичності міста.

Протягом десятиліть готель приймав туристів, офіційні делегації та гостей Чернігова. Однак після зміни економічних умов будівля поступово втрачала конкурентоспроможність.

У 2018 році готель припинив роботу через нерентабельність. Після закриття постало питання, що робити з великою модерністською спорудою, утримання та повноцінне відновлення якої вимагало значних інвестицій.

У 2023 році Чернігівська міська рада затвердила проєкт реконструкції будівлі. Його основна ідея передбачає перетворення колишнього готелю на житловий комплекс.

Контрольний пакет акцій АТ «Готель “Градецький”», за даними YouControl, належить Юрію Тарасовцю.

Проєкт реконструкції передбачає настільки масштабні зміни, що від початкової будівлі фактично має залишитися лише конструктивна основа. Фасади, планування та характерна архітектурна пластика будуть повністю перероблені.

Саме це стало основною причиною критики з боку частини архітекторів, дослідників і громадських активістів. На їхню думку, реконструкція фактично перетворюється на втрату модерністської споруди, навіть якщо її несучий каркас фізично залишиться на місці.

Для архітектурної пам’яті міста важливим є не лише сам бетонний конструктив. Цінність модерністської будівлі часто полягає саме у композиції фасадів, пропорціях, пластиці, ритмі балконів і декоративних елементах.

Якщо всі ці елементи замінити, будинок може юридично та фізично залишитися на тому самому місці, однак його архітектурна ідентичність фактично буде втрачена.

Демонтаж балконів-вітрил став найбільш наочним свідченням цих змін. Те, що десятиліттями визначало образ «Градецького», тепер поступово зникає з фасаду.

Схожа ситуація виникла і з історичною вивіскою. Для модерністських споруд написи, шрифти та декоративна графіка часто були частиною загального авторського задуму. Саме тому активісти намагаються домогтися збереження хоча б оригінальних літер.

Навіть якщо вони більше не залишатимуться на фасаді, їх можна було б передати до музею, використати у майбутній експозиції або інтегрувати у новий простір як нагадування про історію будівлі.

Тема збереження «Градецького» вписується у ширшу проблему ставлення до української архітектури другої половини XX століття. Значна кількість модерністських споруд досі не має чіткого охоронного статусу.

Через це їх часто перебудовують, утеплюють, облицьовують новими матеріалами або повністю змінюють фасади. У результаті будівлі можуть формально зберігатися, але втрачати ті риси, через які вони мають архітектурну цінність.

Останніми роками інтерес до українського модернізму значно зріс. З’являються дослідницькі проєкти, фотокниги, виставки та ініціативи зі збереження окремих споруд.

Архітектура 1960–1980-х років дедалі частіше сприймається не просто як спадщина радянського періоду, а як складна частина української культурної історії. Багато таких будівель проєктували українські архітектори, які навіть у межах жорстких нормативів намагалися створювати оригінальні рішення.

«Градецький» є одним із прикладів саме такого підходу. Його виразна форма та деталі не були типовим серійним рішенням, а стали результатом роботи конкретної архітектурної команди.

Особливого контрасту історія чернігівського готелю набуває у порівнянні з його своєрідним архітектурним побратимом у чеському місті Градець-Кралове.

Там готель «Чернігів», створений у межах радянсько-чехословацьких культурних та містобудівних зв’язків, досі зберігає значну частину свого автентичного модерністського образу.

Порівняння двох споруд показує різні підходи до спадщини другої половини XX століття. В одному випадку будівлю намагаються адаптувати, зберігаючи архітектурні характеристики, в іншому — модерністська оболонка фактично поступається місцем новому дизайну.

Для Чернігова питання «Градецького» має особливе значення ще й тому, що місто вже зазнало значних архітектурних втрат через російське вторгнення.

Після масованих обстрілів 2022 року було пошкоджено багато житлових будинків, громадських споруд та історичних об’єктів. На цьому тлі дискусія про свідоме збереження того, що вціліло, стає ще гострішою.

З іншого боку, реконструкція дозволяє повернути до використання велику будівлю, яка кілька років не виконувала своєї функції. Новий житловий комплекс може отримати сучасні інженерні системи, енергоефективність і нове функціональне наповнення.

Головне питання полягає у тому, чи обов’язково для цього повністю відмовлятися від архітектурної спадщини первісного проєкту.

У багатьох європейських містах модерністські споруди адаптують до нових функцій із частковим або повним збереженням характерних фасадів, декоративних елементів і планувальних принципів.

Для «Градецького» такий підхід уже стає дедалі складнішим, оскільки демонтаж автентичних деталей активно триває.

Тепер активісти намагаються зберегти хоча б окремі елементи, зокрема історичну вивіску. Вона може залишитися матеріальним свідченням того, як виглядав один із найвідоміших модерністських об’єктів Чернігова до реконструкції.

Після завершення перебудови назва «Градецький» може зберегтися, як і сам конструктив колишнього готелю. Однак архітектурний образ, за який автори комплексу отримали Шевченківську премію, буде суттєво змінений.

Тому нинішній демонтаж балконів і вивіски став символічним моментом у довгій історії споруди. Чернігів отримує новий житловий комплекс, але водночас фактично прощається з одним із найбільш упізнаваних прикладів українського модернізму.