Українського художника, анархіста та військового Давида Чичкана, який загинув на фронті 10 серпня 2025 року, продовжують вшановувати через мистецтво вже після його смерті. Художник Саша Курмаз представив у Німеччині роботу The Flag of Davyd — «Прапор Давида», присвячену пам’яті митця, а українська видавнича ініціатива Ilostmylibrary разом із німецьким видавництвом Verlak випустили книжку «Зі стрічками та прапорами» про одну з найважливіших графічних серій Чичкана. Обидва проєкти повертають увагу до постаті митця, який роками працював із політичними темами, анархістськими та антиавторитарними ідеями, зазнавав нападів і цензури, а після початку великої війни став до лав захисників України.

Робота Саші Курмаза The Flag of Davyd створена у формі великого чорного стяга розміром 205 на 355 сантиметрів. До полотна пришиті синя, жовта, чорна, червона та фіолетова стрічки, кожна з яких має власне політичне й символічне значення. Чорний традиційно пов’язаний з анархізмом та ідеєю вільного суспільства, червоний відсилає до анархо-синдикалізму та лівого руху, а фіолетовий — до анархо-фемінізму. У результаті прапор перетворюється не просто на меморіальний об’єкт, а на візуальний портрет поглядів Чичкана, його політичної позиції та тієї системи цінностей, яку він послідовно відстоював у мистецтві й особистому житті.

За словами Курмаза, робота присвячена людині, яка розвивала анархо-синдикалістські й антиавторитарні ідеї та зрештою загинула у боротьбі проти російської колоніальної експансії. «Прапор Давида» створили в межах Bad Biennale у замку Бальмораль у німецькому Бад-Емсі. Сам факт появи такого меморіального жесту в Німеччині важливий ще й тому, що він переносить історію українського художника й військового за межі локального мистецького середовища, роблячи його постать частиною ширшої європейської розмови про війну, свободу, політичне мистецтво та опір.

Автор роботи Саша Курмаз народився 1986 року в Києві та працює з фотографією, відео, перформативними, колаборативними й партисипативними практиками. У центрі його творчості — соціальні трансформації, міський простір, механізми влади й те, як війна змінює людину та суспільство. Курмаз є лауреатом міжнародних нагород, серед яких гран-прі Images Vevey, премія імені Казимира Малевича та C/O Berlin Talent Award. Його роботи експонувалися у великих європейських інституціях. Тому присвята Чичкану виглядає не випадковим жестом, а продовженням ширшої традиції українського політичного мистецтва, де особиста пам’ять нерозривно пов’язана із суспільними конфліктами та війною.

Ще одним важливим способом збереження спадщини Чичкана стало видання книги «Зі стрічками та прапорами». Це спільний проєкт української ініціативи Ilostmylibrary та німецького видавництва Verlak, присвячений однойменній графічній серії художника. Чичкан почав працювати над нею у 2022 році, вже під час повномасштабної війни. Героями акварелей стали представники анархістського та антиавторитарного рухів, які стали на захист України або загинули зі зброєю в руках. Таким чином серія перетворилася на своєрідний візуальний архів людей, для яких політичні переконання виявилися нерозривно пов’язаними з готовністю захищати країну.

За життя художника роботи із серії демонстрували в Ужгороді у 2022 році, Кривому Розі та Запоріжжі у 2023-му. Кожна нова експозиція доповнювалася новими портретами, тому серія постійно змінювалася разом із війною та долями людей, яких зображував Чичкан. Найповнішу версію виставки планували представити у січні 2024 року в Одеському національному художньому музеї, однак відкриття не відбулося. Експозицію скасували, що стало черговим конфліктним епізодом у творчій біографії митця.

До нового видання увійшли графічні роботи Чичкана, а також тексти Ганни Циби, Дениса Пілаша та Юстини Кравчук українською й англійською мовами. Проєкт реалізували за продюсування та підтримки Андрія Божка. Усі кошти, отримані від продажу книги, планують передати родині Давида Чичкана, тому видання одночасно працює як архів його творчості, меморіальний проєкт і конкретна форма підтримки близьких загиблого митця.

Давид Чичкан народився 1986 року у відомій художній родині. Його батько — художник Ілля Чичкан, мати — художниця Тетяна Ілляхова. Родинна мистецька традиція простежувалася протягом кількох поколінь: його дід був українським художником-нонконформістом і учасником «Виставки тринадцяти», а прадід Леонід Чичкан викладав у Київському художньому інституті та працював із карпатською тематикою. Сам Давид, однак, сформував принципово власну мистецьку мову — політичну, конфліктну й часто незручну для різних середовищ.

Чичкан працював із графікою, живописом, плакатом, текстом, вуличним мистецтвом і перформансом. Його виставки неодноразово ставали об’єктами гострих суперечок. У 2017 році експозицію «Втрачена можливість», присвячену війні та Україні після Майдану, розгромили невідомі через кілька днів після відкриття. У 2022 році пошкоджень зазнала виставка «Стрічки та трикутники» у Львові. У 2024 році виставку «Зі стрічками і прапорами» в Одесі взагалі не відкрили. Для Чичкана політичне мистецтво ніколи не було декоративним — воно постійно вступало в прямий конфлікт із суспільством, інституціями та різними ідеологічними середовищами.

Після початку повномасштабної війни художник не залишився лише спостерігачем. Він служив у війську та загинув на Запорізькому напрямку. 9 серпня 2025 року Чичкан отримав поранення під час відбиття штурму російської піхоти, а 10 серпня помер від отриманих травм. Його смерть радикально змінила сприйняття багатьох робіт, у яких раніше йшлося про анархістів, антиавторитарних активістів та людей, що стали до зброї. Тепер сам художник опинився всередині тієї історії, яку документував.

«Прапор Давида» Саші Курмаза та книга «Зі стрічками та прапорами» фактично продовжують цю незавершену розмову. Чичкана намагалися цензурувати, його виставки громили й скасовували, але після його загибелі роботи та ідеї художника продовжують подорожувати Європою, виходити у книжках і набувати нового значення. Для української культури це історія не лише про пам’ять за загиблим митцем, а й про те, як мистецька спадщина переживає свого автора та стає документом часу, у якому культура і війна виявилися трагічно нероздільними.