У Національному музеї «Київська картинна галерея» завершили важливий етап відновлення історичної деталі будівлі, яка постраждала внаслідок російського ракетного удару по столиці 10 жовтня 2022 року. Для музею відтворили 16 елементів унікального вітражного ліхтаря початку ХХ століття, частина скла якого була знищена вибуховою хвилею після падіння ракети в парку неподалік.

Йдеться не просто про заміну пошкодженого скла. Відновлення вимагало фактичної реконструкції давно втраченої технології, пошуку відповідного матеріалу за кордоном та залучення фахівчині, здатної максимально точно повторити історичний орнамент. Робота тривала понад два роки, а виготовлені елементи вже передали до фондів музею. Встановлювати їх у будівлю поки не планують — монтаж відкладений до завершення війни та моменту, коли ризик нового пошкодження пам’ятки буде мінімальним.

Вітраж, технологію якого сьогодні майже неможливо повторити

Оригінальний вітражний ліхтар особняка виготовили на початку ХХ століття за складною та рідкісною технологією. Майстри використовували двошарове флешове скло — прозору основу, поверх якої наносився червоний шар, а декоративний орнамент створювали шляхом травлення плавиковою кислотою.

Така методика дозволяла не просто наносити малюнок на поверхню, а формувати його безпосередньо у структурі кольорового шару скла. Саме тому відтворити пошкоджені елементи за допомогою сучасного друку чи звичайного кольорового скла означало б втратити історичну достовірність пам’ятки.

Хто саме створив київський вітраж понад сто років тому, дослідникам встановити не вдалося. Ім’я майстра та назва ательє залишаються невідомими через відсутність необхідних архівних матеріалів. Фактично головними джерелами для реставрації стали вцілілі фрагменти конструкції та історичні архітектурні кресленики.

Російський удар залишив музей без частини історичної конструкції

Вітражний ліхтар постраждав 10 жовтня 2022 року, коли Росія здійснила один із масованих ракетних ударів по Києву. Вибух ракети в парку неподалік музею спричинив пошкодження будівлі та вибив частину історичного скла.

Для музею проблема полягала не лише у втраті декоративних фрагментів. Пошкоджена конструкція мала бути швидко закрита, щоб убезпечити приміщення та музейну експозицію від подальшого впливу зовнішнього середовища. Тому зруйновані елементи тимчасово замінили ПВХ-склом із малюнком української художниці-вітражистки Лариси Піші.

Саме вона згодом стала однією з ключових учасниць історії відновлення. Піша звернулася до української майстрині Оксани Кондратьєвої, яка живе та працює у Великій Британії й заснувала власну Oksana Kondratyeva Studio у Лондоні. Співпраця перейшла у практичну площину, а 30 квітня 2024 року музей та художниця підписали меморандум.

В Україні потрібного скла не знайшли

Однією з найбільших проблем став пошук матеріалу. За інформацією музею, в Україні немає флешового скла необхідної якості та фахівців, які працювали б саме в потрібній техніці кислотного травлення.

Щоб максимально точно відтворити первісний вигляд вітража, до Лондона передали автентичний уламок історичного скла. Він став зразком, за яким підбирали відтінок нового матеріалу. Майстрині також надали збережені архітектурні кресленики конструкції вітражного ліхтаря, що дозволило відновити геометрію та орнамент окремих деталей.

Спеціальне флешове скло зрештою виготовили у Німеччині — на фабриці Glashütte Lamberts у Вунзіделі. Після цього матеріал перевезли до Лондона, де Оксана Кондратьєва розпочала ручне відтворення декоративних елементів за історичними зразками.

Орнамент відтворювали за технологією сторічної давнини

Головним завданням було не створити сучасну копію, яка лише візуально нагадує історичний вітраж, а максимально наблизитися до технічних принципів, за якими працював невідомий майстер на початку ХХ століття.

У лондонській майстерні орнамент відтворили методом кислотного травлення флешового скла, повторюючи збережений історичний малюнок. Така робота потребує особливої точності: будь-яка помилка під час обробки кольорового шару може змінити лінії орнаменту, прозорість фрагмента або характер проходження світла крізь скло.

Загалом було виготовлено 16 нових елементів, які мають замінити частини, втрачені після російського удару. Весь комплект уже доправили до України та передали у фонди Національного музею «Київська картинна галерея».

Особливо показовим є те, що тривала робота була виконана на меценатських засадах. Фінансування відновлення взяла на себе Оксана Кондратьєва, яка протягом понад двох років працювала над поверненням історичній будівлі її втрачених деталей.

Відновлене скло чекатиме завершення війни

Попри те, що нові елементи вже готові, побачити відновлений вітраж на його історичному місці найближчим часом, ймовірно, не вдасться. У музеї вирішили не ризикувати унікальними деталями, поки триває війна та залишається загроза нових ракетних атак по Києву.

Монтаж планують здійснити після завершення війни та лише тоді, коли будівля буде достатньо захищена. До цього часу відтворені фрагменти зберігатимуться у музейних фондах.

Історія вітражного ліхтаря Київської картинної галереї стала ще одним прикладом того, як російська агресія завдає шкоди не лише житловим будинкам та інфраструктурі, а й культурній спадщині, яку створювали й зберігали покоління українців. Водночас реставрація показує інший процес — системне повернення того, що війна намагалася знищити.

Шістнадцять відновлених фрагментів сьогодні фактично чекають свого повернення до історичного інтер’єру. Вони були створені з використанням спеціально виготовленого у Німеччині скла, опрацьовані в Лондоні українською майстринею та повернуті до Києва — міста, для якого цей вітраж був створений понад століття тому.