В Україні запустили цифрову платформу «МеморіДім», покликану зберегти історії міст і сіл Донеччини та Луганщини, значна частина яких сьогодні перебуває під російською окупацією або залишається недоступною через бойові дії. Проєкт створила команда ініціативи «Шлях, позначений сіллю», яка ще до початку повномасштабного вторгнення досліджувала культурну, історичну й туристичну спадщину українського сходу.

Тепер місця, до яких неможливо приїхати фізично, намагаються зберегти принаймні у цифровому просторі — через фотографії, родинні історії, рецепти, аудіоекскурсії, дослідження та особисті спогади мешканців. Платформа задумана не як звичайний архів документів, а як віртуальний будинок, де кожна кімната відкриває окрему частину життя регіону.

Від туристичних маршрутів до цифрової пам’яті

Проєкт «Шлях, позначений сіллю» виник ще до 2022 року. Його команда працювала з 12 населеними пунктами Донеччини та Луганщини, які були пов’язані зі спільною соляною спадщиною. Дослідники створювали туристичні маршрути, вивчали локальну історію, працювали з громадами та навчали гідів, які могли знайомити відвідувачів із регіоном не через стереотипи про промисловий Донбас, а через його культурну різноманітність.

Після початку повномасштабної війни ситуація кардинально змінилася. Частина населених пунктів опинилася в окупації, деякі території стали зонами активних бойових дій, а звичні подорожі маршрутами стали неможливими. Усе те, що раніше можна було побачити наживо — шахти, печери, старі будівлі, природні пам’ятки, вулиці та локальні музеї, — для багатьох людей перетворилося на недоступний простір пам’яті.

Саме тоді команда вирішила перенести накопичені матеріали у цифровий формат. Керівниця проєкту Яна Синиця пояснює цю трансформацію просто: раніше вона допомагала людям відкривати край, подорожуючи його дорогами, а тепер прагне зберегти саму дорогу до нього у спільній пам’яті.

«МеморіДім» виглядає як справжній будинок

Одна з головних особливостей платформи — її структура. Замість звичайного каталогу матеріалів користувач потрапляє до віртуального дому з окремими тематичними кімнатами. Кожна з них відповідає за певний тип історій і допомагає розглядати Донеччину та Луганщину не лише через великі історичні події, а через повсякденне життя людей.

У розділі «Кімнати» зібрані історії населених пунктів та їхніх мешканців. «Комора» присвячена особистим речам і приватним колекціям — предметам, через які можна відновити уявлення про побут, традиції та локальну культуру. «Кухня» зберігає традиційні рецепти, що передавалися в родинах, а «Бібліотека» містить дослідження, книжки, видання та інші матеріали, які команда накопичила за роки своєї роботи.

Такий формат перетворює цифровий архів на простір присутності. Тут історія регіону складається не лише з дат і назв, а з речей, смаків, голосів, домашніх історій і спогадів про конкретні місця.

Чотирнадцять аудіоекскурсій територіями, які стали недоступними

Окремою частиною «МеморіДому» стали 14 аудіоекскурсій локаціями маршруту «Шлях, позначений сіллю». Вони розповідають про печери, шахти, природні території, історичні пам’ятки та інші місця сходу України.

До повномасштабної війни такі маршрути могли бути основою для реальної туристичної подорожі. Сьогодні частина цих локацій недоступна, тому аудіоформат отримав зовсім інше значення. Він дозволяє принаймні частково відтворити маршрут та почути історії місць, до яких поки що неможливо повернутися.

Для людей, які були змушені залишити свої міста, такі записи можуть стати своєрідним способом уявної подорожі додому. Для інших українців — можливістю познайомитися з культурою Донеччини й Луганщини глибше, ніж через повідомлення про фронт, окупацію чи руйнування.

Родинні речі, рецепти та історії замість сухої статистики

Особистій пам’яті присвячені розділи «Сільниця» та «Сільничка». Тут збирають історії мешканців міст і сіл маршруту — розповіді про сімейні речі, важливі події, улюблені місця, звичаї та локальні традиції. У «Сільничці» такі історії можна відкривати випадково, що перетворює знайомство з ними на своєрідну подорож цифровим музеєм.

Особливо важливо, що автори платформи прагнуть розповідати про схід України через життя людей, а не лише через війну. За назвами міст, які сьогодні постійно звучать у фронтових зведеннях, існували родини, школи, ресторани, свята, місцеві легенди, професії, дитячі спогади та повсякденні звички.

У майбутньому платформа має стати ще більш відкритою: користувачам планують дати можливість самостійно додавати власні історії. Це дозволить розширювати цифровий архів не лише матеріалами дослідників, а й пам’яттю самих мешканців регіону.

Зберегти міста, навіть коли до них немає дороги

Для вимушених переселенців «МеморіДім» може стати місцем символічного повернення. Людина може побачити знайоме місто, почути історію місця, пригадати родинний рецепт або знайти деталь, яка нагадує про життя до війни. Фізичний дім може бути зруйнований або залишатися за лінією окупації, але пам’ять про нього не обов’язково має зникнути разом із будівлею.

Водночас платформа працює і для тих, хто ніколи не бував на українському сході. Вона показує Донеччину та Луганщину як території зі своєю складною історією, культурою, традиціями й локальною ідентичністю.

Саме в цьому полягає головна ідея «МеморіДому»: не дозволити війні перетворити цілі міста та села лише на назви з фронтових карт. Поки повернення до багатьох із них залишається неможливим, цифрова пам’ять зберігає їх такими, якими їх знали та любили люди.