У Чернігові 7 серпня відкриється виставка «Аеропорт “Шестовиця”. Втрачені артефакти», присвячена зруйнованому аеропорту в Чернігівській області та монументальному мистецтву, яке колись було частиною його архітектури. Експозицію представить спільнота Chernihiv Monumentalism у Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана.

Аеропорт «Шестовиця» російські війська знищили у лютому 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення. Разом із будівлею Україна втратила не лише транспортний об’єкт, пов’язаний з історією Чернігівщини, а й комплекс художніх робіт, які формували його впізнаваний образ. Нова виставка має повернути цей простір до суспільної пам’яті за допомогою фотографій, архівних матеріалів, знайдених фрагментів і сучасних мистецьких висловлювань.

Організатори наголошують, що проєкт розповідає не лише про фізичне знищення аеропорту. У центрі експозиції перебуває питання втрати культурного шару, який часто зникає разом із пошкодженими або повністю зруйнованими будівлями. Йдеться про мозаїки, декоративні панно, елементи інтер’єру та інші твори, що десятиліттями залишалися частиною повсякденного середовища, але після російської атаки перестали існувати як цілісний ансамбль.

Основу виставки складають фотографії, зроблені командою Chernihiv Monumentalism приблизно за місяць до початку повномасштабної війни. Ці кадри набули особливої цінності, оскільки зафіксували аеропорт у його останньому довоєнному стані. На світлинах можна побачити архітектуру будівлі, її інтер’єри та художнє оздоблення ще до руйнування.

Документування відбулося в момент, коли ніхто не міг передбачити, що вже за кілька тижнів об’єкт буде знищений. Саме тому фотографії тепер сприймаються не лише як мистецьке або дослідницьке спостереження, а і як унікальне свідчення про простір, якого більше не існує. Вони дозволяють відновити деталі, кольори та композиції, які могли бути назавжди втраченими без попередньої фіксації.

До експозиції також увійдуть архівні світлини 1980-х років. Вони допоможуть показати аеропорт у період активного використання та простежити, як змінювалися будівля, її функції та сприйняття протягом десятиліть. Порівняння архівних кадрів із довоєнними та сучасними фотографіями створює візуальну хронологію існування «Шестовиці» — від повноцінного інфраструктурного об’єкта до руїни, залишеної після російської агресії.

Окрему частину проєкту становлять нові фотографії, зроблені влітку 2026 року. Вони показують нинішній стан території та дозволяють побачити наслідки знищення через кілька років після атаки. У такому зіставленні особливо відчутною стає різниця між живим архітектурним простором і місцем, де збереглися лише фрагменти, сліди конструкцій та пам’ять про колишню будівлю.

Виставка розповідатиме про монументальні роботи, які прикрашали аеропорт. Серед них були мозаїки художника Володимира Зінченка, а також декоративні панно Василя Юдіна та Бориса Дєдова. Ці твори були невіддільними від архітектури та створювали особливу атмосферу громадського простору.

Монументальне мистецтво другої половини ХХ століття часто задумувалося як частина конкретної будівлі. Художники працювали з масштабом, освітленням, матеріалами та функцією приміщення, тому перенесення таких робіт до музею нерідко є неможливим. Після руйнування споруди мозаїки й панно втрачають не лише фізичну основу, а й контекст, у якому їх створювали.

Саме тому документація відіграє ключову роль у збереженні інформації про знищені роботи. Фотографії, креслення, спогади очевидців, архівні публікації та знайдені фрагменти можуть стати єдиними джерелами, за якими дослідники у майбутньому зможуть відтворити історію мистецького об’єкта.

Назва виставки «Втрачені артефакти» підкреслює подвійний характер експозиції. З одного боку, відвідувачі побачать матеріальні свідчення, пов’язані з аеропортом. З іншого — йтиметься про те, чого вже неможливо повернути в первісному вигляді. Втраченими артефактами стають не лише окремі фрагменти мистецтва, а й сам простір, його атмосфера, маршрути пасажирів і зв’язок будівлі з місцевою історією.

Chernihiv Monumentalism поєднує в експозиції архівні матеріали, сучасне мистецтво та предмети, знайдені на території аеропорту. Такий підхід дозволяє відійти від традиційного формату історичної виставки та запропонувати ширший погляд на меморіалізацію зруйнованих місць.

Меморіалізація під час війни залишається складним і чутливим процесом. Українські міста й села продовжують зазнавати ударів, а кількість знищених культурних об’єктів постійно зростає. Паралельно виникає необхідність уже зараз фіксувати втрати, зберігати свідчення та шукати мову, якою суспільство зможе розповідати про них у майбутньому.

Виставка про «Шестовицю» пропонує говорити про руйнування не лише мовою статистики. За кожною знищеною будівлею стоять люди, спогади, мистецькі рішення та локальні історії. Навіть звичайний транспортний об’єкт може бути важливою частиною культурного ландшафту, якщо його архітектура та оздоблення формувалися художниками й залишалися в пам’яті кількох поколінь.

Особливої атмосфери відкриттю має додати звуковий перформанс американського художника, куратора та музиканта Клеменса Пула. Він є засновником лейблу Kyivpastrans Records і працює з експериментальною музикою, міськими звуками та польовими записами.

Для виставки Клеменс Пул створив композицію на основі записів, зроблених на території аеропорту в липні 2026 року. У ній можуть звучати шум вітру, кроки, скрип пошкоджених конструкцій, відлуння в порожніх просторах та інші звуки, що передають нинішній стан «Шестовиці».

Польові записи дозволяють зафіксувати місце не лише візуально. Звук створює інший рівень присутності та допомагає відчути масштаб порожнечі, яка виникла після руйнування. Для частини відвідувачів такий перформанс може стати способом уявити територію аеропорту навіть без особистої поїздки до неї.

Поєднання фотографій і звуку перетворює експозицію на багатошарову розповідь. Архівні кадри показують минуле, довоєнні фотографії фіксують останній стан будівлі, сучасні знімки демонструють руйнування, а звуковий перформанс передає атмосферу місця сьогодні.

Під час відкриття також відбудеться зустріч із представницями художнього об’єднання «Затирка» Анастасією Лелюк та Інгою Леві. Вони розкажуть про власні мистецькі проєкти, дослідження українських мозаїк та практичні виклики, з якими стикаються фахівці під час порятунку монументального мистецтва.

Об’єднання «Затирка» працює з мозаїкою як із живою художньою технікою та важливою частиною української культурної спадщини. Його учасниці досліджують роботи різних періодів, беруть участь у створенні сучасних панно й привертають увагу до творів, яким загрожує знищення через війну, перебудову або недбале ставлення.

Порятунок монументального мистецтва має низку складнощів. Мозаїки можуть важити сотні кілограмів, бути вмонтованими в несучі стіни або залишатися на аварійних конструкціях. Для їхнього демонтажу потрібні технічні дослідження, спеціальне обладнання, фінансування та участь реставраторів.

Ще складнішою є ситуація з роботами, які перебувають на тимчасово окупованих територіях або в зонах постійних обстрілів. Дослідники не завжди можуть потрапити до таких об’єктів, перевірити їхній стан чи провести детальне фотографування. Через це особливо важливими стають довоєнні архіви та випадково збережені світлини.

Війна різко змінила ставлення до документування української архітектури й мистецтва. Те, що раніше могло здаватися звичайною краєзнавчою або фотографічною практикою, тепер стало засобом захисту культурної пам’яті. Кожна якісна фотографія може виявитися останнім зображенням твору до його пошкодження або знищення.

Історія «Шестовиці» є показовою саме через те, що команда Chernihiv Monumentalism відвідала аеропорт незадовго до повномасштабного вторгнення. Це дозволило зберегти візуальну інформацію про мозаїки та панно, які інакше могли залишитися лише в уривчастих спогадах або старих аматорських кадрах.

Експозиція в музеї Галагана повертає ці матеріали до публічного простору. Вони перестають бути лише частиною приватного архіву дослідників і стають основою для широкої розмови про відповідальність за збереження культурної спадщини.

Чернігівщина зазнала значних руйнувань у перші місяці повномасштабної війни. Російські війська обстрілювали Чернігів і навколишні населені пункти, знищуючи житлові будинки, підприємства, інфраструктуру та пам’ятки. На цьому тлі історія аеропорту є частиною значно більшої картини втрат, яких зазнав регіон.

Водночас виставка не обмежується фіксацією трагедії. Вона демонструє, що навіть після фізичного знищення об’єкта його історію можна досліджувати, відтворювати та передавати наступним поколінням. Для цього потрібні спільні зусилля фотографів, художників, музейників, архівістів, реставраторів і місцевих жителів.

Подібні проєкти можуть стати моделлю для роботи з іншими зруйнованими місцями. В Україні вже зараз існує потреба у створенні цифрових архівів, каталогів монументального мистецтва та виставок, які розповідатимуть про втрачені споруди не лише як про об’єкти нерухомості, а як про частину культурної ідентичності.

Відкриття «Аеропорту “Шестовиця”. Втрачені артефакти» стане нагодою побачити, як архів перетворюється на сучасний мистецький проєкт. Фотографії, звукові записи та знайдені предмети формують простір пам’яті, у якому минуле не відокремлене від сьогодення.

Виставка також ставить питання про майбутнє зруйнованої території. Чи буде аеропорт відбудовано, чи з’явиться на його місці меморіал, музейний простір або інший об’єкт, наразі невідомо. Проте збережена документація вже сьогодні може впливати на те, як громада ухвалюватиме рішення після війни.

Для Чернігова експозиція є можливістю повернути до суспільної уваги місце, що ще нещодавно було частиною регіональної інфраструктури, а тепер стало свідченням російської агресії. Через історію одного аеропорту організатори пропонують говорити про масштаб культурних втрат України та необхідність їхнього осмислення.