У Нью-Йорку одна з найвпливовіших культурних інституцій світу — Музей сучасного мистецтва MoMA — проведе спеціальний показ документального фільму «Стрічка часу» української режисерки Катерини Горностай. Подія відбудеться 23 листопада у The Roy and Niuta Titus Theater 1, і стане важливим моментом для міжнародної презентації українського документального кіно. Те, що фільм потрапив до програми MoMA, свідчить про його художню значущість і глобальний інтерес до теми, яку він порушує.
Показ заплановано на 17:00, а квитки доступні для резервування як членам музею, так і широкій аудиторії. Стрічку демонструватимуть українською мовою з англійськими субтитрами, що дозволить американським глядачам глибше зануритися в атмосферу фільму та почути оригінальні голоси його героїв. Це важливий жест підтримки української мовної ідентичності та одночасно крок до ширшого міжнародного діалогу.
«Стрічка часу» фіксує складні реалії життя українських учителів та їхніх учнів у період повномасштабного вторгнення Росії. Режисерка показує не лише загальний контекст війни, а передусім її вплив на освітній процес, дитинство, психологічний стан дітей і дорослих, та на взаємини між ними. У фокусі — школи на деокупованих і прифронтових територіях, де освітній процес постійно перебуває під тиском небезпеки. Горностай документує нову реальність, у якій заняття можуть перериватися сиреною, де діти вчаться між укриттям і класом, а вчителі виконують роль не лише педагогів, а й психологічних опор для своїх учнів.
Фільм не прагне драматизувати, але у своїй невимушеній, спостережливій манері відкриває глядачу невидиму сторону війни — ту, яка не потрапляє в новинні заголовки, але формує покоління майбутнього. Це історії про витривалість, про дотики страху й надії, про те, як освіта продовжує існувати всупереч усьому.
У лютому «Стрічка часу» вже здобула перше велике міжнародне визнання — фільм був показаний у головному конкурсі Берлінського кінофестивалю. Тоді глядачі зустріли його 10-хвилинною овацією, а критики відзначили влучність режисерської оптики та емоційність матеріалу. Стрічка продовжила свій фестивальний шлях і привезла в Україну нову хвилю інтересу до документалістики, яка фіксує життя країни під час війни.
Українська прем’єра відбулася в червні 2025 року в рамках Docudays UA — головного правозахисного кінофестивалю країни. Там «Стрічка часу» стала однією з центральних подій програми, викликавши жваві дискусії про те, яку роль документальне кіно відіграє в час суспільних потрясінь. Фестивальна аудиторія відзначила стриманість і чесність режисерського погляду: Горностай не нав’язує висновків, а пропонує глядачу самостійно взаємодіяти з історіями.
Фільм став результатом міжнародної копродукції України, Люксембургу, Нідерландів і Франції. Такий формат співпраці забезпечив «Стрічці часу» ширші виробничі можливості та доступ до європейських ресурсів, а також дозволив створити продукт, який відповідає високим стандартам міжнародного кіно. Водночас проєкт знімався без державного фінансування — на приватні кошти, що підкреслює рівень довіри та впевненості, яку команда продюсерів мала у фільмі.
Частину фінансування надало «Суспільне мовлення», і саме на його каналах відбудеться телевізійна прем’єра після завершення фестивального та кінотеатрального прокату. Це гарантує, що стрічку зможуть побачити не лише міжнародні аудиторії, а й українські глядачі, для яких вона має особливе значення — як документ часу, як нагадування про реалії, в яких живуть учні та вчителі в умовах війни.
Показ у MoMA — не просто подія, а визнання українського кіно як частини глобальної культурної розмови. Музей сучасного мистецтва рідко обирає до показів документальні фільми, що напряму стосуються воєнної тематики, тим більше з країн, які перебувають у стані активного конфлікту. Те, що «Стрічка часу» отримала таку можливість, свідчить про високий інтерес до того, як українські режисери розповідають про власний досвід і про те, що війна — це не лише фронт, а й повсякдення людей, які продовжують жити, працювати й навчатися.
Катерина Горностай давно зарекомендувала себе як режисерка, що працює з чутливими темами та реалістично передає емоційний стан своїх героїв. Її роботи часто поєднують документальну точність і поетичність. «Стрічка часу» — це продовження її творчої лінії: уважної, емпатійної, некрикливої, але глибоко людяної.
Для українського кіно показ у MoMA — це своєрідний знак підтримки світовою спільнотою. Це також можливість донести українські історії до тих, хто знає про війну лише в загальному політичному контексті, але не бачить, як вона впливає на життя дітей, учителів та освітню систему. «Стрічка часу» робить цей вплив чутним і видимим.
У час, коли Україна веде боротьбу на багатьох фронтах, такі міжнародні культурні події формують важливий простір підтримки. Вони допомагають нагадати світу, що за статистикою й військовими зведеннями стоять реальні люди, чиє життя кардинально змінилося. Кіно стає способом говорити про це чесно, просто і з повагою до тих, хто опинився в епіцентрі подій.
