Український режисер Павло Остріков оголосив про початок роботи над новим повнометражним фільмом під назвою «Трагедія». Проєкт уже відібрали до міжнародної сценарної програми MFI Script 2 Film, яка допомагає авторам розвивати майбутні кінороботи ще на етапі розробки. Для українського кіно це важлива новина не лише через саме ім’я режисера, а й через напрям, у якому він рухається: Остріков знову звертається до жанрового кіно, поєднуючи фантастичну ідею з дуже людською, болючою та емоційною історією.
За словами режисера, майбутня стрічка розповідатиме про двох самотніх людей, які прагнуть повернути своїх близьких із царства мертвих після того, як на Землю повертаються давньогрецькі боги. Уже сама ця зав’язка звучить як поєднання міфу, фантастики, драми та чорної іронії. У центрі історії, судячи з опису, буде не лише ефектне повернення богів у сучасний світ, а й тема втрати, самотності та бажання людини порушити межу, яку зазвичай неможливо перейти. Саме ця межа між життям і смертю, особистою трагедією та великою міфологічною подією може стати головним драматичним двигуном фільму.
Ідея «Трагедії» виникла в Острікова ще під час роботи над стрічкою «Ти — космос». Режисер зізнався, що намагався не відволікатися на новий задум, хоча його приваблював незвіданий фантастичний світ майбутньої історії. «Навіть для мене це звучить так, що не знаєш, за що хапатись. Але з кожним драфтом все якось стає на свої місця і стає логічним», — написав Остріков. У цих словах добре видно процес народження складного жанрового проєкту: спершу з’являється майже неможлива ідея, яка здається надто широкою, хаотичною або ризикованою, а потім сценарій поступово знаходить власну структуру, внутрішні правила і логіку.
Для Острікова звернення до фантастики виглядає не випадковим. Його попередня повнометражна робота «Ти — космос» уже показала зацікавлення режисера історіями, де велика жанрова рамка поєднується з камерною людською драмою. У таких сюжетах космос, міфологія чи фантастичне припущення не є лише декорацією. Вони стають способом говорити про самотність, любов, страх, пам’ять, провину і потребу бути почутим. «Трагедія», судячи з перших деталей, може продовжити саме цю лінію, але перенести її в інший художній світ — не космічний, а міфологічний, де поруч із сучасними людьми з’являються боги, царство мертвих і питання, які людство ставить собі з античних часів.
Назва фільму також працює в кількох напрямках. З одного боку, «Трагедія» прямо відсилає до особистої втрати героїв, які хочуть повернути близьких із мертвих. З іншого — це слово неможливо відділити від давньогрецької театральної традиції, де трагедія була не просто історією про страждання, а формою осмислення долі, провини, вибору, гордині й неминучості. Якщо у фільмі справді з’являться давньогрецькі боги, така назва може бути не лише описом настрою, а й ключем до всієї структури майбутньої стрічки. Вона ніби одразу задає масштаб: це історія про приватне горе, яке стикається з міфологічним порядком світу.
Важливо й те, що над «Трагедією» Остріков працює разом із продюсерами Анною та Володимиром Яценками. Їхня участь може стати для проєкту важливою опорою на етапі розвитку, адже складне жанрове кіно потребує не лише сильної ідеї, а й точної продюсерської стратегії. Фільми з елементами фантастики, міфології та масштабного світу зазвичай вимагають ретельної підготовки: від сценарної архітектури до візуальної концепції, бюджету, пошуку партнерів і майбутнього фестивального чи прокатного маршруту. Тому участь проєкту у MFI Script 2 Film виглядає логічним кроком, який може допомогти команді посилити сценарій і швидше довести його до готовності.
Сценарні програми такого типу особливо важливі для фільмів, які не вкладаються в просту виробничу формулу. «Трагедія» вже на рівні синопсису звучить як історія з багатьма ризиками: тут потрібно поєднати інтимну драму двох самотніх людей, фантастичне повернення богів, тему смерті й можливого воскресіння, а також зробити так, щоб усе це не розпалося на набір ефектних, але роз’єднаних ідей. Сам режисер фактично визнає цю складність, коли говорить, що спершу не знаєш, за що хапатися. Але саме такі проєкти часто й стають найцікавішими, якщо авторам вдається знайти точний тон.
Для українського кіно поява подібного задуму є показовою. Останніми роками українські режисери дедалі сміливіше працюють із жанрами, які раніше здавалися надто складними або ризикованими для локального виробництва. Фантастика, горор, містична драма, антиутопія, чорна комедія чи психологічний трилер поступово стають не винятком, а повноцінним напрямом пошуку. Історія про давньогрецьких богів, які повертаються на Землю, може звучати несподівано для українського кіно, але саме в цьому й полягає її потенціал. Вона відкриває простір для нової візуальної мови, нових жанрових правил і складної розмови про людину в ситуації неможливого вибору.
Водночас «Трагедія» може мати дуже сучасне емоційне ядро. Тема людей, які прагнуть повернути близьких із царства мертвих, у країні, що переживає повномасштабну війну, неминуче звучить особливо гостро. Навіть якщо фільм не буде прямою історією про війну, його тема втрати, пам’яті й неможливості змиритися з відсутністю близьких може бути зрозумілою українській аудиторії на глибокому рівні. Саме жанрове кіно часто дозволяє говорити про травму не прямо, а через метафору, міф, фантастичну ситуацію або умовний світ. Це може зробити історію не менш чесною, а іноді навіть сильнішою, бо вона працює не тільки з фактом, а й з почуттям.
Команда проєкту сподівається прискорити розробку нової стрічки порівняно з виробництвом «Ти — космос» і якомога швидше довести її до етапу зйомок. Для глядачів це означає, що «Трагедія» наразі перебуває на ранньому, але важливому етапі життя фільму. Саме зараз формується його сценарна основа, уточнюються драматургія, персонажі, правила світу, тональність і майбутній стиль. Від того, наскільки точно автори зможуть поєднати міфологічний масштаб із людською історією, залежатиме, чи стане цей задум справді переконливим повнометражним фільмом.
Початок роботи над «Трагедією» виглядає як важливий сигнал для української кіноіндустрії. Попри війну, нестачу ресурсів і складність виробництва, українські автори не відмовляються від амбітних ідей. Вони не обмежуються лише реалістичними історіями або прямою документальною реакцією на події сучасності, а шукають ширші форми — фантастику, міф, жанрову драму, умовні світи, в яких можна говорити про дуже конкретні людські переживання. У цьому сенсі «Трагедія» може стати не просто новим фільмом Павла Острікова, а ще одним кроком до розширення уявлення про те, яким може бути сучасне українське кіно.
Поки проєкт лише розвивається, його деталі залишаються інтригою. Але вже зараз зрозуміло: Остріков обирає складний матеріал, у якому смерть, любов, самотність і міфологія мають зійтися в одній історії. Якщо авторам вдасться зберегти емоційну точність і водночас побудувати переконливий фантастичний світ, «Трагедія» може стати однією з найцікавіших майбутніх українських стрічок у жанровому кіно. А участь у міжнародній сценарній програмі дає проєкту шанс пройти шлях розробки уважніше, сильніше й швидше, ніж це часто буває з амбітними дебютними або авторськими задумами.
