Суди міста Києва ухвалили важливе рішення для охорони культурної спадщини столиці — комерційній структурі відмовлено у спробі позбавити охоронного статусу історичну «Будівлю лазень купця Михайла Бубнова». Йдеться про старовинний двоповерховий будинок на вулиці Набережно-Хрещатицькій, 13 у Подільському районі. Київська міська прокуратура повідомила, що адміністративні суди всіх інстанцій погодилися з позицією прокурора та залишили чинним наказ Департаменту охорони культурної спадщини КМДА, який визнає цей об’єкт щойно виявленою пам’яткою. Таке рішення фактично врятувало будівлю від ризику демонтажу або перебудови під комерційні потреби.
Для Подолу, району з густою історичною забудовою, кожна така перемога має величезне значення. Спроби забудовників позбавити об’єкти культурного статусу трапляються часто — земля в центрі Києва є надзвичайно дорогою, а історичні будівлі нерідко стоять на привабливих ділянках. Проте цього разу Феміда стала на бік історії. Рішення суду підкреслило, що права комерційних структур не можуть бути вищими за суспільний інтерес у збереженні культурної спадщини міста.
Будівля лазень купця Михайла Бубнова має особливу історію. Її поява датується початком ХІХ століття — саме тоді, після великої пожежі на Подолі 1811 року, Київ відновлювався практично з нуля. У 1822 році ділянку на Набережно-Хрещатицькій отримав купець третьої гільдії Михайло Бубнов. Тут він збудував садибу з громадськими лазнями — одним із найпопулярніших місць для подолян того часу. У ті роки лазні були не просто місцем гігієни, а своєрідним осередком спілкування, відпочинку та навіть ведення справ.
Архітектура споруди є взірцем пізнього класицизму. Стримані пропорції, симетричний фасад, лаконічний декор і характерні для початку ХІХ століття віконні отвори створюють образ витонченої міської споруди, що водночас зберігає атмосферу доби. Незважаючи на численні перебудови району, будівля дивом дійшла до наших днів у майже автентичному вигляді. Її фасад, аркові входи та пропорції залишилися такими, якими їх задумали ще в часи старого Києва.
Цікаво, що впродовж XIX століття будинок неодноразово змінював призначення. Відомо, що у 1894–1902 роках у приміщеннях розташовувалася єврейська молитовня. Цей факт додає споруді культурного багатошарового контексту: вона зберігає у своїх стінах відбитки кількох епох і громад. Історики наголошують, що такі будинки формують справжню пам’ять міста — вони свідки розвитку Києва, його торгових традицій, релігійного розмаїття та побуту.
Сучасна боротьба за збереження цієї споруди розпочалася кілька років тому, коли новий власник будівлі — приватне товариство — намагався через суд скасувати наказ КМДА про охоронний статус. Юристи компанії стверджували, що споруда не має достатньої історичної цінності, а її технічний стан ускладнює подальшу експлуатацію. Проте прокуратура довела, що архітектурні та історичні характеристики будівлі відповідають критеріям культурної спадщини, а будь-які спроби позбавити її охорони створюють загрозу знищення унікального елементу історичного Подолу.
Рішення суду стало символічним сигналом для громадськості та фахівців: боротьба за старий Київ триває, але вона може бути успішною. Активісти неодноразово попереджали, що втрата таких об’єктів — це не лише естетична, а й історична катастрофа. Кожна збережена будівля дає можливість місту зберегти свою неповторну ідентичність у середовищі новобудов і торгових центрів.
Поділ завжди був серцем стародавнього Києва, його ремісничим, торговим і духовним осередком. Тут народжувалися купецькі династії, працювали майстерні, відкривалися перші гімназії. І саме такі будівлі, як лазні купця Бубнова, зберігають цю історію у камені. Їх не можна відтворити штучно — як не можна відтворити дух міста, коли зникає його справжня архітектурна тканина.
У майбутньому будівлю, можливо, реставрують та адаптують під культурний або туристичний об’єкт. Департамент охорони культурної спадщини планує провести додаткові дослідження щодо стану конструкцій та фасаду. Експерти радять відновити автентичну штукатурку та ліпнину, щоб зберегти історичну достовірність об’єкта.
Історія лазень купця Бубнова — це приклад того, як поєднуються інтереси права, культури та громадської свідомості. Київ поступово вчиться відстоювати своє минуле, не дозволяючи бізнесу нищити історичне обличчя міста. Рішення суду — не просто юридичний акт, а моральна перемога киян, для яких кожен збережений будинок є частиною власної ідентичності.
