Український митець і світловий дизайнер Микола Каблука презентував у Києві концепцію інтерактивного меморіалу «Ті, хто гартують волю», присвяченого працівникам оборонно-промислового комплексу, які загинули під час повномасштабної війни. Ідея проєкту поєднує мистецтво, технології та символічну мову пам’яті, пропонуючи новий формат вшанування тих, хто залишався поза публічним простором, але відігравав критичну роль у забезпеченні обороноздатності країни.
Презентація відбулася 13 квітня під час заходів, присвячених пам’яті загиблих інженерів і працівників оборонної галузі. За словами автора, концепцію меморіалу вже затверджено, а на місці майбутнього об’єкта заклали символічний камінь. Також створено 3D-макет, який демонструє загальну архітектурну і художню ідею інсталяції. У цьому макеті закладено образи, що відсилають до зброї як інструменту захисту, а також до людських якостей — витривалості, відповідальності та здатності творити навіть у найскладніших умовах.
Проєкт передбачає інтерактивну взаємодію з відвідувачами. Кожен охочий зможе «запалити свічку» всередині меморіалу, використовуючи спеціальний цифровий інтерфейс. Для цього достатньо відсканувати QR-код і залишити свій символічний «вогник пам’яті», який стане частиною загальної світлової композиції. Такий підхід трансформує традиційне уявлення про меморіали, роблячи їх не статичними об’єктами, а динамічними просторами, що змінюються залежно від участі людей.
За задумом автора, світло стане ключовим елементом інсталяції. Воно виконуватиме не лише естетичну функцію, а й символізуватиме пам’ять, яка не згасає, та зв’язок між людьми. Світлові ефекти мають створювати відчуття присутності й водночас підкреслювати масштаб втрат, які понесла оборонна галузь під час війни. У такий спосіб меморіал поєднуватиме індивідуальну пам’ять із колективною, формуючи спільний простір для осмислення подій.
Особливістю проєкту є акцент на працівниках оборонної промисловості — інженерах, технологах, конструкторах і робітниках, які часто залишаються поза увагою широкої аудиторії. Саме їхня робота забезпечує функціонування армії, але водночас пов’язана з високими ризиками. Вшанування цієї категорії людей у форматі сучасного мистецтва є важливим кроком у розширенні уявлення про героїзм і внесок у захист країни.
Експерти зазначають, що подібні ініціативи відображають зміну підходів до меморіалізації в Україні. Замість монументальних і статичних форм дедалі частіше використовуються інтерактивні рішення, які залучають глядача до процесу пам’яті. Це дозволяє створювати більш глибокий емоційний зв’язок і робить меморіали частиною сучасного культурного середовища.
Реалізація проєкту також демонструє потенціал синергії між мистецтвом і технологіями. Використання цифрових інструментів, мобільних застосунків і світлових інсталяцій відкриває нові можливості для роботи з темою пам’яті, особливо в умовах, коли суспільство переживає масштабні втрати. Водночас це відповідає глобальним тенденціям у сфері культурних практик, де інтерактивність і персоналізація стають ключовими елементами.
Очікується, що після реалізації меморіал стане не лише місцем вшанування, а й простором для діалогу про роль оборонної галузі, відповідальність і ціну безпеки. Він може виконувати освітню функцію, привертаючи увагу до маловідомих аспектів війни та формуючи нове розуміння внеску різних професій у спільну боротьбу.
В умовах війни створення таких об’єктів набуває особливого значення, адже дозволяє зафіксувати пам’ять про події та людей, які формують сучасну історію України. Інтерактивний формат робить цей процес більш відкритим і доступним, залучаючи ширше коло людей до участі.
