Швеція через ЮНЕСКО надасть Україні 12 мільйонів шведських крон, що становить приблизно 1,3 мільйона доларів, для реалізації масштабної програми зі збереження культурної спадщини. Центральним об’єктом цієї ініціативи стане Національний заповідник «Хортиця» — унікальний природний та історичний комплекс у Запоріжжі, який сьогодні перебуває під значним тиском через війну та екологічні зміни.
Хортиця є не просто островом на Дніпрі, а символом української історії, місцем, пов’язаним із козацькою спадщиною, археологічними відкриттями та природною різноманітністю. Водночас останні роки стали для неї серйозним випробуванням. Постійні обстріли регіону спричинили пошкодження інфраструктури, зокрема музейних об’єктів, а підрив Каховська ГЕС у 2023 році кардинально змінив екологічний баланс території. Внаслідок цього відкрилися раніше затоплені ділянки, що містять цінні археологічні пам’ятки, але водночас стали вразливими до ерозії, руйнування та незаконних розкопок.
Одним із ключових напрямів фінансування стане терміновий ремонт музею заповідника, який зазнав пошкоджень через бойові дії. Йдеться не лише про відновлення будівлі, а й про створення стабільних умов зберігання для експонатів. Планується забезпечити належний мікроклімат на площі близько трьох тисяч квадратних метрів, що дозволить зберегти артефакти та поступово відновити доступ для відвідувачів. У контексті культурного життя країни це має особливе значення, адже навіть під час війни суспільство потребує простору для збереження і переосмислення своєї історії.
Важливим компонентом проєкту є розширення кліматично контрольованих сховищ для більш ніж п’яти тисяч врятованих артефактів. Кількість знахідок зростає, оскільки нововідкриті ділянки берегів відкривають доступ до матеріалів, які раніше були приховані під водою. Однак ці ж ділянки залишаються нестабільними та піддаються природним і людським загрозам. Саме тому створення сучасної системи зберігання стає критично важливим для збереження культурної спадщини.
Окремий акцент зроблено на розвитку археологічних рятувальних місій і системного документування. У межах ініціативи планується створити стандартизований цифровий реєстр постраждалих об’єктів, що дозволить не лише фіксувати втрати, а й ефективніше координувати подальші роботи. Такий підхід відповідає сучасним міжнародним практикам і може стати основою для довгострокової стратегії охорони культурної спадщини в Україні.
Паралельно на острові здійснюватимуть екологічний моніторинг. Дослідження охоплюватимуть стан біорізноманіття, якість води та стабільність ґрунтів. Це важливо, адже Хортиця є не лише історичним, а й природним об’єктом, і зміни в екосистемі можуть мати довгострокові наслідки для всього регіону. Поєднання культурного та екологічного підходів дозволяє розглядати збереження спадщини комплексно, враховуючи всі фактори впливу.
Значну частину програми присвячено освіті та підготовці нових фахівців. Молоді українські археологи та реставратори отримають можливість навчатися у співпраці з національними університетами та міжнародними партнерами. До проєкту долучиться також музей «Васа», який надасть експертизу у сфері підводної археології та збереження намоклих матеріалів. Така співпраця відкриває доступ до унікальних знань і технологій, які раніше були малодоступними для українських спеціалістів.
Фінансування розраховане на два роки: 2026 і 2027. Уряд Швеції планує спрямувати близько чотирьох мільйонів крон у перший рік і ще вісім мільйонів у наступний. У Стокгольмі підкреслюють, що ця підтримка має не лише захистити конкретні об’єкти, а й посилити інституційну спроможність українських культурних установ. Фактично йдеться про інвестицію в майбутнє, де збереження спадщини стає частиною відновлення країни.
У ширшому контексті ця ініціатива демонструє, що культура залишається важливим елементом міжнародної підтримки України. Під час війни увага часто зосереджена на військових і гуманітарних аспектах, однак збереження історичної пам’яті має не менше значення. Хортиця, як один із символів української ідентичності, стає прикладом того, як міжнародна співпраця може допомогти не лише зберегти минуле, а й сформувати основу для майбутнього культурного розвитку.
