Російський павільйон на Венеційській бієнале 2026 року буде відкритий для відвідувачів лише протягом чотирьох днів — у період прев’ю-показів із 5 до 8 травня. Після цього будівлю закриють на весь час проведення виставки через потужний міжнародний тиск, політичний скандал та загрозу втрати фінансування з боку Європейського Союзу. Про це повідомило італійське видання Exibart.

Рішення стало компромісом після хвилі критики, яка виникла через повернення Росії на Венеційську бієнале вперше з початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році. Упродовж останніх років участь РФ у міжнародних культурних подіях залишалася предметом гострих дискусій, однак ситуація довкола Венеційської бієнале стала однією з найгучніших культурних суперечок у Європі.

Російський павільйон працюватиме лише під час закритих прев’ю-показів для професійної спільноти та гостей вернісажу. У ці дні там проводитимуть перформанси в межах проєкту «Дерево, вкорінене в небі». Після завершення прев’ю будівлю закриють до кінця Бієнале, яка триватиме з 9 травня до 22 листопада 2026 року.

Організатори повідомили, що замість повноцінної роботи павільйону задокументовані перформанси транслюватимуть на екранах, встановлених у вікнах будівлі. Таким чином відвідувачі зможуть бачити матеріали проєкту лише зовні, без доступу до внутрішнього простору.

Повернення Росії на одну з найвідоміших мистецьких подій світу викликало різку реакцію серед політиків, кураторів, художників і правозахисників. Особливо гостро відреагували представники Європейського Союзу. ЄС заявив про намір відкликати фінансування виставки в розмірі двох мільйонів євро у випадку повноцінної участі Росії.

Віцепрезидентка Єврокомісії Kaja Kallas назвала присутність Росії на Бієнале «морально неправильною». За її словами, державі, яка веде війну проти України та системно знищує українську культуру, не місце на міжнародній мистецькій платформі такого масштабу.

Ситуація швидко перетворилася на великий міжнародний конфлікт навколо ролі мистецтва під час війни. Прихильники бойкоту наголошували, що Росія використовує культуру як інструмент м’якої сили та спробу повернення до міжнародного культурного простору попри агресію проти України. Опоненти ж говорили про необхідність відокремлювати мистецтво від політики.

Окремий скандал виник і в самій Італії. Міністр культури країни Alessandro Giuli публічно оголосив бойкот відкриттю Бієнале та закликав до відставки представниці міністерства у правлінні виставки Тамари Грегоретті, яка підтримала участь російського павільйону.

Додаткового резонансу ситуації надало рішення частини міжнародного журі Венеційської бієнале бойкотувати павільйони Росії та Ізраїлю. Серед членів журі — кураторка українського походження Marta Kuzma, яка є однією з найвідоміших фігур у сучасному артсередовищі.

Конфлікт навколо російського павільйону вийшов далеко за межі мистецької дискусії та став частиною ширшого політичного протистояння навколо війни Росії проти України. Українські дипломати та культурні інституції активно працювали над тим, щоб заблокувати повноцінну участь РФ у виставці.

Україна, яка також представлена на цьогорічній Бієнале, вже запровадила санкції проти осіб, пов’язаних із російським павільйоном. Крім цього, українська сторона лобіює анулювання віз для учасників від РФ та продовжує дипломатичний тиск на організаторів виставки.

Фонд Венеційської бієнале у відповідь на критику заявив, що діяв у межах міжнародного права та не порушував санкційного режиму. Після витоку листування між організаторами та російськими комісарами керівництво фонду опинилося під ще більшим тиском з боку європейської мистецької спільноти.

Президент фонду Pietrangelo Buttafuoco продовжує наполягати на «незалежності мистецтва» та необхідності зберігати культурний діалог навіть у складних політичних умовах. Однак ця позиція викликала гостру критику серед активістів і частини кураторів, які вважають, що нейтралітет у питанні російської агресії фактично працює на користь держави-агресора.

Скандал навколо Бієнале вкотре продемонстрував, наскільки тісно сучасне мистецтво пов’язане з політикою та міжнародними конфліктами. Після початку повномасштабної війни культурні інституції по всьому світу неодноразово стикалися з питанням: чи можуть російські митці та державні культурні проєкти брати участь у міжнародних подіях під час війни.

Для України ця тема має особливе значення, адже війна ведеться не лише на фронті, а й у сфері культури та пам’яті. Українські митці, куратори та дипломати останніми роками активно наголошують, що Росія використовує культурні події як інструмент легітимізації та повернення до міжнародного простору попри військові злочини.

Венеційська бієнале традиційно вважається однією з найвпливовіших мистецьких подій світу. Саме тому дискусія довкола участі Росії отримала такий масштаб. Для багатьох учасників це питання стало символом того, чи готові міжнародні культурні інституції брати на себе моральну відповідальність під час великої війни в Європі.

Попри компромісне рішення про часткове закриття російського павільйону, суперечки навколо Бієнале, ймовірно, триватимуть і надалі. Частина художників та активістів уже заявляє, що навіть символічна присутність Росії на виставці є неприйнятною в умовах війни.