Львівське архітектурне бюро A7 Architects завершило перший етап проєкту відновлення хасидської синагоги в Чорткові на Тернопільщині. Йдеться про підготовку проєкту реставраційного ремонту даху — важливий старт для порятунку однієї з найвиразніших пам’яток єврейської сакральної архітектури Поділля. Наступний етап має бути значно ширшим: будівлю планують реставрувати й пристосувати під культурно-мистецький центр. Так старий сакральний простір, який пережив війни, радянське переоблаштування і втрату первісної громади, може отримати нову суспільну функцію.
Синагога розташована в центрі Чорткова, і це важливо не лише з погляду архітектури, а й з погляду міської пам’яті. Вона не є віддаленим або випадковим об’єктом, захованим на периферії. Навпаки, будівля досі присутня в тканині міста як нагадування про його багатокультурну історію. Її збудували у 1905–1909 роках за проєктом віденського архітектора Ганса Гельдкремера. Для невеликого подільського міста початку ХХ століття така споруда була не просто релігійним осередком, а знаком активного громадського життя, культурної впевненості й присутності єврейської громади.
Архітектурно синагога виконана в еклектичному стилі з мавританськими мотивами. Саме ця поєднаність стилів робить її особливо цінною. Мавританські елементи в європейській синагогальній архітектурі часто використовувалися як спосіб підкреслити окремішність, історичну глибину й символічний зв’язок із ширшим культурним простором. У Чорткові ці мотиви набули локального звучання: будівля стала частиною подільського міського ландшафту, де поруч існували різні релігійні, мовні й культурні традиції. Саме тому її відновлення не можна сприймати лише як ремонт старої споруди. Це робота з багатошаровою історією міста.
Синагога неодноразово зазнавала руйнувань. Під час Першої світової війни її частково пошкодили, однак згодом будівлю відновили. Друга світова війна принесла нові руйнування, але ще страшнішою стала втрата громади, для якої ця споруда була створена. Під час Голокосту єврейську громаду Чорткова фактично знищили. До Другої світової війни євреї становили близько 30% населення міста, а нині їхня частка не сягає й одного відсотка. Це означає, що синагога сьогодні є не тільки архітектурною пам’яткою, а й матеріальним свідком зруйнованого світу, який колись був невід’ємною частиною Чорткова.
У радянський період будівля втратила свою первісну функцію. Спершу її використовували як склад, потім тут діяла Станція юних техніків. Такі переоблаштування були типовими для багатьох сакральних споруд у ХХ столітті: храми, костели, синагоги й монастирі перетворювали на господарські, освітні або виробничі приміщення, часто без належної поваги до їхнього історичного значення. У випадку чортківської синагоги це призвело до втрати частини історичних інтер’єрів. Однак сама будівля вціліла, а отже, зберегла можливість бути повернутою в культурний обіг.
Проєкт відновлення даху є логічним і необхідним першим кроком. Дах для історичної споруди — це не лише конструктивний елемент, а основна умова виживання будівлі. Якщо дах пошкоджений або перебуває в аварійному стані, волога поступово руйнує стіни, перекриття, декоративні елементи й залишки інтер’єрів. Тому реставраційний ремонт даху фактично відкриває шлях до подальшої роботи: стабілізації об’єкта, дослідження його стану, відновлення історичних деталей і пристосування до нової функції. Без цього будь-які плани культурного центру залишалися б лише ідеєю.
Майбутній культурно-мистецький центр має поєднати пам’ять, освіту й сучасне міське життя. У будівлі планують облаштувати головний зал для подій, коворкінг, книгарню, кафе, простір для гуртків, технічні й адміністративні приміщення. Такий набір функцій показує, що йдеться не про музей у вузькому сенсі, а про живий простір для міста. Якщо проєкт вдасться реалізувати якісно, синагога може стати місцем зустрічей, лекцій, концертів, виставок, освітніх програм і локальних ініціатив. Для Чорткова це шанс отримати не просто відреставровану пам’ятку, а нову культурну інфраструктуру.
Водночас пристосування сакральної споруди під сучасний культурний центр потребує особливої обережності. Такі проєкти завжди балансують між двома завданнями: зберегти історичний характер будівлі й дати їй функцію, яка забезпечить реальне використання. Порожня пам’ятка, навіть відремонтована, швидко знову стає вразливою. Але надмірне переоблаштування може стерти її сенс. Саме тому важливо, щоб майбутній центр не просто використовував приміщення синагоги, а працював із її історією: розповідав про єврейську громаду Чорткова, про Голокост, про архітектурну спадщину Поділля, про складну пам’ять українських міст.
Реставрацію даху профінансує швейцарський фонд ALIPH Foundation, який підтримує відновлення історичних пам’яток. На початкові роботи фонд виділив 100 тисяч доларів. Це суттєва підтримка, адже реставрація історичних об’єктів зазвичай потребує не лише професійної експертизи, а й стабільного фінансування. Особливо в Україні, де війна змінила пріоритети бюджетів і поставила під загрозу величезну кількість культурних об’єктів. У такій ситуації міжнародна допомога стає не просто фінансовим ресурсом, а визнанням того, що українська культурна спадщина має значення для ширшого європейського контексту.
Важливу підготовчу роботу раніше виконала львівська компанія Skeiron, яка провела лазерне 3D-сканування синагоги. Такі технології дедалі частіше стають невід’ємною частиною реставраційних процесів. 3D-сканування дозволяє зафіксувати точну геометрію будівлі, її деформації, деталі фасадів, конструктивні особливості й поточний стан. Це особливо цінно для пам’яток, які зазнали руйнувань або багаторазових перебудов. Завдяки цифровій моделі реставратори можуть точніше планувати роботи, уникати грубих втручань і зберігати історичний вигляд споруди.
Для Чорткова цей проєкт може стати важливим прикладом того, як місто працює зі своєю складною спадщиною. Українські міста часто мають багатокультурне минуле, але не завжди мають достатньо інструментів, щоб говорити про нього відкрито й уважно. Єврейська історія багатьох міст Галичини, Поділля та Буковини була перервана Голокостом, а потім десятиліттями витіснялася радянською політикою пам’яті. Відновлення синагоги в Чорткові може стати способом повернути цю історію в публічний простір без формальності й без музейної холодності.
Особливо символічно, що майбутній простір планують зробити культурно-мистецьким. Мистецтво, освіта, книжки, публічні події й спільна робота можуть допомогти будівлі знову стати місцем взаємодії. Не релігійним центром у первісному значенні, бо громада, яка створила цю споруду, була знищена, але простором пам’яті й сучасного життя. Це не стирає трагедію, а навпаки — дає можливість говорити про неї в живому міському середовищі. Пам’ятка тоді перестає бути лише «старою будівлею» і стає точкою, де минуле впливає на майбутнє.
В A7 Architects зазначають, що шукають людей і партнерів, які хочуть долучитися до створення нового мистецького простору на Тернопільщині. Це важливий сигнал, бо успіх таких проєктів залежить не лише від архітекторів, реставраторів і донорів. Потрібна участь місцевої громади, культурних менеджерів, істориків, освітян, бізнесу й тих, хто готовий наповнювати простір змістом після завершення будівельних робіт. Реставрація не закінчується тоді, коли відремонтовано дах чи фасад. Вона справді відбувається тоді, коли пам’ятка повертається людям.
Історія чортківської синагоги є нагадуванням, що спадщина — це не лише про красу архітектури. Це про відповідальність перед тими, кого вже немає, і перед тими, хто житиме в місті далі. Відновлення цієї будівлі може стати актом поваги до єврейської громади Чорткова, внеском у розвиток міста й прикладом того, як Україна переосмислює свою багатонаціональну історію. У час, коли війна знову руйнує українські міста й культурні пам’ятки, такі проєкти набувають ще більшого значення. Вони показують, що збереження спадщини — це не розкіш, а частина боротьби за пам’ять, ідентичність і майбутнє.
