У Жовкві на Львівщині після завершення комплексної реставрації освятили та знову відкрили для богослужінь церкву Пресвятої Трійці — унікальну дерев’яну пам’ятку XVIII століття, що входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Відновлювальні роботи тривали з 2019 року й охопили конструкції храму, покрівлю, настінний живопис та історичний бароковий іконостас. Тепер церква знову доступна не лише для парафіян, а й для відвідувачів.

Комплексна реставрація стала одним із наймасштабніших проєктів зі збереження дерев’яної сакральної архітектури на Львівщині за останні роки. Фахівці працювали над усіма ключовими елементами пам’ятки, адже споруда потребувала не лише косметичного оновлення, а системного укріплення та відновлення.

Під час робіт оновили покрівлю, укріпили дерев’яні конструкції та відреставрували внутрішній живопис. Окрему увагу приділили іконостасу — одному з найцінніших елементів інтер’єру храму, який зберігся з XVIII століття.

У 2022–2023 роках Міністерство культури та інформаційної політики України спрямувало на реставрацію церкви близько 9,28 мільйона гривень. Частину фінансування забезпечив Національний інститут польської культурної спадщини за кордоном «Полоніка», який підтримує проєкти зі збереження історичних об’єктів за межами Польщі.

Загальна вартість відновлення пам’ятки становила близько 14 мільйонів гривень. Окремий етап реставрації настінного живопису коштував понад один мільйон гривень.

До робіт залучили українських фахівців, зокрема реставраторів Львівської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України. Для дерев’яного храму такого віку саме професійна консервація оригінальних елементів має особливе значення, адже неправильне втручання може призвести до безповоротної втрати автентичних матеріалів.

Церкву Пресвятої Трійці спорудили у 1720 році. Вона постала на місці давнішого храму, який був знищений пожежею.

Будівля є характерним прикладом дерев’яної сакральної архітектури Галичини. Її цінність полягає не лише у віці, а й у винятковому збереженні архітектурної структури та інтер’єру.

Храм має статус пам’ятки архітектури національного значення. Однією з його головних мистецьких цінностей є бароковий іконостас, створений майстрами жовківської школи малярства та різьблення.

Жовква наприкінці XVII — на початку XVIII століття була одним із найважливіших мистецьких центрів Галичини. У місті працювали іконописці, різьбярі та майстри декоративного мистецтва, чиї роботи відрізнялися високим рівнем виконання та поєднанням місцевих традицій із бароковими впливами.

Саме з цим середовищем пов’язаний іконостас церкви Пресвятої Трійці. Він є не просто частиною церковного інтер’єру, а цінним твором українського сакрального мистецтва.

Іконостас формує головний візуальний акцент усередині храму. Його композиція поєднує живописні ікони, декоративне різьблення та складну багатоярусну структуру, характерну для українських церков доби бароко.

Під час реставрації фахівці мали завдання не оновити іконостас до вигляду нового виробу, а максимально зберегти оригінальний матеріал і відновити втрачені або пошкоджені фрагменти.

Так само обережно працювали з настінними розписами. Для пам’ятки XVIII століття шар автентичного живопису є одним із головних джерел інформації про художню традицію своєї епохи.

Реставратори очищали поверхні, закріплювали фарбовий шар та відновлювали фрагменти, які зазнали пошкоджень через час, вологу та природне старіння матеріалів.

Для дерев’яних церков особливу небезпеку становлять перепади температури й вологості, грибок, комахи та протікання покрівлі. Саме тому оновлення даху та укріплення конструкцій було не менш важливим, ніж реставрація декоративного оздоблення.

Історична цінність церкви Пресвятої Трійці давно визнана не лише в Україні. З 2013 року храм входить до транскордонного об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Дерев’яні церкви Карпатського регіону в Польщі та Україні».

До цього комплексу включені 16 храмів, розташованих по обидва боки сучасного українсько-польського кордону. Вони представляють різні локальні традиції дерев’яного церковного будівництва Карпатського регіону.

Ці споруди цінують за особливу архітектурну систему, в якій дерев’яні конструкції, просторові форми та сакральне призначення поєднані у складні й водночас органічні композиції.

Більшість таких церков споруджували без використання сучасних будівельних технологій. Майстри працювали з деревом, спираючись на традиційні методи з’єднання конструкцій та знання, що передавалися між поколіннями.

Саме через це збережені храми є унікальним джерелом для дослідження не лише архітектури, а й ремісничих традицій.

На Львівщині до того самого об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, крім жовківської церкви, входять ще три пам’ятки. Це церква Собору Пресвятої Богородиці в Маткові, церква Святого Духа в Потеличі та церква Святого Юра в Дрогобичі.

Кожен із цих храмів має власну історію та архітектурні особливості, але разом вони демонструють різноманітність української дерев’яної сакральної традиції.

Церква Пресвятої Трійці в Жовкві має особливий статус ще й через своє розташування. Саме місто є одним із найкраще збережених історичних ансамблів Львівщини та має велику кількість пам’яток різних періодів.

Жовква формувалася як ренесансне «ідеальне місто» з чіткою планувальною структурою, замком, сакральними спорудами та центральною площею. Тому відновлення окремої пам’ятки тут працює і на збереження цілого історичного середовища.

Сьогодні церква перебуває на балансі Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького та входить до складу музею-заповідника «Жовківський замок».

Такий статус дозволяє поєднувати дві функції — релігійну та музейну. Храм залишається місцем богослужінь, але водночас є культурною пам’яткою, відкритою для туристів і дослідників.

Після завершення реставрації це поєднання стало ще важливішим. З одного боку, церква повертається до повноцінного життя як сакральний простір. З іншого — відвідувачі отримують можливість побачити відновлений інтер’єр та один із найцінніших барокових іконостасів регіону.

Реставрація таких об’єктів має особливе значення в умовах повномасштабної війни. Українська культурна спадщина зазнає руйнувань від російських атак, а тому збереження пам’яток у відносно безпечних регіонах стає частиною ширшої роботи із захисту національної культури.

Дерев’яні храми при цьому є особливо вразливими. Пожежа, пошкодження покрівлі або тривала відсутність належного догляду можуть за короткий час знищити споруду, яка простояла сотні років.

Саме тому багаторічний проєкт у Жовкві має значення далеко за межами одного міста. Він демонструє, що пам’ятку можна не лише законсервувати, а повернути до повноцінного використання без втрати її історичної цінності.

Після семи років робіт церква Пресвятої Трійці знову стала доступною для громади та гостей Жовкви. У її інтер’єрі збережено бароковий іконостас, відновлено живопис, укріплено конструкції та оновлено покрівлю.

Для храму, якому понад 300 років, завершення реставрації стало фактично новим етапом історії. Споруда, що пережила кілька століть, зміни держав і війни, знову виконує своє первинне призначення та водночас залишається однією з найцінніших пам’яток дерев’яної архітектури України.