У Великій Британії вперше представлять сім сакральних пам’яток українського бароко з колекції Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Виставка «Сакральні скарби з Києва» відкриється 14 вересня у лондонському музеї V&A South Kensington і триватиме до 17 вересня 2027 року. Для української культурної спадщини ця експозиція важлива не лише як міжнародна презентація у одному з найвідоміших музеїв світу, а й як спроба повернути київським пам’яткам їхній справжній історичний контекст після десятиліть, коли частину подібних творів за кордоном описували переважно через російську імперську оптику.

У центрі виставки опиняться предмети православного богослужіння XVIII століття, створені київськими майстрами доби бароко. Серед них — ікона, напрестольне Євангеліє у срібному окладі, дискос, а також срібна позолочена чаша із зображенням Розп’яття. Ці речі мали не лише релігійне, а й художнє значення: київське золотарство XVIII століття було важливою частиною культури українського бароко, поєднуючи високу майстерність роботи з металом, складну орнаментику, сакральну символіку та місцеві художні традиції.

Усі представлені предмети безпосередньо пов’язані з духовним і мистецьким життям Києво-Печерської лаври, яка століттями залишалася одним із головних центрів православної культури, книгодрукування, мистецтва та освіти в Україні. Саме в цьому середовищі формувався особливий стиль українського бароко, який відрізнявся від західноєвропейських зразків і водночас активно взаємодіяв із ними. У декоративному мистецтві цей стиль проявлявся у розкішному оздобленні богослужбових предметів, складних рослинних орнаментах, позолоті та прагненні перетворити церковний предмет на самостійний витвір мистецтва.

Українські експонати розмістять поруч з іншими пам’ятками з постійної колекції V&A. Особливе місце у цьому контексті займають Царські врата з Києво-Печерської лаври, які вже перебувають у Лондоні на довгостроковій позиці. Саме навколо їхньої історії останніми роками точилася важлива дискусія щодо того, як великі західні музеї описують предмети, що походять з України. Протягом десятиліть такі об’єкти нерідко включали до ширшого російського імперського або навіть просто «російського» культурного контексту, через що власне українське походження, київська школа та локальна традиція залишалися на другому плані.

Тепер V&A разом із українськими партнерами працює над переосмисленням цієї атрибуції. До процесу долучилися Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», Український інститут та ICOM UK. Їхня спільна робота спрямована на те, щоб предмети з Києва представлялися не як безликі артефакти імперського простору, а як частина конкретної української культурної традиції. У сучасному музейному середовищі це має принципове значення, адже спосіб опису експоната фактично визначає, до історії якої країни та культури його зараховуватимуть мільйони відвідувачів.

Переатрибуція українських пам’яток стала особливо актуальною після початку повномасштабної війни Росії проти України. Українські культурні інституції дедалі активніше звертають увагу міжнародних музеїв на спадщину, яку протягом тривалого часу привласнювала або переосмислювала Російська імперія та радянська історіографія. Йдеться не тільки про окремі твори мистецтва, а й про цілі художні школи, архітектурні традиції, митців та культурні явища, які виникали на території України і мали власний розвиток.

Виставка в Лондоні фактично поєднує дві важливі задачі — показати високий рівень українського сакрального мистецтва та виправити історичні спотворення у його представленні. Для британської аудиторії це можливість побачити Києво-Печерську лавру не лише як відомий монастирський комплекс, а як потужний центр художнього виробництва, де працювали майстри, здатні створювати складні й технологічно довершені вироби зі срібла, золота та інших матеріалів.

Сам формат експозиції також важливий. Українські предмети не ізолюють в окремому просторі як «екзотичні» артефакти зі Східної Європи, а включають у ширший музейний діалог поряд із творами з інших культур і регіонів. Це дозволяє показати українське бароко як повноцінну частину європейської історії мистецтва, а не як периферійне явище, що існувало лише в межах чужої імперської традиції.

Виставку організували за підтримки Британської Ради. Вона також стала частиною довгострокового професійного партнерства між українськими та британськими культурними інституціями. Подібна співпраця охоплює не лише транспортування та експонування предметів, а й дослідницьку роботу, атрибуцію, музейну документацію та переосмислення того, якою мовою міжнародні музеї розповідають про українське мистецтво.

Особливо символічно, що експозиція відкриється у рік 975-річчя Києво-Печерської лаври та 100-річчя Національного заповідника. Таким чином виставка стає не просто міжнародною музейною подією, а частиною ширшого осмислення ролі Лаври в історії України. За майже тисячу років цей простір пережив численні політичні зміни, війни, імперські режими та трансформації, але залишився одним із ключових осередків української духовної та мистецької традиції.

«Сакральні скарби з Києва» можуть стати важливим кроком у поверненні українським пам’яткам їхнього справжнього культурного походження на міжнародному рівні. Сім предметів із колекції Лаври в Лондоні — це невелика за кількістю, але надзвичайно символічна експозиція, яка говорить не лише про красу українського бароко, а й про право України самостійно визначати й представляти власну історію.