Етнофестиваль «Вирій. Простонеба» відбудеться 8–9 серпня в павільйоні КИТ на ВДНГ у Києві. Про це повідомили організатори фестивалю. Після першого успішного проведення у 2025 році, коли подію відвідали 12 тисяч людей, «Вирій» повертається з новою програмою, частину якої вже оголосили. Цьогоріч фестиваль знову поєднає українську музику, сучасну етноестетику, електронну сцену й атмосферу великої літньої зустрічі просто неба. Для Києва це ще одна подія, яка показує: культурне життя в Україні не лише триває, а й шукає нові формати, де традиція може звучати сучасно, відкрито й живо.

У програмі фестивалю вже заявлені український інді-рок-гурт Vivienne Mort і співачка Ganna. Також на електронній сцені сольний сет зіграє берлінський артист Holly North, який працює на перетині ембієнту, техно та дарк-електроніки. Повний лайнап організатори оголосять згодом, однак навіть перші імена задають події виразний настрій. «Вирій. Простонеба» не обмежується вузьким фольклорним форматом і не намагається відтворити традицію як музейний експонат. Навпаки, фестиваль працює з етнотемою як із живою культурною енергією, яка може поєднуватися з інді-роком, електронікою, експериментальним звучанням і сучасною сценічною мовою.

Vivienne Mort — один із тих гуртів, чия музика давно існує на межі особистого, театрального, поетичного й майже ритуального звучання. Їхня поява в програмі «Вирію» виглядає органічно, адже фестиваль будується не лише навколо розваги, а й навколо емоційної глибини. У творчості Vivienne Mort є меланхолія, драматизм, інтимність, увага до слова й здатність створювати особливий простір між сценою та слухачем. Для етнофестивалю, який звертається до теми пам’яті, коренів і сучасної української чутливості, такий артист є важливим акцентом.

Співачка Ganna також добре вписується в логіку події. Її музика пов’язана з українським голосом, народною інтонацією, сучасними аранжуваннями й пошуком нового звучання для традиційного матеріалу. Саме такі артисти сьогодні формують уявлення про етномузику не як про щось архаїчне, а як про відкриту форму, здатну взаємодіяти з джазом, електронікою, академічною сценою, попом або авторською піснею. У час, коли українська культура активно переосмислює себе, така музика стає способом не просто зберігати спадщину, а проживати її заново.

Окремої уваги заслуговує електронна сцена, на якій виступить Holly North. Берлінський артист працює на перетині ембієнту, техно та дарк-електроніки, і його участь свідчить про те, що «Вирій» не хоче залишатися лише в межах локального етноформату. Електронна музика давно стала одним із найгнучкіших інструментів для роботи з атмосферою, простором і тілесним досвідом. У поєднанні з етноестетикою вона може створювати відчуття сучасного ритуалу — не буквального, а емоційного, де звук, світло, рух і натовп працюють разом.

Назва «Вирій. Простонеба» сама по собі створює сильний образ. Вирій у традиційній уяві пов’язаний із місцем повернення, далеким простором, сезонним колом, птахами, переходом між світами й пам’яттю про давні уявлення українців. Додавання слова «Простонеба» переносить цю символіку в сучасний міський фестивальний формат. Це не закритий зал і не камерна подія, а простір під небом, де люди збираються разом, слухають музику, рухаються, спілкуються й відчувають приналежність до спільного культурного поля.

ВДНГ як локація для такого фестивалю має особливе значення. Експоцентр давно перетворився на один із головних майданчиків Києва для великих подій, прогулянок, фестивалів, ярмарків, концертів і сімейного відпочинку. Павільйон КИТ дозволяє створити окремий фестивальний простір із власною атмосферою, але водночас залишається частиною великої території ВДНГ. Це важливо для події, яка працює з темою простору, відкритості й міської культури. «Вирій» на ВДНГ може бути не лише концертом, а повноцінним літнім маршрутом для відвідувачів.

Перший фестиваль «Вирій» відбувся у 2025 році й зібрав 12 тисяч людей. Для нового фестивального проєкту це сильний результат, який показав запит аудиторії на події, де українська традиція не подається в застиглому або надто офіційному форматі. Люди приходять не лише послухати музику, а й відчути атмосферу, побачити сучасну інтерпретацію етнокультури, зустрітися з друзями, зробити частиною свого літа подію з українським змістом. Саме такі фестивалі формують нову норму культурного відпочинку в Україні.

Особливість «Вирію» полягає в тому, що він виникає в час, коли українці дуже гостро переосмислюють власну ідентичність. Після початку повномасштабного вторгнення інтерес до української мови, музики, традицій, ремесел, міфології, символів і локальних культурних кодів значно посилився. Але цей інтерес не завжди означає повернення до минулого в буквальному сенсі. Часто йдеться про пошук нової мови, у якій давні образи можуть співіснувати з сучасним звуком, модою, дизайном, електронікою й міським стилем життя.

Етнофестиваль у такому контексті перестає бути лише розважальною подією. Він стає способом культурного самовизначення. Люди приходять туди не для того, щоб побачити «традицію на сцені», а щоб відчути себе частиною живої культури. Це важлива різниця. Коли етноестетика працює лише як декорація, вона швидко перетворюється на фольклорний сувенір. Коли ж вона взаємодіє з актуальною музикою, сучасним дизайном і досвідом молодої аудиторії, вона отримує нове життя.

Фестиваль також важливий для української музичної сцени. Поєднання Vivienne Mort, Ganna, Holly North і майбутніх учасників повного лайнапу може створити цікаву палітру звучання: від української поетичної сцени до електронної глибини, від живого вокалу до темнішої клубної атмосфери. Такий підхід відображає ширший тренд: сучасні фестивалі дедалі рідше будуються навколо одного жанру. Вони створюють емоційні й естетичні світи, у яких різні артисти працюють на спільну атмосферу.

Квитки на фестиваль уже продаються у межах «другої хвилі». Один день коштує 1800 гривень, а квиток на два дні — три тисячі гривень. Така цінова політика показує, що організатори розраховують на аудиторію, яка готова сприймати фестиваль як повноцінну культурну подорож на вихідні, а не як короткий концерт одного артиста. Дводенний формат дозволяє глибше зануритися в подію, відвідати різні сцени, побачити більше виступів і провести на ВДНГ цілий літній вікенд.

Водночас організаторам важливо буде втримати баланс між масштабом і комфортом. Після 12 тисяч відвідувачів у перший рік очікування до наступного фестивалю зростають. Аудиторія чекатиме не лише сильного лайнапу, а й продуманої навігації, безпеки, зручної логістики, якісного звуку, зон відпочинку, доступу до води, зрозумілої комунікації та атмосфери, яка відповідає назві «Простонеба». У воєнний час до цього додається ще й питання реагування на повітряні тривоги та загальної безпеки відвідувачів.

Фестиваль у серпні має потенціал стати однією з важливих культурних подій літа в Києві. У цей період місто живе між робочим ритмом, спекою, вечірніми зустрічами, концертами, терасами, парками й бажанням хоча б на короткий час вийти з режиму постійної напруги. Події на відкритих просторах дають людям можливість не лише розважитися, а й відновити відчуття спільності. Під час війни така спільність має особливу цінність: вона нагадує, що культура — це не втеча від реальності, а спосіб її витримувати.

«Вирій. Простонеба» також може бути цікавим для гостей Києва. ВДНГ як локація вже має впізнаваність, а етнофестиваль із сучасним звучанням може стати доброю можливістю побачити українську культуру не в музейному форматі, а в живій міській події. Для тих, хто цікавиться сучасною українською музикою, це шанс почути різні напрями в одному місці. Для тих, хто шукає фестивальний досвід, — можливість провести два дні в атмосфері, де поєднуються сцена, простір, люди й літнє місто.

Попереду організатори ще мають оголосити повний лайнап, і саме він остаточно визначить музичну форму фестивалю. Але вже зараз зрозуміло, що «Вирій» продовжує розвивати власну ідею: не просто зібрати артистів, а створити подію навколо українського культурного відчуття. У ній є місце для інді-року, голосу, електроніки, темних атмосфер, фольклорних відлунь і сучасного міського життя. Це поєднання може стати головною силою фестивалю.

Для України такі події важливі ще й тому, що вони формують культурну сталість. Фестиваль, який відбувся вперше у 2025 році й повертається у 2026-му, починає будувати власну історію. Якщо він зможе щороку збирати аудиторію, розвивати програму й тримати якість, то поступово стане не одноразовою подією, а частиною календаря українського літа. Саме так народжуються фестивальні традиції — через повторення, очікування, спогади й бажання повернутися.

«Вирій. Простонеба» 8–9 серпня на ВДНГ виглядає як подія, що поєднує кілька важливих запитів сучасної аудиторії: бажання слухати українську музику, інтерес до етнокультурних образів, потребу в живих зустрічах і відкритому просторі, а також пошук емоційної опори в культурі. У час, коли країна продовжує жити в умовах війни, такі фестивалі не скасовують складну реальність, але допомагають людям залишатися в ній живими, чутливими й пов’язаними між собою.