У Копенгагені 22 грудня стався акт вандалізму проти українського мистецтва: невідомий зруйнував дві скульптури художниці Марії Куликівської, що були частиною виставки My Body Is a Battlefield. Copenhagen («Моє тіло — поле бою. Копенгаген»). Про інцидент повідомив Український дім у Данії, біля входу до якого й були встановлені роботи. Напад стався у світлу пору доби, фактично на очах міста, що надало події особливого суспільного резонансу.

За словами директорки Українського дому в Данії Наталії Попович, камери відеоспостереження зафіксували момент руйнування скульптур. Вона зазначила, що переглядала записи багато разів і досі не може повірити, з якою легкістю та швидкістю зловмисник перекинув і знищив роботи. За її словами, дії виглядали банальними, бездумними й водночас демонстрували глибину агресії, адже зло, як вона підкреслила, справді не знає меж. Факт того, що напад відбувся відкрито й без спроб приховати свої дії, посилив відчуття вразливості культурного простору навіть у країнах, далеких від війни.

Виставка Марії Куликівської відкрилася 18 листопада і мала тривати до 26 грудня. Вона була присвячена темі тіла як простору пам’яті, болю й спротиву, а також досвіду війни, який проживають українські жінки. Скульптури створювалися в київській галереї-притулку Garage33 — просторі, заснованому вже після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Ця галерея стала не лише мистецьким майданчиком, а й місцем безпеки та підтримки для художників, які продовжують працювати в умовах війни.

Роботи Куликівської втілювали особисту й колективну пам’ять про втрату, тілесну вразливість і водночас стійкість. Її мистецтво давно відоме як радикально чесне й тілесно відкрите, а тема зруйнованого тіла для художниці має не лише символічне, а й буквальне значення. У 2014 році її скульптури вже були знищені під час бойових дій у Донецьку, і новий акт вандалізму в Європі сприймається багатьма як болісне повторення травматичного досвіду.

Український дім у Данії разом із платформою Spilne Art виступили з офіційною заявою, в якій назвали інцидент актом ненависті. У зверненні наголошується, що руйнування цих робіт є не лише матеріальною втратою для мистецтва, а й нападом на історії, гідність і сенси, закладені в скульптурах. Організатори підкреслили, що ці роботи були пам’яттю про війну, жіночу вразливість і життєстійкість, яку зловмисник спаплюжив своїми діями.

Мистецька спільнота звертає увагу на те, що цей інцидент виходить за межі звичайного хуліганства. Контекст виставки, її українське походження та розташування біля Українського дому роблять атаку політично й символічно вмотивованою. В умовах, коли українська культура дедалі активніше присутня в європейському публічному просторі, подібні акти сприймаються як спроби залякування або стирання голосу, що говорить про війну та її наслідки.

Організатори виставки наголосили, що мистецтво має право на вільне існування та захист, незалежно від того, наскільки воно може бути незручним чи емоційно складним. Вони висловили сподівання, що данська поліція встановить особу зловмисника та притягне його до відповідальності відповідно до закону. Водночас інцидент уже викликав хвилю солідарності з художницею та Українським домом у Данії з боку митців і культурних інституцій у різних країнах.

Подія в Копенгагені вкотре продемонструвала, що війна проти України має не лише військовий, а й культурний вимір. Руйнування мистецьких об’єктів, які говорять про пам’ять і людську гідність, стає частиною ширшої боротьби проти права України на власний голос у світовому культурному просторі. Водночас реакція суспільства на цей акт вандалізму засвідчує, що українське мистецтво залишається видимим, важливим і таким, що викликає відповідь.