КМДА оголосила тендер на реставрацію Палацу одружень на Берестейському проспекті, 11, який нещодавно визнали щойно виявленим об’єктом культурної спадщини. Очікувана вартість робіт становить 279 579 671 грн. Йдеться про одну з найупізнаваніших модерністських будівель Києва, яка десятиліттями асоціювалася з урочистими церемоніями, сімейними історіями та особливим ритуалом міського життя. Тепер її планують комплексно відновити й пристосувати під Центр надання адміністративних послуг КМДА, зберігши водночас урочисту функцію реєстрації шлюбів.

Палац урочистих подій звели в 1982 році за проєктом архітекторів Вадима Гопкала, Вадима Гричини та Ірини Гричини. Будівля належить до пізньорадянського модернізму — напряму, який сьогодні дедалі частіше переосмислюють як важливу частину архітектурної спадщини Києва. Довгий час такі споруди сприймали переважно як утилітарні або застарілі, але поступово місто починає визнавати їхню цінність: у них є характерна пластика форм, робота з простором, монументальним мистецтвом, матеріалами та публічною функцією.

У листопаді 2025 року Консультативна рада з охорони культурної спадщини схвалила науково-проєктну документацію реставрації Палацу одружень. Це важливий етап, адже будівля вже має статус щойно виявленого об’єкта культурної спадщини, а отже, роботи з нею не можуть зводитися до звичайного ремонту або комерційної реконструкції. Реставрація має враховувати архітектурну і художню цінність споруди, її пропорції, фасади, внутрішні елементи, декоративні деталі та зв’язок із міським середовищем.

Після відновлення будівлю планують адаптувати під Центр надання адміністративних послуг КМДА. На першому поверсі мають облаштувати головний вестибюль, зону електронної черги та кабінети для роботи фахівців. На другому поверсі передбачені урочиста зала реєстрації шлюбів, операційні та допоміжні приміщення ЦНАПу, а також конференц-зала. Таким чином Палац одружень має отримати змішану функцію: залишитися місцем важливих життєвих подій і водночас стати адміністративним простором для щоденного обслуговування містян.

Це рішення може стати компромісом між збереженням пам’яті будівлі та її новим практичним використанням. Палац одружень не перетворюють на музейний об’єкт без життя, але й не позбавляють його первинної символічної функції. Збереження урочистої зали для реєстрації шлюбів має особливе значення, адже для багатьох киян ця будівля пов’язана з особистими спогадами: тут створювалися родини, робилися весільні фото, проходили церемонії, які ставали частиною сімейної історії. Втрата цієї функції зробила б реставрацію значно біднішою за змістом.

У проєкті також передбачені рішення для безбар’єрного доступу, зокрема ліфт і підйомники. Для будівлі громадського призначення це принципово важливо. Якщо Палац одружень має стати сучасним ЦНАПом, він повинен бути доступним для людей з інвалідністю, літніх людей, батьків із дитячими візками, ветеранів після поранень і всіх маломобільних груп. Безбар’єрність у такому об’єкті не є додатковою опцією, а базовою умовою повноцінної роботи з містянами.

У підвалі будівлі планують облаштувати укриття на період воєнного стану. Це ще одна ознака того, як війна змінює підхід до громадських просторів. Сучасна реставрація в Україні вже не може обмежуватися фасадами, інтер’єрами й інженерними мережами. Вона має враховувати безпеку відвідувачів і працівників під час повітряних тривог. Для ЦНАПу, де щодня можуть перебувати десятки або сотні людей, наявність укриття стає необхідною частиною функціонування.

Згідно з тендерною документацією, під час робіт мають відновити фасади, оновити гранітне облицювання цоколю та парадних сходів, а також впорядкувати територію навколо будівлі. Такі роботи важливі не лише з технічної точки зору. Палац одружень стоїть на помітній ділянці Берестейського проспекту, і його зовнішній вигляд впливає на сприйняття цілої частини міського простору. Доглянуті фасади, відновлені сходи й упорядкована територія можуть повернути будівлі статус помітної громадської точки, а не занедбаного адміністративного об’єкта.

Окрему увагу під час реставрації обіцяють приділити художнім деталям. У будівлі мають зберегти ковані елементи, різьблення по каменю та гобелени. Ці роботи створили монументалісти Анатолій Гайдамака та Лариса Міщенко. Саме такі елементи часто є найвразливішими під час ремонтів. Їх можуть вважати другорядними, незручними або такими, що не вписуються в нову функцію. Але для модерністської архітектури синтез мистецтв є надзвичайно важливим: декоративні панно, гобелени, метал, камінь і пластика інтер’єру працюють разом із архітектурою, а не існують окремо від неї.

Збереження робіт Гайдамаки та Міщенко може стати одним із головних критеріїв якості реставрації. Якщо будівля після оновлення залишиться лише зовнішньо схожою на себе, але втратить внутрішні художні акценти, це буде неповне відновлення. Палац одружень цінний саме як цілісний об’єкт, у якому архітектура, урочиста функція та монументальне мистецтво формували спільну атмосферу. У такому просторі навіть адміністративна функція ЦНАПу має бути вписана обережно, без знищення характеру будівлі.

У Консультативній раді з охорони культурної спадщини раніше наголошували, що Палац одружень є одним із впізнаваних київських об’єктів — «так само знаковим, як Житній ринок». Це порівняння показове. І Житній ринок, і Палац одружень належать до тієї частини київської архітектури, яка ще недавно не завжди сприймалася як спадщина, але вже стала важливою для міської ідентичності. Такі будівлі добре пам’ятають кілька поколінь киян, вони вплетені в повсякденність і мають сильний емоційний зв’язок із містом.

Реставрація Палацу одружень також порушує ширше питання: як Київ працює з архітектурою другої половини ХХ століття. Багато модерністських споруд столиці перебувають у складному стані, змінюють функції, втрачають автентичні деталі або опиняються під загрозою перебудови. Часто їх не захищають так само активно, як дореволюційні будинки чи пам’ятки класичної архітектури. Визнання Палацу одружень щойно виявленим об’єктом культурної спадщини є важливим сигналом: місто поступово розширює уявлення про те, що саме варто берегти.

Водночас пристосування будівлі під ЦНАП потребуватиме дуже точного балансу. Адміністративний сервіс вимагає зручної логістики, електронних черг, кабінетів, інженерних систем, доступності, безпеки й сучасних стандартів обслуговування. Але пам’ятка вимагає збереження історичних і художніх характеристик. Якщо ці два завдання будуть поєднані якісно, Палац одружень може стати прикладом успішного переосмислення модерністської спадщини. Якщо ні — існує ризик, що під виглядом адаптації будівля втратить частину своєї унікальності.

Очікувана вартість робіт — майже 280 млн грн — також робить проєкт суспільно чутливим. У час війни великі витрати на міські об’єкти завжди потребують прозорості, зрозумілого обґрунтування й контролю якості. Саме тому для такого тендеру важливо, щоб містяни бачили не лише суму, а й результат: збережені елементи, якісно виконані фасади, доступний простір, працююче укриття, оновлену територію та функціональний ЦНАП, який справді полегшує отримання послуг.

Для Києва цей проєкт може мати значення далеко за межами однієї будівлі. Він покаже, чи здатне місто реставрувати модерністські об’єкти не формально, а з розумінням їхньої цінності. Палац одружень на Берестейському проспекті — це не просто колишній РАЦС і не просто майбутній адміністративний центр. Це архітектурний знак епохи, місце особистої пам’яті тисяч родин і частина міського образу, яку важливо не втратити під час оновлення.

Якщо реставрація буде виконана якісно, будівля може отримати нове життя без розриву з минулим. У ній і надалі реєструватимуть шлюби, але поряд із цим працюватимуть адміністративні сервіси, безбар’єрні маршрути й безпечне укриття. Такий сценарій виглядає логічним для міста, яке прагне не лише зберігати спадщину, а й робити її корисною для сучасних мешканців. Палац одружень може залишитися місцем урочистостей, але стати ще й відкритим щоденним простором для киян.