Легендарній київській піцерії «Везувіо», яку заснував підприємець і громадський діяч Мирон Спольський, виповнилося 34 роки. Заклад, що працює з початку 1990-х, став однією з найстаріших піцерій столиці та для багатьох киян перетворився на частину особистої історії міста.

Першу «Везувіо» Мирон Спольський відкрив у приміщенні Інституту радіозв’язку на вулиці Леонтовича. До Києва він переїхав наприкінці 1980-х років із Канади, хоча до цього не мав досвіду в ресторанному бізнесі. За словами Спольського, головною ідеєю було створити місце, де могли б збиратися люди зі схожими поглядами, спілкуватися та знайомитися.

У ті роки запуск навіть невеликого приватного закладу вимагав значних зусиль. Обладнання для майбутньої піцерії привезли з Естонії, де один із подібних закладів припиняв роботу. Печі та інший інвентар перевезли до Києва, після чого почався тривалий процес оформлення бізнесу.

Реєстрація підприємства та підготовка документів тривали близько року. Паралельно доводилося адаптувати рецепт до продуктів, які реально можна було знайти в Україні на початку 1990-х. Якість борошна, сирів та інших інгредієнтів відрізнялася від тих, до яких звикли за кордоном, тому рецептуру доводилося неодноразово змінювати.

Фірмовий стиль «Везувіо» створив художник і музикант Валерій Вітер. Він розробив логотип та візуальне оформлення закладу, яке згодом стало добре впізнаваним серед постійних гостей.

На момент відкриття сама піца для значної частини киян залишалася майже екзотичною стравою. Після десятиліть радянської гастрономії місто тільки починало знайомитися з новими форматами кафе та ресторанів, а приватний бізнес робив перші кроки.

Спочатку серед гостей «Везувіо» було багато іноземців, студентів і молоді. Проте заклад швидко став популярним і серед ширшої аудиторії. Біля входу утворювалися черги, а піца поступово переставала бути для киян чимось незнайомим.

Сам Спольський згадував, що на початку 1990-х інших повноцінних піцерій у Києві фактично не було. Саме тому «Везувіо» опинилася серед закладів, які першими формували нову ресторанну культуру столиці після розпаду СРСР.

У закладі також стверджують, що 1992 року «Везувіо» першою в Києві запустила доставку піци. Сьогодні така послуга здається звичною, але на початку 1990-х доставка їжі додому була для міста практично новою концепцією.

Спочатку замовлення розвозили орендованими та власними автомобілями. Не існувало мобільних застосунків, онлайн-оплати чи сучасних систем логістики, тому замовлення приймали телефоном, а маршрути водії планували вручну.

Піцерія неодноразово змінювала адреси та відкривала точки у різних частинах Києва. Однією з головних стала локація на Рейтарській, де «Везувіо» почала працювати у 1994 році.

Невеликий заклад на Рейтарській формували буквально з того, що вдавалося знайти в умовах дефіциту. Інтер’єр не створювали як стандартний ресторанний простір за готовим дизайнерським проєктом. Навпаки, він поступово складався з різних предметів і деталей, які мали власну історію.

Стіни прикрасили антикварними тарілками з особистої колекції Мирона Спольського. Окремою деталлю став вітраж у стилі Георгія Нарбута, який надавав приміщенню характерного київського та українського акценту.

Цей інтер’єр із часом став не менш упізнаваним, ніж сама піца. Для постійних гостей важливими були не лише страви, а й атмосфера невеликого закладу, який майже не намагався наслідувати великі мережеві ресторани.

Основою меню став рецепт із довгою географією. Спочатку він потрапив з Італії до Канади, а звідти — вже до України. У Києві рецепт адаптували до місцевих продуктів, але базовий принцип приготування зберегли.

Сьогодні на сайті «Везувіо» представлено 24 види піци. Заклад на Рейтарській, 25 продовжує працювати, приймає гостей і виконує замовлення на доставку.

Проте історія «Везувіо» завжди була ширшою за ресторанний бізнес. Від самого початку Мирон Спольський хотів бачити її місцем зустрічей, і з часом цей задум реалізувався буквально.

За понад три десятиліття тут знайомилися, зустрічалися з друзями, святкували важливі події та проводили звичайні вечори. Спольський розповідав, що до піцерії вже приходять діти й онуки людей, які були її першими постійними гостями.

Іноді відвідувачі повертаються сюди з особливою причиною — показати місце, де колись познайомилися їхні батьки або інші родичі. Таким чином невелика піцерія стала частиною сімейної пам’яті кількох поколінь киян.

Розташування на Рейтарській також додало закладу особливого міського контексту. За останні десятиліття ця вулиця суттєво змінилася і перетворилася на один із найвідоміших гастрономічних та культурних осередків центру Києва.

Сьогодні тут працюють десятки кафе, барів, магазинів і творчих просторів. «Везувіо» на цьому тлі залишається своєрідним нагадуванням про час, коли сучасна ресторанна сцена столиці тільки починала формуватися.

Історія піцерії тісно пов’язана й із громадською діяльністю її засновника. Під час Революції гідності команда «Везувіо» готувала піцу для учасників протестів на Майдані.

Для Мирона Спольського це було природним продовженням його активної громадянської позиції. Він брав участь не лише у подіях 2013–2014 років, а й у Помаранчевій революції 2004 року.

Спольський був пластуном і багато років займався розвитком українського скаутського руху. Він очолював Світовий Пласт і залишався активно залученим до громадського життя України.

Його біографія поєднувала життя в українській діаспорі та безпосередню участь у процесах уже незалежної України. Переїхавши до Києва ще наприкінці радянської доби, він став свідком і учасником багатьох змін, які пережила столиця за наступні десятиліття.

У 2025 році Мирон Спольський помер у віці 73 років. Для команди закладу та багатьох постійних гостей його смерть стала завершенням важливої епохи в історії піцерії.

Проте «Везувіо» на Рейтарській продовжила роботу. Збереження закладу після смерті засновника стало способом продовжити створену ним традицію.

Для Києва такі місця мають окрему цінність. Місто постійно змінюється: ресторани відкриваються і закриваються, будівлі перебудовують, а популярні локації можуть зникати буквально за кілька років.

На цьому тлі заклад, який працює понад три десятиліття, стає своєрідною точкою міської стабільності. Людина може повернутися сюди через десять, двадцять або навіть тридцять років і впізнати частину того простору, який пам’ятає з молодості.

34-річчя «Везувіо» тому є не лише датою в історії одного бізнесу. Це також нагадування про Київ початку 1990-х — місто, де приватне підприємництво лише формувалося, нові страви ставали частиною повсякденності, а ресторанна культура починала змінюватися разом із країною.

Піцерія пройшла через економічні кризи, зміну поколінь, революції, пандемію та повномасштабну війну. Вона змінювала адреси, розвивала доставку та адаптувалася до нових умов, але зберегла головну ідею, з якої все починалося, — бути місцем для зустрічей.

Через 34 роки після відкриття «Везувіо» продовжує працювати на Рейтарській, а за її столиками вже сидять представники покоління, яке народилося значно пізніше за сам заклад.

І, можливо, саме в цьому полягає головний секрет її довголіття. Для частини відвідувачів це просто місце, де можна замовити піцу. Для інших — шматок старого Києва, пов’язаний із власними спогадами, знайомствами та історіями, які накопичувалися тут протягом більш ніж трьох десятиліть.