15-річний українець Степан Зоц, який після початку повномасштабного російського вторгнення переїхав із Краматорська до Мюнхена, розробляє спеціальний браслет для людей із порушеннями слуху. Пристрій має попереджати користувача про повітряну тривогу за допомогою сильної вібрації та світлових сигналів, щоб люди, які не чують сирен, могли вчасно реагувати на небезпеку.

Ідея такого пристрою виникла у Степана через його бабусю та дідуся. Вони глухі й досі живуть неподалік від лінії фронту, де повітряні тривоги та загроза російських обстрілів залишаються частиною повсякденного життя.

Для більшості людей сигнал сирени є очевидним попередженням про необхідність перейти до укриття. Для людей із порушеннями слуху ситуація значно складніша. Вони можуть не почути сирену, а про небезпеку дізнатися лише тоді, коли побачать реакцію інших людей, повідомлення на телефоні або вже почують чи відчують вибухи.

Саме з цією проблемою зіткнулися рідні Степана. За його словами, коли починається повітряна тривога, люди навколо прямують до укриттів, а його бабуся та дідусь можуть помітити небезпеку із запізненням.

Із бабусею підліток спілкується жестовою мовою, тому добре розуміє, наскільки звичайні системи сповіщення можуть бути незручними або навіть недоступними для людей, які не чують.

Степан вирішив створити пристрій, який працював би незалежно від звуку. Основним способом попередження має стати сильна вібрація на зап’ясті. Її доповнюватиме світлова індикація, завдяки якій користувач зможе помітити сигнал навіть у шумному або людному середовищі.

Зараз розробка перебуває на стадії прототипування. Степан уже створив цифрову модель майбутнього браслета та виготовив пластиковий прототип корпусу.

Наступним етапом має стати вдосконалення конструкції та електронної частини пристрою. Підліток хоче зробити браслет достатньо міцним для повсякденного використання, водостійким і технічно надійним.

Це важливо, оскільки пристрій має працювати не як експериментальний гаджет, а як система безпеки. Якщо людина покладається на нього під час повітряної тривоги, збій живлення, слабка вібрація або проблема зі зв’язком можуть мати серйозні наслідки.

Окремою функцією майбутнього браслета Степан планує зробити кнопку SOS. За задумом, у надзвичайній ситуації користувач зможе натиснути її, після чого система передаватиме інформацію про його місцеперебування рятувальникам.

Така функція може бути корисною не лише під час повітряних атак. Вона потенційно здатна допомагати людям із порушеннями слуху й в інших надзвичайних ситуаціях, коли необхідно швидко повідомити про небезпеку або попросити допомоги.

У перспективі пристрій може стати частиною більш широкої системи доступного оповіщення. Повітряні тривоги в Україні сьогодні передаються через сирени, мобільні застосунки, повідомлення та інші канали, однак не всі вони однаково ефективні для людей із різними потребами.

Для людини, яка не чує, вібрація є одним із найбільш очевидних альтернативних способів отримання термінового сигналу. Смартфони також можуть вібрувати, однак браслет має перевагу — він постійно контактує з тілом і може створювати набагато сильніший та помітніший сигнал.

Свій проєкт Степан розвивав у межах Ukraine Invention Convention — програми для молодих українських винахідників. Її створили у партнерстві з американською NextMinds, яка раніше була відома як Connecticut Invention Convention.

Учасники програми працюють над власними ідеями, вчаться створювати прототипи та презентувати розробки експертам. Для підлітків це можливість пройти основні етапи винахідницького процесу — від визначення реальної проблеми до пошуку практичного рішення.

Проєкт Степана отримав назву Safety Bracelet. Після роботи над прототипом підліток поїхав до Сполучених Штатів, де представив свій винахід перед експертним журі.

За інформацією Ukraine Invention Convention, розробка українця отримала Global Prize. Для Степана це стало міжнародним визнанням ідеї ще до створення фінальної версії пристрою.

Водночас до готового продукту залишається низка технічних завдань. Необхідно визначити, як саме браслет отримуватиме інформацію про повітряну тривогу, наскільки стабільно працюватиме зв’язок, який час автономної роботи матиме пристрій і як уникнути помилкових сповіщень.

Не менш важливою є ергономіка. Браслет має бути достатньо легким і компактним, щоб його можна було носити щодня, але водночас забезпечувати сильну вібрацію та мати батарею необхідної місткості.

За попередніми оцінками самого розробника, вартість готового пристрою може становити приблизно 30 доларів. Якщо таку ціну вдасться зберегти при серійному виробництві, браслет може залишатися доступним для значно ширшого кола користувачів.

Для соціальних і безпекових технологій ціна має особливе значення. Надто дорогий пристрій може виявитися недоступним саме для тих людей, яким найбільше потрібна додаткова система сповіщення.

Історія самого Степана також суттєво змінилася після початку повномасштабної війни. До 2022 року він жив у Краматорську та навчався у спортивній школі.

Одним із головних його захоплень був хокей. Степан майже щодня тренувався і розвивався як спортсмен.

Після початку повномасштабного вторгнення родині довелося залишити Донецьку область. Степан разом із батьками переїхав до Німеччини та оселився в Мюнхені.

У новій країні він продовжив тренування з хокею та вивчив німецьку мову. Паралельно підліток почав займатися технологічними проєктами, одним із яких і став Safety Bracelet.

Його розробка є прикладом того, як особистий досвід війни може перетворитися на пошук практичного рішення для інших людей. Степан не починав із абстрактної ідеї створити ще один електронний гаджет. Проблему він побачив у житті власної родини.

Люди з порушеннями слуху під час війни стикаються з низкою ризиків, які для інших можуть залишатися непомітними. Це стосується не лише повітряних тривог, а й голосових оголошень, евакуаційних команд та інших звукових сигналів.

Тому створення доступних альтернативних способів оповіщення є частиною ширшої теми безбар’єрності. Безпека не може вважатися повноцінною, якщо важлива інформація доступна лише тим, хто може її почути.

Особливо актуально це для прифронтових територій, де між попередженням про загрозу та самим ударом іноді залишається дуже мало часу.

У таких умовах навіть кілька додаткових хвилин можуть мати значення. Саме тому головна мета браслета Степана — зробити так, щоб люди з порушеннями слуху отримували попередження одночасно з усіма іншими.

Попереду в юного винахідника ще робота над фінальною конструкцією, електронікою та перевіркою системи в реальних умовах. Проте його проєкт уже отримав міжнародне визнання і привернув увагу до проблеми, яку технології справді можуть допомогти вирішити.

Для самого Степана головним критерієм успіху залишається не нагорода. Він говорить, що вся робота матиме сенс, якщо пристрій допоможе хоча б одній людині.