«Поверніть Федорова»: тисяча людей пройшла центром Києва і передала вимоги Банковій

У центрі Києва 16 серпня відбулася масштабна протестна хода «За діалог та відповідальність», учасники якої вимагали повернути Михайла Федорова на посаду міністра оборони та змінити підхід влади до кадрових рішень в оборонному секторі. Понад тисяча людей пройшла центральними вулицями столиці від Арки Свободи українського народу до площі Івана Франка неподалік Офісу президента. Однією з головних тем акції стала не лише конкретна кандидатура очільника Міноборони, а й вимога відкритішої комунікації між владою та суспільством під час війни. Про перебіг акції повідомило «Інтерфакс-Україна».

Понад тисяча людей вийшла на ходу в центрі столиці

Учасники спочатку зібралися біля Арки Свободи українського народу, після чого організованою колоною рушили Хрещатиком, Алеєю Героїв Небесної Сотні та Ольгинською вулицею. Ходу супроводжувала Поліція діалогу, а автомобільний рух на маршруті колони ненадовго обмежували. Попереду їхала машина з невеликою сценою та звукопідсилювальною апаратурою. Понад половину учасників становила молодь, однак на протест прийшли люди різного віку. У руках вони тримали державні прапори, банери та картонні плакати із закликами до демократії, боротьби з корупцією, розвитку військових технологій та відповідальності посадовців. Серед написів були «Поверніть Федорова», «Який план війни?», «Інновація = перемога», «Оборона – не місце для експериментів» та «Україна – не Росія».

Центральною вимогою залишалося повернення Михайла Федорова до керівництва Міністерством оборони. Колона скандувала «Поверніть Федорова», «не мовчіть», «слухати народ потужно» та «дронами, а не людьми». Останнє гасло стало одним із символів протесту та відображає ширшу дискусію про технологізацію війська, застосування безпілотних систем і необхідність зменшення залежності оборони від людського ресурсу там, де завдання можуть виконувати технології.

Протест вийшов за межі питання однієї посади

Організатори наголошують, що акція стосується не лише особисто Федорова. Протестувальники вимагають від влади пояснювати кадрові рішення, вести публічний діалог із суспільством і представити зрозуміле бачення реформування оборонного сектору. Під час ходи також звучала критика кадрових перестановок, пов’язаних із Рустемом Умєровим та Віталієм Кімом. Учасники акції хотіли отримати від президента аргументацію щодо таких рішень та відповідь на питання, хто має повноцінно очолити ключові для країни міністерства.

На блокпості на розі Інститутської та Ольгинської вулиць кілька представників протесту передали співробітнику Офісу президента звернення до Володимира Зеленського та текст петиції. У документі порушуються питання кадрових призначень, роботи оборонного сектору та необхідності визначитися з керівництвом Міністерства оборони і Міністерства закордонних справ. Раніше один з ініціаторів протестного руху, ветеран Дмитро Козятинський, намагався зареєструвати відповідну петицію на офіційному сайті президента, проте її не опублікували.

«Влада – це не жарти»: хода завершилася мітингом

Близько 20:30 колона дісталася площі Івана Франка. Там біля пам’ятника Івану Франку учасники продовжили протест уже у форматі мітингу. На газонах розклали сотні картонних плакатів, які використовували під час попередніх акцій. У натовпі звучали гасла «Стою тут за тих, хто стоїть за мене там», «Не підем без результатів» та «Влада – це не жарти».

Акція відбулася мирно. За порядком стежили представники Поліції діалогу, на місці працювали українські та іноземні журналісти. Попри емоційні гасла та гостру критику кадрової політики, повідомлень про серйозні сутички чи порушення порядку не було. Для організаторів саме мирний формат має підкреслювати основну тезу протесту — вимогу почути громадян і повернути політичні рішення у формат відкритої суспільної дискусії.

Чому учасники вимагають повернути Федорова

Протестний рух розпочався після урядових перестановок у липні. 16 липня Верховна Рада затвердила новий склад Кабінету міністрів, однак на той момент питання керівників Міністерства оборони та Міністерства закордонних справ залишалося відкритим. З 20 липня тимчасове виконання обов’язків міністра оборони було покладене на Євгенія Хмару — цей статус також зазначений на офіційному урядовому порталі.

23 липня Михайло Федоров публічно заявив, що вдячний президенту за запропоновані йому варіанти подальшої роботи, однак хоче безпосередньо впливати на перебіг війни й не погоджується на іншу державну посаду замість керівництва оборонним відомством. Після цього вимога повернути його до Міноборони стала центральною для протестного руху. За заявами ініціаторів, із 24 липня акція перейшла у безстроковий формат і має тривати до кадрового рішення щодо Міністерства оборони.

Для прихильників Федорова його повернення пов’язане насамперед із очікуваннями швидшої технологічної трансформації війська, розвитку безпілотних систем, цифровізації та зміни підходів до управління оборонним сектором. Водночас учасники дедалі частіше наголошують, що їхня вимога ширша за прізвище одного міністра: суспільство хоче розуміти логіку рішень, які безпосередньо впливають на обороноздатність країни та життя військових.

Протести вийшли за межі Києва

16 серпня подібні акції пройшли не лише у столиці. Протестувальники виходили на вулиці Львова, Дніпра, Луцька, Рівного, Полтави, Одеси, Вінниці, Хмельницького, Чернівців та інших міст. Таким чином локальна київська кампанія поступово перетворилася на ширший громадський рух, який ставить перед владою питання про кадрову відповідальність, оборонні реформи та комунікацію з громадянами.

Організатори не оголошують акцію завершеною. Навпаки, вони заявляють про намір продовжувати тиск на владу мирними методами, доки не отримають відповіді на поставлені питання. Хода 16 серпня показала, що дискусія навколо керівництва Міноборони вийшла далеко за межі кабінетних кадрових перестановок — вона перетворилася на суспільну вимогу пояснювати рішення, які під час війни мають стратегічне значення для держави.