На Львівщині пішов із життя Богдан Новак — звіздар, народний майстер і одна з ключових постатей у збереженні українських різдвяних традицій. Про смерть митця повідомили в пресслужбі Львівської міської ради. Його не стало в особливий і водночас трагічно символічний день — саме тоді, коли у Львові відбулася ювілейна, двадцята Хода звіздарів. Серед десятків різдвяних зірок, які цього дня несли містом, були й ті, що вийшли з рук майстра, який понад пів століття присвятив своє життя цій справі.
Міський голова Львова Андрій Садовий зазначив, що Богдан Новак жив Різдвом та українськими традиціями, а його відхід саме в день Ходи звіздарів є болючим і водночас глибоко символічним. За словами мера, складається враження, що майстер назавжди залишився разом зі своєю улюбленою ходою та зірками, які стали справою його життя. Для Львова та всієї культурної спільноти України ця втрата має особливе значення, адже йдеться не лише про людину, а про цілу традицію, яку він зберіг і передав наступним поколінням.
Богдан Новак народився в селі Мацьковичі поблизу Перемишля на території сучасної Польщі. Його дитинство й родинна історія тісно пов’язані з драматичними подіями ХХ століття. Після Другої світової війни родину Новака, як і тисячі інших українських сімей з Надсяння, примусово виселили. Згодом вони оселилися поблизу Львова, де майбутній майстер зберіг пам’ять про рідний край і його культурні традиції. Саме Мацьковичі колись славилися виготовленням особливих різдвяних звізд, і цю спадщину Богдан Новак проніс через усе життя.
Упродовж десятиліть він не лише відтворював традиційні зірки, а й розвинув власну унікальну технологію створення безкаркасної різдвяної звізди з паперу. Його роботи вирізнялися складною формою, легкою конструкцією та вишуканим оздобленням, що поєднувало давні мотиви з авторським баченням. Для Новака звізда була не декоративним об’єктом, а символом Різдва, дому, пам’яті та неперервності української культури, особливо важливої для людей, які пережили вигнання і втрату батьківщини.
Понад п’ятдесят років Богдан Новак присвятив популяризації українських різдвяних традицій. Він брав участь у фестивалях, ярмарках і виставках, де не лише показував свої роботи, а й навчав інших, передавав знання й заохочував молодь долучатися до ремесла. Його звізди можна було побачити як у Львові, так і далеко за його межами, а ім’я майстра поступово стало символом самої традиції. Недарма його часто називали головним звіздарем України.
У 2022 році держава офіційно визнала унікальність цієї спадщини. Міністерство культури та інформаційної політики внесло традицію створення об’ємної сферичної різдвяної звізди з надсянського села Мацьковичі до переліку нематеріальної культурної спадщини України. Для Богдана Новака це було не просто визнанням багаторічної праці, а підтвердженням того, що справа його життя має загальнонаціональне значення і буде збережена.
У 2024 році майстер отримав звання «Заслужений майстер народної творчості». Це стало логічним підсумком його багаторічної діяльності, спрямованої на збереження української ідентичності через традицію. Навіть у роки повномасштабної війни, коли питання культури часто відходять на другий план, творчість Новака залишалася важливим нагадуванням про те, за що бореться Україна — за право бути собою, пам’ятати своє коріння і передавати його далі.
Смерть Богдана Новака в день Ходи звіздарів стала глибоко символічною подією для Львова й усієї країни. Його зірки знову йшли містом, освітлюючи вулиці й об’єднуючи людей, тоді як сам майстер назавжди залишився в історії українського Різдва. У час, коли Україна переживає важкі випробування війною, такі постаті нагадують, що культура й традиція є не менш важливими елементами стійкості, ніж економіка чи військова сила.
