29 березня пішов із життя народний артист України, режисер і актор Віллен Новак. Йому було 88 років. Про смерть митця повідомила Національна спілка кінематографістів України, назвавши його одним із останніх представників великої традиції Одеської кіностудії та людиною, яка сформувала цілу генерацію кінематографістів. Для української культури ця втрата стала знаковою, адже разом із Новаком відходить епоха, що поєднувала класичне кіно радянського періоду з незалежним українським кінематографом.

Віллен Новак народився 3 січня 1938 року на Житомирщині. Свою професійну освіту він здобув у Київському кінотехнікумі та Інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого, які стали базою для формування його режисерського стилю. Творчий шлях він розпочав у 1950-х роках на кіностудії імені Олександра Довженка, де працював у середовищі, що формувало обличчя українського кіно того часу. Саме там він отримав перший досвід роботи в індустрії та визначив свій подальший напрям як режисера-постановника.

Основна частина творчої біографії митця пов’язана з Одеською кіностудією, де він працював протягом десятиліть. У цей період він створив низку фільмів, які стали помітними явищами у кінематографі. Серед його робіт — «Ринг», «Червоні дипкур’єри», «Камертон», «Вторгнення», «Дві версії одного зіткнення», «В Криму не завжди літо», «Гу-га», «Дика любов», «Принцеса на бобах» та «Кохати чи вбивати». Ці стрічки відображають різні етапи розвитку українського кіно, зміну естетичних підходів і суспільних настроїв, а також особистий стиль режисера, який поєднував драматизм із увагою до людських історій.

Окрім повнометражних фільмів, Віллен Новак активно працював і в телевізійному форматі. Він був причетний до створення проєктів «Зупинка на вимогу» та «Стріляй негайно!», які стали популярними серед глядачів на початку 2000-х років. Це свідчить про його здатність адаптуватися до змін у медіапросторі та працювати з різними форматами, не втрачаючи власного авторського почерку.

Останньою роботою режисера став фільм «Чому я живий», який вийшов у 2021 році та отримав позитивні відгуки на європейських фестивалях. Ця стрічка стала своєрідним підсумком його творчого шляху, поєднавши досвід, накопичений за десятиліття, із сучасними темами та підходами. Вона підтвердила, що навіть у поважному віці Новак залишався активним учасником кінопроцесу і продовжував працювати над новими проєктами.

Важливою складовою діяльності Віллен Новак була також його педагогічна і організаційна робота. Він не лише створював фільми, а й передавав свій досвід молодшим поколінням, виступаючи наставником для багатьох режисерів і акторів. Протягом п’яти років він обіймав посаду художнього керівника Одеської кіновідеостудії нового зразка, де займався розвитком нових проєктів і підтримкою молодих митців.

За свій внесок у розвиток української культури Віллен Новак був відзначений державними нагородами, зокрема орденом «За заслуги» III ступеня та ювілейною медаллю «20 років незалежності України». Ці відзнаки стали визнанням його ролі у формуванні національного кінематографа та збереженні культурної спадщини.

Смерть режисера викликала реакцію у професійному середовищі, де його згадують як людину, яка поєднувала творчу принциповість із відкритістю до діалогу. Для багатьох він залишився не лише колегою, а й учителем, який вплинув на їхній професійний шлях. Втрата такої постаті означає завершення важливого етапу в історії українського кіно.

Інформацію про дату та місце прощання з митцем обіцяють оприлюднити пізніше. Очікується, що церемонія стане подією для всієї культурної спільноти, яка зможе віддати шану людині, що присвятила своє життя розвитку українського кінематографа.