Микола Кіндратович Вороний — український поет, перекладач, театральний діяч, літературний критик, журналіст, редактор, актор, громадський діяч, один із засновників українського модернізму.

Дата народження: 6 грудня 1871
Місце народження: с. Жуків, нині Тернопільська область, Україна
Дата смерті: 7 червня 1938 (66 років)
Місце смерті: Одеса, Українська РСР, СРСР
Причина смерті: Розстріл
Поховання: Точне місце невідоме
Громадянство: Російська імперія → УНР → Українська РСР
Національність: українець
Віросповідання: православний
Професія: поет, перекладач, літературний критик, актор
Видатні твори: «Блакитна панна», «Євшан-зілля», «За Україну!», «Вернісаж», «Слідок»
Цитати: “Люблю життя, хоча воно — боротьба за щастя.”

Біографія Миколи Вороного

Микола Вороний народився 6 грудня 1871 року в селі Жуків на Тернопільщині в родині ремісника Кіндрата Вороного та Катерини Домбровської, польки за походженням. У юності зазнав впливу творчості Тараса Шевченка та Михайла Старицького. Початкову освіту здобув у місцевій народній школі, після чого навчався у Львівській академічній гімназії. Під час навчання в гімназії активно долучився до українського національного руху, був членом таємного учнівського гуртка, за що його виключили з гімназії. Переїхав до Відня, де продовжив навчання у Віденському університеті.

1893 року повернувся до України, де працював у різних українських виданнях, зокрема у газеті «Зоря». Підтримував тісні контакти з багатьма провідними українськими інтелектуалами того часу, включаючи Івана Франка, Лесю Українку та Олену Пчілку. Вороний вважав себе представником нового українського літературного напряму — модернізму, що зосереджувався на символізмі, естетичних пошуках та вираженні індивідуальної душі.

У 1899 році вступив до Київського університету, де здобував освіту на філософському факультеті. Саме тут він остаточно визначився з вибором літературного шляху, зокрема взяв активну участь у культурному житті Києва, ставши одним з основоположників українського театру, співпрацював із Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Іваном Карпенком-Карим.

1901 року вийшла перша збірка його поезій “Ліричні поезії”. Твори Вороного були відзначені тонким ліризмом і водночас глибокою громадянською позицією. У роки Першої світової війни Вороний працював у Києві як редактор різних літературних видань, а також активно займався театральною діяльністю.

Після встановлення радянської влади в Україні у 1919 році Вороний зазнав переслідувань з боку радянських органів, оскільки не поділяв ідеології нової влади. Після арешту в 1926 році його змусили до переїзду в Москву, де він працював у сфері культури. Повернувшись до України у 1928 році, продовжив працювати як редактор і літературний критик, але вже у 1934 році його повторно арештували за звинуваченням у антирадянській діяльності.

У 1938 році Вороного було засуджено до страти і розстріляно 7 червня в Одесі. Похований у невідомому місці.

Цікаві факти про Миколу Вороного

• Засновник модернізму в Україні: Микола Вороний вважається одним із засновників українського модернізму, що поєднував символізм, індивідуалізм та національні мотиви.
• Дружба з видатними письменниками: Мав тісні дружні стосунки з Іваном Франком, Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським та іншими відомими українськими письменниками та діячами.
• Переклади світової класики: Вороний переклав українською мовою твори Вільяма Шекспіра, Йоганна Вольфганга фон Гете, Едгара Аллана По та інших.
• Театральна діяльність: Був одним із фундаторів українського театру, організовував вистави, був режисером і актором.
• Літературні експерименти: Вороний активно використовував нові поетичні форми, експериментував з ритмікою та метрикою.
• Боротьба за українську мову: Активно боровся за права української мови в освітніх установах і літературі.
• Підтримка молодих авторів: Вороний завжди підтримував молодих письменників, брав участь у літературних гуртках і об’єднаннях.
• Захоплення журналістикою: Вороний працював у ряді українських видань, де висвітлював питання культури та літератури.
• Жертва сталінських репресій: Миколу Вороного було розстріляно в рамках сталінських репресій, але в 1957 році його було реабілітовано посмертно.
• Увічнення пам’яті: Ім’я Миколи Вороного носить ряд навчальних закладів, вулиць та площ в Україні.

Вшанування пам’яті Миколи Вороного

Микола Вороний залишив вагомий слід в українській літературі та культурі. Його пам’ять шанують у багатьох містах України. Зокрема, в Києві, Львові, Тернополі, Вінниці, Івано-Франківську та інших містах існують вулиці, названі на його честь.

В 1988 році на його честь у Тернополі було встановлено пам’ятник біля головного корпусу Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. У Львові на будинку, де він проживав, встановлено меморіальну дошку.

Вороний є натхненником і прикладом для багатьох молодих українських поетів. На його честь організовуються літературні конкурси, виставки та конференції. У 2019 році до 150-річчя від дня народження поета в Національному музеї літератури України в Києві було відкрито виставку, присвячену його творчості та життєвому шляху.

Микола Вороний — видатний український поет, перекладач та громадський діяч, чия творчість глибоко вкорінена в українській літературі та культурі. Його поезія, сповнена глибокого ліризму, символізму та національної свідомості, продовжує надихати нові покоління українців на любов до рідної мови, культури та історії. Вороний став одним із найяскравіших представників українського модернізму, а його внесок у розвиток літератури та театру залишатиметься невід’ємною частиною національної спадщини України. Дізнатися більше про життя та творчість Миколи Вороного можна на сайті ukrainian-nation.org.ua.