Леся Українка (справжнє ім’я — Лариса Петрівна Косач-Квітка) — українська поетеса, драматургиня, прозаїк, перекладачка, літературний критик, фольклористка, одна з найвизначніших постатей української літератури кінця XIX — початку XX століття.

Дата народження: 25 лютого 1871
Місце народження: м. Новоград-Волинський, Волинська губернія, Російська імперія
Дата смерті: 1 серпня 1913 (42 роки)
Місце смерті: м. Сурамі, Грузинська РСР, Російська імперія
Причина смерті: туберкульоз нирок
Поховання: Байкове кладовище, м. Київ
Громадянство: Російська імперія
Національність: українка
Віросповідання: православ’я
Професія: поетеса, драматургиня, прозаїк, перекладачка, критик
Видатні твори: «Лісова пісня», «Кассандра», «Одержима», «Бояриня», «Камінний господар», «Лісова казка»
Цитати: «Я на гору круту крем’яную буду камінь важкий підіймать, і, несучи вагу ту страшную, буду пісню веселу співать», «Contra spem spero!»

Біографія Лесі Українки

Лариса Косач народилася у відомій українській родині. Її мати, Олена Пчілка, була письменницею та етнографинею, а батько, Петро Косач, — адвокатом та громадським діячем. У родині панувала атмосфера любові до української культури і мови. Леся з дитинства захоплювалася літературою, читала твори Шевченка, Гоголя, Пушкіна, Гюго, Байрона та багатьох інших. У 4 роки вона вже навчилася читати, а в 8 написала свій перший вірш «Надія».

У 10 років Леся захворіла на туберкульоз кісток, що супроводжувався довгими і болісними лікуваннями. Через хворобу вона не могла відвідувати школу, тому отримувала домашню освіту від матері. Леся вільно володіла кількома мовами: французькою, німецькою, англійською, італійською, польською, знала грецьку та латину. Її брат Михайло також сприяв її інтелектуальному розвитку, залучаючи до вивчення історії, філософії, мистецтва.

Леся почала писати серйозні твори ще в юності, у 13 років вона опублікувала свій перший вірш «Конвалія» під псевдонімом «Леся Українка», який згодом став її творчим ім’ям. Вона активно співпрацювала з українськими виданнями, зокрема «Зоря», «Літературно-науковий вісник», «Правда». У 1893 році вийшла її перша збірка поезій «На крилах пісень», що принесла їй визнання.

Здоров’я Лесі постійно погіршувалося, і вона часто подорожувала до Європи та Кавказу на лікування. Ці подорожі розширили її світогляд і надихнули на нові літературні експерименти. У цей період вона починає звертатися до драматургії, створюючи драматичні поеми, що стали новим словом у розвитку українського театру та літератури. Її п’єси відзначалися складною символікою, філософським змістом і оригінальністю форм.

Одним із найвідоміших творів Лесі Українки є «Лісова пісня» (1911), поема, в якій поєднуються міфологія, фантазія і реальність. Інші визначні твори, такі як «Одержима», «Кассандра», «Бояриня», «Камінний господар», також засвідчують її багатогранність як авторки.

Леся Українка померла в Сурамі в 1913 році від туберкульозу нирок. Вона похована на Байковому кладовищі в Києві.

Цікаві факти про Лесю Українку

• Літературна родина: Мати Лесі, Олена Пчілка, була відомою письменницею, етнографинею та видавчинею, а тітка Ольга Драгоманова-Михайлова — відомою поетесою та громадською діячкою.
• Багатомовність: Леся вільно володіла близько десятьма мовами, серед яких були не лише європейські, але й стародавні грецька та латина. Це дозволило їй перекладати твори світової літератури, що значно збагачувало українську культуру.
• Псевдонім: Свій псевдонім «Леся Українка» вона обрала свідомо, щоб підкреслити свою національну ідентичність та зв’язок з Україною.
• Переклади та фольклористика: Леся займалася перекладацькою діяльністю, зокрема перекладала твори Шекспіра, Гейне, Гомера, Міцкевича та інших відомих письменників. Вона також збирала фольклор, записувала пісні та легенди, які використовувала у своїй творчості.
• Інтерес до філософії: Леся Українка захоплювалася філософією, вивчала твори Платона, Канта, Ніцше, що значно вплинуло на її світогляд та літературну творчість.
• Революційність: Леся Українка була відомою своєю соціальною активністю, підтримувала український національний рух і відстоювала права жінок. Вона також співпрацювала з соціалістичними виданнями та була під наглядом царської поліції.
• Особисте життя: Леся мала близькі стосунки з Сергієм Мержинським, білоруським революціонером, який також страждав на туберкульоз. Її стосунки з ним стали джерелом натхнення для багатьох творів, особливо драматичної поеми «Одержима».
• Боротьба з хворобою: Леся все життя боролася з туберкульозом, перенесла понад десяток операцій, але попри все не припиняла писати і залишалася активною в громадському житті.

Вшанування пам’яті Лесі Українки

Після смерті Лесі Українки її внесок у українську літературу став очевидним для сучасників і нащадків. Її творчість була визнана однією з вершин української літератури. В багатьох містах України встановлено пам’ятники на її честь: у Києві, Львові, Луцьку, Новоград-Волинському, Сурамі. Також на її честь названо численні вулиці, театри, школи, бібліотеки по всій Україні.

У 1971 році, до 100-річчя з дня народження Лесі Українки, у Києві було відкрито музей, присвячений її життю і творчості. Музей став центром дослідження її спадщини і популяризації її творів. Також у 1973 році в селі Колодяжне, де Леся прожила дитинство, відкрили музей-садибу.

У 2002 році Леся Українка була зображена на банкноті номіналом 200 гривень, що підкреслює її значення в культурному житті України. Крім того, у 2007 році була відкрита меморіальна дошка на будівлі в Клівленді (США), де Леся Українка виступала перед українською громадою.

Щороку, 25 лютого, в Україні та в світі проходять численні заходи, присвячені вшануванню пам’яті Лесі Українки. Її творчість перекладається багатьма мовами світу, а її твори ставлять у театрах різних країн.

Леся Українка — постать, яка залишила незгладимий слід в історії української літератури та культури. Її творчість втілює дух боротьби за свободу, права людини, і національну самосвідомість. Як одна з найяскравіших постатей українського культурного відродження, вона надихає сучасні покоління своєю мужністю, мудрістю і любов’ю до рідної землі. Її спадщина залишається джерелом національної гордості, культурного багатства та історичної пам’яті. Дізнатися більше про життя та творчість Лесі Українки можна на сайті ukrainian-nation.org.ua.