Британський актор Клайв Оуен зіграє головну роль у новому фільмі українського режисера Мирослава Слабошпицького. Стрічка отримала назву «Радіоактивні», а її дія розгортатиметься в чорнобильській зоні відчуження. Про майбутню співпрацю повідомило видання Deadline, а в компанії SOTA Cinema Group, що працює зі Слабошпицьким, підтвердили деталі проєкту. Знімання заплановані на 2027 рік, а сам фільм уже зараз виглядає як одна з найпомітніших майбутніх міжнародних робіт, пов’язаних з українським кіно.
Під час спілкування з журналістами на кінофестивалі в Таорміні в Італії Клайв Оуен підтвердив, що працюватиме зі Слабошпицьким, однак не назвав ані назви проєкту, ані своєї ролі. За даними Deadline, актора зацікавили фільм «Плем’я» та сценарій нової роботи режисера. Це важлива деталь, адже саме «Плем’я» свого часу принесло Слабошпицькому міжнародне визнання й стало одним із найгучніших українських фільмів останніх десятиліть. Його радикальна мова, відсутність озвучених діалогів і робота з жестовою комунікацією зробили стрічку впізнаваною далеко за межами України.
Новий фільм Слабошпицького творці визначають як «нуклеарний нуар». Уже саме це жанрове формулювання задає особливий тон очікування. Нуар традиційно асоціюється з моральною невизначеністю, темною атмосферою, психологічною напругою, самотніми героями та простором, де кожне рішення має наслідки. Додавання слова «нуклеарний» переносить цю естетику в зону радіаційної небезпеки, історичної травми й постапокаліптичного відчуття. Чорнобильська зона відчуження в такому контексті може стати не просто місцем дії, а повноцінним драматичним середовищем, яке впливає на персонажів, їхню поведінку й моральний вибір.
Деталей сюжету автори наразі не розкривають. Відомо лише, що продюсер Олег Кохан описує «Радіоактивні» як історію про психологічну й моральну трансформацію людей у просторі абсолютної небезпеки. Це формулювання добре пасує до творчого методу Слабошпицького, який у своїх роботах часто працює з екстремальними середовищами, закритими спільнотами й героями, поставленими в ситуацію жорсткого випробування. У його кіно простір ніколи не буває нейтральним. Він тисне на людину, оголює її слабкості, змушує діяти без захисних масок і показує, ким вона стає, коли звичні правила більше не працюють.
Чорнобильська зона відчуження для такого фільму є надзвичайно сильним місцем дії. Вона давно стала одним із найупізнаваніших символів України у світі, але водночас залишається простором складних смислів. Для одних це територія техногенної катастрофи, для інших — місце пам’яті, покинутої інфраструктури, наукових досліджень, міфів, туристичного інтересу й тривожної краси. У кіно Чорнобиль часто використовували як декорацію небезпеки або постапокаліптичного видовища. Але у випадку зі Слабошпицьким можна очікувати не поверхневого використання локації, а спроби зробити її частиною психології фільму.
Сам режисер розповів, що давно стежить за творчістю Клайва Оуена. На його думку, актор зможе надати персонажу «глибини, сили й людяності». Для проєкту такого масштабу це справді важливо. Оуен належить до акторів, які можуть працювати не лише з зовнішньою дією, а й з внутрішнім конфліктом. Його екранна присутність часто тримається на стриманості, напрузі й відчутті прихованого досвіду. Саме така акторська природа може бути дуже доречною для історії про людину в просторі небезпеки, де головне відбувається не лише зовні, а й усередині персонажа.
Клайв Оуен відомий за фільмами «Близькість», «Король Артур» та «Останній нащадок Землі». За роль у «Близькості» він отримав премії BAFTA й «Золотий глобус», а також був номінований на «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану. Його участь у новій роботі українського режисера значно підвищує міжнародну увагу до проєкту. Для українського кіно це не лише питання гучного імені в титрах. Це можливість розширити аудиторію, посилити фестивальний потенціал стрічки й привернути увагу до теми, пов’язаної з Україною, у ширшому світовому контексті.
Мирослав Слабошпицький здобув міжнародне визнання завдяки фільму «Плем’я», який отримав Гран-прі Тижня критики Каннського кінофестивалю. Ця перемога стала одним із найпомітніших успіхів українського авторського кіно на міжнародній арені. Після цього за кожним новим проєктом режисера уважно стежать як в Україні, так і за кордоном. Його кіномова часто викликає дискусії, але саме це й робить її помітною: Слабошпицький не прагне до комфортного перегляду, а створює світ, у якому глядач змушений переживати напругу без звичних пояснень і спрощень.
Серед останніх робіт режисера — короткометражний фільм «Орел» із Шоном Пенном, що увійшов до кіноальманаху «Війна очима тварин». Цей досвід також показує, що Слабошпицький продовжує працювати на перетині українського й міжнародного кіно. Участь світових акторів у проєктах українських режисерів сьогодні має особливе значення. Вона допомагає не тільки привертати увагу до фільмів, а й утримувати Україну в міжнародному культурному полі в час, коли російська війна намагається зруйнувати не лише інфраструктуру, а й видимість української культури у світі.
«Радіоактивні» створюватимуть у копродукції Німеччини, Австрії та України. Такий формат є важливим для складних авторських фільмів, особливо якщо вони мають міжнародний акторський склад, жанрову амбіцію й потенційну фестивальну траєкторію. Копродукція дозволяє об’єднати фінансові, технічні й творчі ресурси кількох країн, а також одразу виводить проєкт за межі локального кіноринку. Для української індустрії це особливо цінно, адже в умовах війни виробництво великих фільмів потребує не лише таланту, а й стійких міжнародних партнерств.
Після завершення виробництва команда планує представити «Радіоактивні» на одному з міжнародних кінофестивалів, а згодом випустити стрічку в міжнародний прокат. Це логічний шлях для фільму, який поєднує ім’я українського режисера з потужною фестивальною репутацією, відомого британського актора й тему Чорнобильської зони. Якщо авторам вдасться поєднати психологічну драму, нуарну атмосферу й унікальний простір зони відчуження, стрічка може стати помітною не лише для української аудиторії, а й для глядачів у Європі та за її межами.
У ширшому контексті «Радіоактивні» можуть стати ще одним доказом того, що українське кіно здатне працювати з темами світового масштабу не як периферійний учасник, а як повноцінний авторський голос. Чорнобиль — це українська травма, але водночас і глобальний символ техногенної небезпеки, людської помилки, відповідальності та страху перед невидимою загрозою. Саме тому історія, розказана українським режисером у міжнародній копродукції, має шанс повернути цій темі складність і людський вимір, не зводячи її до екзотичної декорації.
Поки проєкт перебуває на етапі підготовки, навколо нього залишається багато запитань: яким буде персонаж Клайва Оуена, наскільки буквально фільм працюватиме з Чорнобилем, чи стане зона відчуження головною метафорою, чи лише середовищем для драми. Але вже зараз зрозуміло, що «Радіоактивні» мають сильний стартовий потенціал. Це поєднання режисера з впізнаваною авторською мовою, актора міжнародного рівня, небезпечного простору й теми моральної трансформації. А отже, новий фільм Слабошпицького може стати однією з тих українських робіт, за якими світова кіноспільнота стежитиме ще до початку зйомок.
