Київська міська прокуратура звернулася до суду з позовом щодо земельної ділянки на вулиці Михайлівській поблизу майдану Незалежності. Земля площею майже 0,1 гектара оцінюється приблизно у 30 мільйонів гривень і розташована в історичному центрі столиці, у межах буферної зони об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Правоохоронці вважають, що ділянка може незаконно вибути з комунальної власності через оформлення права на занедбані сміттєзбірники.
За даними прокуратури, історія почалася з того, що одна з фізичних осіб зареєструвала право власності на розміщені на ділянці споруди. Йдеться про старі сміттєзбірники, які фактично стали нерухомістю, навколо якої надалі вибудовувалася процедура отримання дорогої землі в центрі Києва. Підставою для реєстрації нібито було рішення суду Луганської області.
Під час перевірки прокурори не знайшли зазначеного рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Це поставило під сумнів законність первинного оформлення права власності на споруди. Відсутність судового документа в офіційному реєстрі може свідчити про те, що державному реєстратору надали неналежну або недостовірну підставу для внесення відомостей про нового власника.
Після оформлення сміттєзбірники кілька разів перепродавали. У результаті об’єкти перейшли у власність юридичної особи. Саме ця компанія згодом звернулася до Київської міської ради з проханням передати їй земельну ділянку, на якій розташовані споруди. Підприємство хотіло отримати землю без проведення відкритих торгів.
Українське земельне законодавство передбачає окремі випадки, коли власник нерухомості може претендувати на оформлення права користування або власності на ділянку під своїм майном без земельного аукціону. Прокуратура вважає, що в цьому випадку механізм могли використати для обходу конкурентної процедури. Формальне володіння малозначними спорудами створювало підставу претендувати на набагато дорожчий актив — землю в одному з найцінніших районів столиці.
Саме співвідношення вартості та характеру майна є важливою обставиною справи. Занедбані сміттєзбірники самі по собі не мають значної економічної цінності, однак їх реєстрація як нерухомості відкриває можливість оформити ділянку під ними. Земля на Михайлівській, неподалік головної площі країни, має значно більшу комерційну, містобудівну та культурну вагу.
Прокуратура просить суд скасувати державну реєстрацію права власності на спірні споруди. Якщо суд задовольнить позов, юридична особа втратить формальну підставу вимагати передачі їй комунальної землі без аукціону. Ділянка при цьому має залишитися у власності територіальної громади Києва.
Розташування землі робить справу особливо важливою для міста. Вулиця Михайлівська входить до історичного середовища центральної частини Києва та з’єднує майдан Незалежності з Михайлівською площею. Навколо розташовані пам’ятки архітектури, історичні будинки, громадські простори й туристичні маршрути. Будь-які зміни у використанні території можуть вплинути не лише на економічні інтереси столиці, а й на вигляд її історичного центру.
Ділянка також перебуває в буферній зоні об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Такі території покликані захищати історичний ландшафт та архітектурне оточення пам’яток від хаотичної забудови. Реалізація будівельних проєктів у цих межах потребує особливої уваги до висотності, об’ємів, функціонального призначення та впливу на навколишнє середовище.
Сам факт перебування землі в буферній зоні не означає повної заборони на господарську діяльність. Водночас він посилює вимоги до планування та погодження будь-яких змін. Для Києва це питання має принципове значення, оскільки неконтрольована забудова історичного центру неодноразово викликала критику громадськості, архітекторів і фахівців зі збереження культурної спадщини.
Схеми, за яких право на коштовні земельні ділянки намагаються отримати через реєстрацію невеликих або занедбаних споруд, не є новими для великих міст. Формальна наявність нерухомості дозволяє заявникові аргументувати, що земля необхідна для її обслуговування. Якщо ж первинне право на будівлю оформлене сумнівно, усі наступні договори купівлі-продажу можуть створити лише видимість законного походження активу.
Кілька перепродажів майна ускладнюють повернення об’єкта громаді, оскільки кожен наступний власник може стверджувати, що придбав його добросовісно. Саме тому прокуратура оскаржує первинну державну реєстрацію. Правоохоронці мають довести, що вона відбулася без належних юридичних підстав, а подальші угоди не могли усунути початкове порушення.
Остаточну оцінку доказам має надати суд. Він перевірятиме документи, на підставі яких уперше зареєстрували право власності, обставини подальшого продажу споруд і дії юридичної особи, яка звернулася до Київради. Також важливим буде питання, чи можна вважати сміттєзбірники повноцінним нерухомим майном, що дає право претендувати на земельну ділянку без торгів.
Для міського бюджету можливе вибуття ділянки без аукціону означало б втрату потенційних надходжень. Конкурентні торги дають змогу громаді отримати ринкову ціну за право власності або користування землею. Передача такого активу без конкурсу на підставі сумнівно оформлених споруд створює ризик, що приватна структура отримає коштовну територію на значно вигідніших умовах.
Крім фінансового аспекту, справа стосується прозорості управління міським простором. Мешканці столиці мають право знати, кому й на яких підставах передають землю в історичному центрі, що планують будувати на ділянці та як майбутній проєкт вплине на навколишню забудову. Особливої відкритості потребують рішення щодо територій біля Майдану, які мають загальнонаціональне символічне значення.
Позов прокуратури поки не означає, що суд уже встановив незаконність реєстрації чи дій власників. Проте він має зупинити процес оформлення землі до з’ясування всіх обставин. За умови задоволення вимог реєстрацію споруд скасують, а ділянка залишиться в розпорядженні Київської міської громади.
Ситуація на Михайлівській демонструє, наскільки малопомітний технічний об’єкт може стати інструментом боротьби за дорогу столичну землю. Від рішення суду залежить не лише доля майже 0,1 гектара, а й принциповий підхід до захисту комунальних активів у середмісті. Для Києва важливо, щоб земля в історичних і охоронних зонах використовувалася прозоро, із дотриманням законодавства та з урахуванням інтересів громади.
