10 серпня російська армія знову атакувала Харків, завдавши ударів одразу по чотирьох районах міста. Одне з влучань стало особливо болючим для культурного середовища міста: внаслідок атаки було пошкоджено будинок відомого харківського скульптора, народного художника України Катіба Мамедова. Після удару спалахнула масштабна пожежа, яка охопила дах, мансарду та частину приміщень, де десятиліттями зберігалися роботи митця.

Сам Катіб Мамедов не постраждав. У момент вибуху він перебував на першому поверсі будинку разом з іншими людьми. За словами скульптора, удар стався зовсім поруч — приблизно за десять метрів від будівлі. Від вибухової хвилі все навколо буквально розлетілося, а невдовзі почалася пожежа. Для митця головним стало те, що всі люди залишилися живими, однак у вогні опинилася значна частина його творчої спадщини.

Мамедов розповів, що у будинку зберігалися сотні його робіт, створених протягом приблизно чотирьох десятиліть. Йдеться про скульптури різних напрямів і стилів — від класичних композицій до авангарду та мінімалізму. Частина цих робіт могла бути пошкоджена полум’ям, високою температурою, водою під час гасіння або уламками конструкцій.

«Тут 40 років моєї праці» — фактично ці слова митця стали одним із найболючіших символів чергової російської атаки на Харків. Для Мамедова цей будинок був не просто житлом. Він одночасно був простором, де накопичувалася особиста історія художника, його професійний доробок і матеріальні свідчення десятиліть роботи у скульптурі.

Пожежа після удару охопила близько 200 квадратних метрів. Горіли дерев’яні конструкції, перекриття та дах будівлі. На місці працювали шість відділень Державної служби з надзвичайних ситуацій. Рятувальникам вдалося локалізувати займання, однак їхню роботу суттєво ускладнювали постійні сигнали повітряної тривоги та загроза повторних російських ударів.

Під час гасіння пожежі особовому складу ДСНС неодноразово доводилося переривати роботу та переходити в укриття. Після завершення безпосередньої небезпеки рятувальники поверталися і продовжували ліквідацію вогню. Таким чином навіть боротьба за збереження будинку та мистецьких робіт відбувалася під реальною загрозою нових атак.

Катіб Мамедов — одна з помітних постатей харківського мистецького середовища. Він має звання народного художника України, є скульптором, педагогом і почесним громадянином Харкова. Майбутній митець народився у 1963 році неподалік Гянджі в Азербайджані, однак значна частина його професійного та творчого життя безпосередньо пов’язана саме з Харковом.

У 1993 році Мамедов закінчив факультет скульптури Харківського художньо-промислового інституту. Того ж року він почав викладати на кафедрі скульптури цього навчального закладу. Таким чином майже вся його професійна біографія протягом останніх десятиліть була пов’язана з Харковом, українською мистецькою освітою та розвитком скульптури.

У виставковій діяльності Мамедов бере участь ще з 1990 року. За десятиліття він створив сотні робіт, що відображають різні періоди його творчості. Частина з них зберігалася саме у пошкодженому під час атаки будинку. Точний масштаб втрат ще належить оцінити, однак уже зараз очевидно, що удар зачепив не лише приватну власність митця, а й матеріальну частину його багаторічного творчого архіву.

Особливого драматизму цій історії додає те, що Мамедов залишався і працював у Харкові — місті, яке з початку повномасштабної війни регулярно зазнає російських атак. Він продовжував викладати, працювати зі скульптурою та створювати нові роботи попри постійну загрозу обстрілів. Тепер війна буквально увірвалася у простір, де зберігалися результати десятиліть його праці.

Російські удари по українських містах давно завдають втрат не лише житловій, енергетичній чи промисловій інфраструктурі. Разом із будівлями руйнуються майстерні художників, музеї, театри, бібліотеки, навчальні заклади та приватні колекції. У багатьох випадках ідеться про роботи й архіви, які неможливо відновити навіть після завершення війни.

Історія Катіба Мамедова вкотре демонструє, наскільки вразливою залишається культурна спадщина під час щоденних атак. Скульптури можна реставрувати, будинок — відбудувати, дах — перекрити, однак роботи, створені десятки років тому, часто існують лише в одному екземплярі. Якщо вони знищені, разом із ними безповоротно зникає частина особистої та культурної пам’яті.

Попри пережитий удар, сам Мамедов передусім говорить про те, що всі залишилися живими. Для людини, яка побачила у вогні власний дім і десятиліття творчості, це звучить особливо сильно. Будинок можна відновити, але ніч російської атаки 10 серпня вже стала ще однією сторінкою в історії того, як війна намагається знищувати не лише українські міста, а й те, що в цих містах створювали поколіннями.