24 липня у Довженко-Центрі стартував культурно-освітній проєкт «1000 хвилин студентського кіно», який має дати молодим українським режисерам значно більше, ніж звичайний навчальний показ. Ініціатива Інституту екранних мистецтв Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого задумана як постійний майданчик, де студентські та дебютні фільми зможуть виходити за межі університетських аудиторій, зустрічатися з реальною публікою, отримувати професійне обговорення і шанс на подальше фестивальне чи прокатне життя.

Перший показ зібрав повну залу. Серед глядачів були студенти, викладачі, представники державних установ, кіноіндустрії та люди, які просто цікавляться сучасним українським кінематографом. Такий інтерес уже на старті показав, що студентське кіно в Україні має потенціал бути не внутрішнім навчальним продуктом, а повноцінною частиною культурного процесу. Саме проблему закритості молодих авторів усередині професійного середовища організатори й намагаються поступово вирішити.

До відкриття проєкту долучилися голова Державного агентства України з питань кіно Андрій Осіпов, генеральний директор Довженко-Центру Ігор Гладун, член наглядової ради мережі кінотеатрів Multiplex Ігор Савкін та директор Інституту екранних мистецтв Сергій Міранков. Їхня присутність продемонструвала прагнення об’єднати навколо молодих кінематографістів одразу кілька важливих ланок — освіту, державну підтримку, культурні інституції та комерційний кінопрокат.

Головна ідея проєкту полягає не лише в тому, щоб допомогти студентам зняти фільм, а в тому, щоб ця робота не зникла після захисту чи внутрішнього університетського показу. Молодим авторам потрібні аудиторія, професійна критика, можливість презентувати свою роботу, фестивальне просування і, в перспективі, дистрибуція. Саме така модель може створити нормальний перехід від навчання до професійної індустрії.

Андрій Осіпов під час відкриття закликав розвивати ініціативу так, щоб умовні тисяча хвилин студентського кіно з часом перетворилися на тисячу годин — передусім у якісному сенсі. Ця фраза фактично окреслила головну амбіцію проєкту: не просто збільшити кількість студентських робіт, а підвищувати їхній рівень і створювати середовище, в якому вони можуть ставати частиною великого українського кіно.

Ігор Гладун наголосив, що підтримка молодих авторів безпосередньо відповідає місії Довженко-Центру. Національний кіноархів має не лише зберігати історію українського кінематографа, а й допомагати новому поколінню вивчати її та працювати з нею. Саме тому студентам відкривають доступ до архівів і створюють простір, у якому кінематографічна спадщина може контактувати із сучасним молодим кіно.

Представник Multiplex Ігор Савкін звернув увагу на ще одну важливу перспективу — можливу майбутню дистрибуцію студентських і дебютних робіт. Для молодого режисера це принципове питання, адже навіть сильний фільм часто закінчує своє життя після кількох фестивальних або навчальних показів. Вихід до кіномереж, дистриб’юторів чи інших платформ може змінити цю ситуацію і створити для студентського кіно реальний маршрут до масового глядача.

Сергій Міранков, своєю чергою, підкреслив, що відкриття — лише початок. Серія подій триватиме влітку та восени 2026 року, а головним завданням буде зробити студентське кіно помітним. Йдеться не про разову презентацію, а про спробу сформувати регулярну систему показів, яка могла б працювати довше одного сезону і поступово створювати нову традицію.

До організації долучилася і студентська культурно-просвітницька платформа КРЕМ — «Кадровий резерв екранних мистецтв». Її координаторка Поліна Мельничук наголосила, що запуск став результатом спільної роботи університету, партнерів та самих студентів. У підготовці брали участь Владислав Бебешко, Валерія Царенко, Вероніка Трушина, Марія Ірчак, Катерина Потапович, Марія Азізова, Олег Зозуля та Антон Малиновський.

На першому показі глядачам представили дев’ять студентських фільмів, після чого відбулося відкрите обговорення з авторами. Його модерував кінознавець Владислав Бебешко. Свої роботи презентували, зокрема, Кирило Солощенко, Ілля Гороховський, Тігран Петровський, Кароліна Сінгх, Володимир Добривечір та Ольга Савченко. Для них це стало можливістю не лише побачити реакцію залу, а й захищати власні творчі рішення перед аудиторією.

Саме публічна розмова після перегляду може виявитися не менш важливою, ніж сам показ. Молодий режисер отримує досвід відповідати на незручні запитання, пояснювати драматургію, роботу з акторами чи візуальні рішення, а також чути не лише викладачів, а звичайного глядача. Це той рівень професійного контакту, якого студентським роботам часто бракує.

Проєкт також цікавий своєю структурою партнерства. В одній ініціативі об’єдналися заклад вищої освіти, Держкіно, Довженко-Центр, Multiplex та інші представники кіносфери. Фактично формується ланцюг, у якому молодий автор може пройти шлях від навчання і створення першої роботи до публічного показу, професійного обговорення та потенційного просування.

Для українського студентського кіно це особливо важливо, адже роками однією з головних проблем залишалася відсутність сталої системи показів і подальшого життя короткометражних чи дебютних робіт. Часто студентський фільм існував лише в межах кафедри, фестивалю або вузького професійного кола. «1000 хвилин студентського кіно» намагаються змінити цю модель і перетворити навчальну роботу на продукт, який реально зустрічається з глядачем.

Символічним став і вибір Довженко-Центру. Простір, який асоціюється зі збереженням української кінематографічної спадщини, тепер стає майданчиком для тих, хто цю спадщину продовжуватиме. У час повномасштабної війни подібні культурні ініціативи набувають додаткового значення, адже створюють горизонтальні зв’язки всередині професійної спільноти і доводять, що нове українське кіно продовжує формуватися попри всі обставини.

Наступні події «1000 хвилин студентського кіно» заплановані на літо та осінь 2026 року. Якщо ініціатива справді стане регулярною, вона може перетворитися на один із небагатьох системних містків між кіноосвітою та реальною індустрією — і дати українському глядачеві можливість побачити майбутніх режисерів ще до їхніх великих дебютів.