У Львові вдруге проведуть «ЧекаFest» — благодійний фестиваль у пам’ять про бойову медикиню добровольчого батальйону «Госпітальєри» Ірину «Чеку» Цибух, яка загинула у 2024 році на Харківщині. Подія відбудеться 30 травня, у переддень дня народження Ірини, у Шевченківському гаю. Організатори наголошують: пам’ять ніколи не є лише про смерть, вона передусім про життя людини, її вибір, цінності, працю і вплив, який залишається після неї. Саме тому фестиваль задуманий не як жалобний захід, а як простір живої пам’яті, спільного переживання, культури, музики, розмов про ідентичність і конкретної допомоги українському війську.
Ірина Цибух була людиною, чия біографія поєднала медицину, громадянську позицію, роботу з пам’яттю, медіа, війну і відповідальність перед суспільством. Її знали як бойову медикиню, яка рятувала поранених, але також як людину, що багато говорила про культуру пам’яті, гідність, ідентичність і необхідність щоденного усвідомлення ціни свободи. Брат Ірини, Юрій Цибух, зазначає, що для родини й організаторів дуже важливо, аби пам’ять про неї продовжувала жити, бо все своє свідоме життя вона присвятила тому, щоб зберігати пам’ять про інших, рятувати людей і впливати на зміни в країні.
День фестивалю розпочнеться о 9:00 хвилиною мовчання на Марсовому полі — полі почесних поховань Личаківського кладовища, де похована Ірина Цибух. Цей жест має особливе значення, адже останні роки Ірина активно адвокатувала впровадження щоденної хвилини мовчання. За словами її брата, те, що сьогодні Львів зупиняється щоранку, частково є і її внеском. У цьому контексті хвилина мовчання стає не формальністю, а дією, яка повертає суспільству здатність зупинятися, називати втрати і пам’ятати конкретних людей, а не абстрактну статистику війни.
О 10:00 фестиваль відкриють у Шевченківському гаю — Музеї народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького на вулиці Чернеча Гора, 1. Сам вибір локації важливий: це музей просто неба, що досліджує й популяризує культуру, народну архітектуру та давній побут заходу України. Для фестивалю, фокусом якого є пам’ять та ідентичність, такий простір є природним середовищем. Тут історія не сприймається як щось віддалене або музейно застигле — вона присутня у дерев’яних хатах, церквах, предметах побуту, ремеслах, ландшафті й способі, у який українська культура продовжує говорити з сучасністю.
Протягом дня, з 11:00 до 22:00, на території фестивалю працюватимуть фудкорти, ярмарок українських майстрів і ветеранських брендів. Відвідувачі зможуть придбати кераміку, прикраси, вироби з дерева, текстиль, вишивку, декор і книжки. Серед учасників ярмарку — видавництво «Мрієлов», бренд «ҐWear», заснований Юрієм Руфом, The Sun of Ukraine з традиційними прикрасами ручної роботи, а також майстриня Оля Юзвюк, матір загиблого військового Кості Юзвюка, яка передає вторговані кошти на підтримку Сил оборони в пам’ять про сина. Усі бренди передадуть 20% прибутку на збір фестивалю.
Цей ярмарок є не просто комерційною частиною програми. Він показує, як культура, ремесло, підприємництво і пам’ять можуть працювати разом. Українські бренди в умовах війни часто стають не лише виробниками речей, а й носіями історій: про загиблих, про ветеранський досвід, про відродження традицій, про підтримку армії та про відповідальне споживання. Купівля виробу на такому фестивалі — це не лише особистий вибір, а й участь у ширшій системі взаємної підтримки.
Окреме місце на «ЧекаFest» займуть простори пам’яті від ГО «Вшануй» і платформи «Меморіал». Протягом дня там можна буде згадати полеглих захисників і захисниць, а також усіх, кого забрала російська війна. Для українського суспільства такі простори стають дедалі важливішими, бо війна триває довго, втрати множаться, а біль часто залишається приватним. Публічне вшанування допомагає повернути загиблим імена, біографії, голоси й місце в спільній пам’яті. Саме так формується культура, у якій пам’ять не витісняють і не спрощують, а бережуть як частину національного досвіду.
Цьогорічна фокус-тема фестивалю — «Пошук і формування ідентичности». Вона безпосередньо пов’язана з тим, про що говорила Ірина Цибух: про потребу пізнавати себе, своє суспільство, свою історію і власну відповідальність. Освітня програма відбудеться в садибі із села Вербовець. Об 11:15 її відкриють рідні, друзі, колеги й побратими Ірини, які розкажуть про її життя та шлях. Це важлива частина фестивалю, бо будь-яка пам’ять починається з конкретної історії людини: не лише з дати загибелі, а з того, як вона жила, що робила, у що вірила і кого встигла змінити поруч із собою.
Далі на освітній сцені говоритимуть про культуру, пам’ять і суспільство. Володимир Бєглов та Ірина Старовойт обговорять культуру як фундамент суспільного життя. Катерина Даценко й Масі Найєм говоритимуть про те, як пам’ять впливає на суспільство та як формується воїн і цивільна людина. Дарка Гірна розмовлятиме з Йосифом Зісельсом про досвід дисидентства, особисте становлення ідентичності та колективну ідентичність. Така програма робить фестиваль не лише подією пам’яті, а й майданчиком для складної розмови про те, ким українці стають під час війни.
Музична сцена «ЧекаFest» відкриється о 16:50. На ній виступатимуть «ДахаБраха», «Пиріг і Батіг», «ЩукаРиба», «Шепіт» і Марина Круть. Ведучими музичної сцени стануть Дар’я Коломієць і Данило Хомутовський. Музика в програмі фестивалю має особливу роль: вона поєднує спільноту, дає можливість прожити емоції, які важко передати звичайною мовою, і повертає до української традиції не як до архіву, а як до живого джерела сили.
Завершуватиме вечір о 21:00 Марина Круть із програмою «10 пісень із заповіту Ірини Цибух». До неї увійдуть твори від гімну ОУН і пісень Івасюка та Скорика до народних, повстанських і стрілецьких пісень. Це одне з прохань, яке Ірина залишила у своєму заповіті: вона хотіла, щоб усі співали на прощанні, вивчили хоча б десять змістовних пісень і заспівали їх одноголосо, щоб погасити журбу рідним співом. У цій деталі особливо виразно видно її ставлення до пам’яті: не як до мовчазного каменю, а як до спільного голосу, який тримає рідних, друзів і країну.
У фіналі фестивалю запалять ватру пам’яті. Це символічне завершення дня, у якому поєднаються тиша, голоси, пісні, розмови, ремесла і збір для війська. Ватра в такому контексті означає не лише скорботу, а й продовження присутності. Вона збирає людей навколо спільного вогню, як навколо спільної відповідальності — пам’ятати тих, хто загинув, і підтримувати тих, хто продовжує боротьбу.
Благодійна мета фестивалю також конкретна. Прибуток від продажу квитків спрямують на збір для військових. Цього року організатори хочуть зібрати 1,8 мільйона гривень на два наземні роботизовані комплекси для 503-го окремого батальйону морської піхоти, з яким Ірина працювала під час ротацій. Збір проводять разом із фондом «Повернись живим». Саме ця частина програми показує, що пам’ять у час війни не може бути пасивною. Вона має перетворюватися на дію — підтримку підрозділів, допомогу військовим, участь у спільних зборах і готовність брати відповідальність.
«ЧекаFest» у Львові є прикладом того, як сучасна українська культура шукає нові форми вшанування. Це не лише концерт, не лише дискусійна програма і не лише благодійний ярмарок. Це подія, яка об’єднує різні способи говорити про людину, що залишила по собі сильний слід. Через пам’ять про Ірину Цибух фестиваль говорить про значно ширші речі: про те, як суспільство має берегти своїх загиблих, як культура допомагає вистояти, як формується ідентичність під час війни і чому пам’ять справді є не про смерть, а про життя, яке продовжує впливати на інших.
