Американський актор, режисер і сценарист Джессі Айзенберг приїхав в Україну як волонтер гуманітарно-освітньої місії The Campfire Project. Разом із міжнародною командою він працює з дітьми та підлітками у селі Нагачів на Львівщині, де організували тижневу програму, що поєднує творчість, спілкування та психологічну підтримку.

Проєкт реалізують у партнерстві з польською організацією Fundacja Humanitarna Folkowisko. До роботи долучилися митці, психологи, терапевти та освітяни з України, Польщі й Сполучених Штатів. Вони створюють для учасників середовище, у якому можна безпечно висловлювати емоції, взаємодіяти з іншими та хоча б на певний час відволіктися від повсякденного досвіду війни.

Програма у Нагачеві включає театральні та рольові заняття, танці, образотворчі практики й індивідуальні консультації. Діти працюють із рухом, голосом, фарбами, вигаданими персонажами та сюжетами. Такі формати дають змогу говорити про складні переживання не лише словами, а й через гру, імпровізацію та спільну творчість.

За задумом організаторів, головною метою програми є не підготовка професійних акторів чи художників. Мистецтво тут використовують як інструмент підтримки, комунікації та відновлення відчуття безпеки. Дитина може самостійно вирішувати, наскільки активно брати участь у занятті, яку роль обрати та якими емоціями ділитися з групою.

Після початку повномасштабного російського вторгнення українські діти зіткнулися з повітряними тривогами, вимушеними переїздами, розлукою з близькими, втратою звичного дому та постійним потоком тривожних новин. Навіть у відносно безпечних регіонах війна впливає на навчання, сон, спілкування і здатність планувати майбутнє. Саме тому психологічна підтримка дітей залишається одним із важливих напрямів гуманітарної роботи.

Джессі Айзенберг долучився до команди волонтерів і безпосередньо бере участь у заняттях. Для дітей його присутність є не лише зустріччю з відомим актором, а й можливістю взаємодіяти з людиною, яка приїхала з іншої країни, щоб підтримати українців під час війни.

Особисту причину поїздки Айзенберг пояснив в інтерв’ю польській журналістці Сандрі Меньє. За словами актора, історія його родини пов’язана зі Львовом і навколишнім регіоном. Його родичі пережили тут війну, а неподалік від місця, де нині працює волонтерська команда, невідома людина колись допомогла врятувати життя членам його сім’ї.

Айзенберг зазначив, що відчуває певний обов’язок бути в Україні та зробити щось позитивне для людей, які зараз самі переживають війну. Для нього участь у місії стала способом повернутися до місця, пов’язаного з родинною пам’яттю, та відповісти на давній прояв людської солідарності власною допомогою.

Цей мотив надає поїздці особистого значення. Актор приїхав не як турист чи учасник рекламної кампанії, а як член волонтерської команди, що протягом тижня працює з конкретною групою дітей. Його завдання полягає у спільній творчій роботі, спілкуванні та підтримці учасників програми.

Айзенберг також розповів, що часто критично ставиться до американської індустрії розваг. Великий кінобізнес пов’язаний із конкуренцією, нагородами, касовими показниками, публічністю та постійною оцінкою успіху. У такому середовищі творчість нерідко перетворюється на професійний продукт, від якого очікують фінансового результату та суспільного резонансу.

Під час занять із дітьми актор бачить мистецтво в іншій формі — простій, щирій та позбавленій комерційного контексту. Учасники не думають про кар’єру, рейтинги чи схвалення критиків. Вони грають, вигадують історії, рухаються та малюють, тому що сам процес допомагає їм спілкуватися й відчувати себе вільніше.

За словами Айзенберга, цей досвід змушує його по-новому цінувати власну професію. Акторство і драматургія можуть існувати не лише як частина індустрії, а й як спосіб налагодити контакт, допомогти людині висловити емоції або створити простір довіри. У роботі з дітьми мистецтво повертається до своєї базової функції — об’єднувати людей і давати форму переживанням, які важко пояснити прямо.

Театральні заняття особливо корисні для групової роботи. Рольова гра дозволяє учасникам тимчасово стати іншими персонажами, спробувати нові моделі поведінки та подивитися на ситуацію з іншої точки зору. Імпровізація розвиває увагу до партнерів, допомагає працювати з невизначеністю та вчить приймати несподівані зміни сюжету.

Образотворчі практики дають змогу передавати внутрішні стани через колір, форму та композицію. Дитині не обов’язково пояснювати значення кожного малюнка. Важливим може бути сам процес створення роботи, можливість самостійно обирати матеріали й бачити завершений результат власної діяльності.

Танцювальні та рухові заняття допомагають відновлювати зв’язок із тілом, який часто порушується через стрес і тривале напруження. Рух у групі може зменшувати відчуття ізоляції, підтримувати взаємодію та повертати елементарне задоволення від гри. Водночас фахівці стежать, щоб учасники не відчували примусу й могли зупинитися, коли їм некомфортно.

Індивідуальні консультації доповнюють групову програму. Під час них дитина може поговорити з психологом або терапевтом про те, що складно обговорювати перед іншими. Такий формат особливо важливий для учасників, які пережили втрату, евакуацію, обстріли або тривалу розлуку з членами родини.

Організатори наголошують, що мистецька програма не замінює тривалу психотерапію або медичну допомогу. Її мета полягає у створенні підтримувального середовища, ранньому виявленні потреб і передачі практичних інструментів, які можна використовувати надалі. Для частини дітей ця подія може стати першим досвідом взаємодії з фахівцем із ментального здоров’я.

Після завершення дитячої частини місії команда планує провести навчання для українських освітян, митців і фахівців із психологічної підтримки. Учасникам покажуть, як організовувати мистецькі заняття з урахуванням досвіду травматичних подій та як формувати безпечні правила роботи в групі.

Навчання має допомогти передати методики місцевим спеціалістам, які залишаться в громадах після від’їзду міжнародної команди. Це важлива частина програми, оскільки короткострокова волонтерська місія може підтримати обмежену кількість дітей, тоді як підготовлені українські фахівці зможуть надалі використовувати отримані знання у школах, культурних центрах, молодіжних просторах та громадських організаціях.

Методики, що враховують травматичний досвід, передбачають особливу увагу до меж учасників. Педагог або митець не повинен змушувати дитину розповідати про пережите, відтворювати травматичні події чи брати участь у вправі проти її волі. Натомість важливо створити передбачувану структуру заняття, пояснювати правила та залишати можливість вибору.

Організатори розраховують, що після завершення місії українські учасники навчання адаптують ці підходи до потреб конкретних громад. У різних регіонах досвід дітей відрізняється: одні живуть поблизу фронту, інші були евакуйовані, а хтось утратив близьких або чекає на повернення батьків із війська. Тому універсальної програми для всіх не існує, а методи мають змінюватися залежно від ситуації.

The Campfire Project заснували у 2017 році американська акторка Джессіка Гект і продюсерка Дженні Герстен. Ініціатива проводить мистецькі програми для біженців, шукачів притулку та переміщених спільнот. Її діяльність спрямована на людей, які були змушені залишити домівки або пережили тривалі кризові події.

Програми проєкту створюють за участі фахівців із ментального здоров’я, арттерапевтів, викладачів і митців. Така міждисциплінарна модель дозволяє поєднувати творчі практики з професійними принципами психологічної безпеки. Водночас заняття не перетворюють на формальну терапевтичну процедуру, зберігаючи в них гру, свободу та живе спілкування.

Участь Джессі Айзенберга привертає до місії додаткову увагу. Актор відомий широкій аудиторії завдяки ролям у фільмах «Соціальна мережа», «Ілюзія обману» та інших міжнародних проєктах. За образ засновника Facebook Марка Цукерберга у стрічці Девіда Фінчера «Соціальна мережа» його номінували на премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль.

Айзенберг також працює як драматург, сценарист і режисер. Його фільм «Справжній біль» отримав визнання за поєднання особистої родинної історії, теми пам’яті та досвіду подорожі до Польщі. За сценарій стрічки автора номінували на «Оскар» у категорії найкращого оригінального сценарію.

У творчості Айзенберга вже звучали теми єврейської пам’яті, родинного минулого та зв’язку між поколіннями. Волонтерська поїздка в Україну продовжує цей особистий інтерес, але переводить його з площини кіно у практичну гуманітарну діяльність. Актор опинився в регіоні, де історія його сім’ї перетинається із сучасним досвідом українців.

Приїзд відомого митця також нагадує про роль міжнародної культурної спільноти у підтримці України. Допомога може полягати не лише у фінансуванні, публічних заявах або благодійних зборах. Особиста участь у роботі з дітьми, освітянами та психологами створює прямий контакт і дає змогу краще зрозуміти життя країни під час війни.

Для місцевої громади програма в Нагачеві може мати триваліший ефект, ніж сама присутність знаменитого гостя. Після завершення занять залишаться методичні напрацювання, досвід українських спеціалістів і нові зв’язки між організаціями. Саме здатність продовжувати роботу без постійної участі іноземної команди є одним із головних показників стійкості гуманітарного проєкту.

Місія The Campfire Project показує, що творчість у воєнний час не є другорядною розвагою. Для дітей вона може стати способом повернути відчуття нормальності, побути серед однолітків і створити щось власне у світі, де багато подій не залежать від їхньої волі. Мистецький процес не скасовує травматичного досвіду, але може допомогти поступово відновлювати довіру до себе й оточення.

Поїздка Джессі Айзенберга поєднала родинну пам’ять, міжнародне волонтерство та практичну підтримку українських дітей. Його участь привернула увагу до програми, однак головними героями проєкту залишаються самі діти, які через театр, танець і малювання отримують можливість спілкуватися, грати та вільніше висловлювати власні переживання.