У Музеї народної архітектури і побуту ім. Климентія Шептицького у Львові завершили один із найважливіших реставраційних проєктів цього року — оновлення даху бойківської хати 1846 року із села Пилипець на Закарпатті. Ця споруда є центральним об’єктом бойківського сектору музею та однією з найцінніших пам’яток народної архітектури Гуцульщини й Бойківщини, демонструючи стиль, побут і майстерність будівничих XIX століття. Оновлення покрівлі стало критично необхідним, адже від її стану залежало довготривале збереження унікальної дерев’яної конструкції.
Заміну покриття провели з дотриманням усіх традиційних технологій. Реставратори забезпечили автентичність матеріалів і форм, максимально зберігши історичний вигляд хати. У ході реставрації повністю оновили покрівлю, замінили пошкоджені елементи лат, відтворили дерев’яний дашок на гребені даху, характерний для бойківських будівель, а також облаштували традиційні димники. Ці конструкції відіграють важливу функцію — вони не лише виводять дим, а й створюють природну вентиляцію всередині покрівлі, що є критичним для збереження дерев’яних споруд.
Саме природне вентилювання суттєво продовжує життя дерев’яним конструкціям, запобігаючи накопиченню вологи, розвитку грибків та руйнуванню деревини. У традиційній архітектурі це було основним елементом довговічності будівель, і реставратори зберегли його в автентичному вигляді. Усі роботи проводилися з урахуванням регіональних особливостей бойківської архітектури, що дозволило максимально наблизити оновлену хату до її оригінального історичного стану.
Реставрацію виконував майстер Максим Тонкіш — фахівець із традиційних покрівельних технік, який має великий досвід роботи з історичними пам’ятками. Завдяки його команді вдалося зберегти мистецьку цінність об’єкта та гарантувати його стійкість на десятиліття. Загальна вартість робіт склала понад 601 тисячу гривень, і ці кошти спрямували на відновлення конструкцій, закупівлю матеріалів та оплату спеціалізованих майстрів.
Бойківська хата з Пилипця — одна з найкраще збережених пам’яток побутової дерев’яної архітектури середини XIX століття. Вона є прикладом традиційної оселі, у якій поєднувалися функціональність, природні матеріали та узгодженість із гірським ландшафтом. Відновлення її даху стало важливим етапом роботи музею над збереженням унікальної культурної спадщини різних етнографічних регіонів України. Реставраційні роботи допоможуть забезпечити стабільність споруди і посилять її здатність витримувати кліматичні виклики, притаманні Західній Україні.
Музей ім. Климентія Шептицького, більше відомий як львівський скансен, зберігає понад сотню архітектурних пам’яток з різних куточків України. Серед них особливе місце займає найбільша в Європі колекція сакральних будівель — церков, каплиць і дзвіниць. Кожен об’єкт у музеї має свою історію та автентичний характер, а реставрація таких пам’яток, як бойківська хата з Пилипця, сприяє продовженню життя цінних культурних об’єктів і збереженню традицій української дерев’яної архітектури для майбутніх поколінь.
До кінця року в Гаю планують завершити реставрацію ще двох садиб. Це дозволить музею суттєво оновити експозицію та створити кращі умови для збереження пам’яток. Скансен залишається одним із найважливіших культурних центрів Львова, де відвідувачі можуть не лише побачити автентичні будівлі XIX століття, а й зануритися в атмосферу традиційного українського життя, відчути дух минулих поколінь та зрозуміти, якими були побут, ремесла й архітектурні звичаї різних регіонів України.
Завершення реставрації бойківської хати — це не просто ремонт покрівлі, а повернення до життя значущої пам’ятки народної архітектури. Такі проєкти демонструють, що попри виклики часу, економічні труднощі та війну, Україна продовжує берегти свою культурну спадщину. Відновлення традиційних архітектурних форм і структур у сучасному світі — це також спосіб підтримувати національну ідентичність і нагадувати про корені, які формували культуру нашої країни століттями.
