На Дніпропетровщині провели унікальну й водночас ризиковану операцію з порятунку культурної спадщини — з прифронтової Петропавлівки евакуювали дві кам’яні половецькі статуї, яким понад 800–1000 років. Через небезпеку, спричинену наближенням лінії фронту, командування 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади разом із місцевими істориками прийняли рішення оперативно вивезти пам’ятки з території громади. Відстань до активної зони бойових дій становить трохи більше ніж 45 кілометрів, і кожна доба могла стати вирішальною для збереження артефактів.
Ці статуї — унікальні зразки половецького мистецтва, які вважаються сакральними символами степової історії України. Половецькі баби датуються добою приблизно XI–XIII століть і в минулому стояли на курганах та святилищах, позначаючи місця сили й пам’яті. Вони є матеріальними свідками великої культурної спадщини давніх кочових народів, що заселяли територію сучасної України задовго до появи міст і кордонів. Для Петропавлівської громади ці статуї були не просто музейними експонатами — вони стали символами локальної ідентичності та важливими історичними маркерами минулого.
Колись, уже за часів незалежності, місцеві жителі знайшли ці статуї на території громади та вирішили зберегти їх від можливого пошкодження. Щоб убезпечити артефакти, їх залили у бетонні блоки — рішення, характерне для періоду, коли можливості для професійної реставрації були обмеженими. Попри недосконалість методу, саме це дозволило пам’яткам пережити роки та дочекатися сьогоднішньої евакуації. Баби були важливою частиною місцевого музею та експонатами, що викликали особливий інтерес серед відвідувачів і науковців.
Через зростання загроз для культурної спадщини, спричинених війною, місцева влада, історики та військові дійшли спільного висновку — статуї необхідно негайно перемістити до безпечного місця. Для операції задіяли важку техніку: вантажівку та кран, адже маса кожної статуї разом із бетонною основою становила сотні кілограмів. Процес евакуації тривав майже сім годин — фахівці ретельно працювали над тим, щоб не пошкодити камінь і не порушити структуру пам’яток, адже найменша помилка могла спричинити тріщини або відколювання.
Понад 120 кілометрів шляху до Дніпровського історичного музею стали непростим логістичним викликом. Але завдяки злагодженій роботі військових та істориків операцію завершили успішно. Тепер статуї тимчасово зберігатимуться у фондах музею до завершення війни. Тут вони перебуватимуть під наглядом реставраторів, які зможуть провести необхідні дослідження та, за потреби, забезпечити належну консервацію. Після повернення до мирних умов статуї мають шанс стати частиною модернізованої музейної експозиції або повернутися до своєї громади.
Дніпровський історичний музей уже має досвід роботи з такими артефактами. З початку повномасштабного вторгнення сюди евакуювали 27 кам’яних статуй з різних районів області — це дозволило зберегти важливі матеріальні свідчення історії від руйнування. Багато з цих пам’яток могли бути втрачені назавжди без втручання військових і науковців. Україна вже неодноразово демонструвала, що навіть у найважчих умовах здатна захищати свою культурну спадщину так само, як і територіальну цілісність.
Евакуація половецьких баб з Петропавлівки — це приклад того, як злагоджена робота різних інституцій може врятувати унікальні об’єкти від знищення. У час війни культурна спадщина стає особливо вразливою: вона страждає від обстрілів, вибухових хвиль, пожеж, втрат інфраструктури та недоступності територій. Тому кожен врятований артефакт — це акт спротиву знищенню, акт поваги до історії та доказ того, що українці пам’ятають і своїх предків, і своє коріння.
Ці статуї, створені багато століть тому, стояли в степах українських земель задовго до появи сучасних міст. І сьогодні, коли війна знову загрожує їхньому існуванню, українці знаходять сили й можливості для того, щоб урятувати їх. Це нагадування про те, що культура — не другорядне явище, а основа нашої ідентичності, яка має бути збережена для майбутніх поколінь. Пам’ятки, що пережили епохи, тепер переживають і війну — завдяки тим, хто ризикує своїм життям, аби їх урятувати.
