На Львівщині стартувала масштабна інвентаризація мозаїк, розміщених на будівлях, зупинках громадського транспорту та в публічних просторах області. Про початок робіт повідомили в Департамент архітектури та містобудування Львівської обласної військової адміністрації. Метою ініціативи є зібрати, систематизувати й оприлюднити дані про збережені мозаїчні твори, аби запобігти їх подальшому нищенню під час реконструкцій, ремонтів або демонтажів інфраструктурних об’єктів.
Йдеться про мозаїки на фасадах і в інтер’єрах громадських та житлових будівель, на зупинках громадського транспорту, у парках, скверах і на площах, а також у складі малих архітектурних форм. Багато з цих робіт створювалися у другій половині ХХ століття і стали невід’ємною частиною візуального ландшафту регіону, хоча часто не мають охоронного статусу й залишаються вразливими до знищення.
За словами директорки департаменту Олена Василько, зібрані матеріали планують оприлюднити в найкоротші терміни. Вони мають стати основою для подальшого фахового обліку, дослідження, охорони та можливого відновлення об’єктів монументального мистецтва. У департаменті наголошують, що без системного переліку та фіксації стану таких творів будь-які розмови про їх захист залишаються декларативними.
До процесу інвентаризації залучають районні державні адміністрації, які мають зібрати й передати інформацію про мозаїки на своїх територіях. На основі цих даних планують створити окрему онлайн-мапу, що дозволить візуалізувати розташування об’єктів і зробити інформацію доступною для фахівців та громадськості. Окремо до участі закликають мешканців області, які можуть повідомляти про відомі їм мозаїки електронною поштою або через офіційні сторінки департаменту в соцмережах.
Необхідність такого обліку стала особливо очевидною після низки випадків руйнування мозаїчних об’єктів під час інфраструктурних робіт. Наприкінці грудня під час реконструкції траси М-09 Львів — Рава-Руська було знищено автобусну зупинку з мозаїкою в селі Смереків поблизу Жовкви. За чинним проєктом реконструкції під загрозою опинилися ще чотири подібні зупинки, що викликало суспільний резонанс і дискусію про відповідальність за збереження мистецької спадщини.
Комунікаційниця Львівської обласної ради та представниця робочої групи з питань декомунізації при Львівській ОВА Анна Герич оглянула чотири мозаїчні зупинки, що збереглися на трасі М-09 у селах Липник, Мощана, Воля-Висоцька і Великий Дорошів. За її словами, авторство мозаїки в Липнику може належати відомому українському художнику Володимир Патик, що суттєво підвищує мистецьку цінність об’єкта й актуалізує питання його збереження.
Наразі всі ці зупинки не мають статусу пам’яток і перебувають на балансі Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України. Дві з них розташовані на території Рава-Руської громади. Як повідомив провідний спеціаліст відділу культури, туризму, молоді та спорту Рава-Руської міської ради Роман Гарасим, міськрада звернулася до Служби відновлення та розвитку інфраструктури Львівщини з проханням переглянути проєкт реконструкції.
За його словами, запланували виїзне обстеження зупинок і підготовку актів із фіксацією їхнього технічного стану та мистецької цінності. Отримані висновки мають передати замовнику робіт, який у разі потреби може скоригувати проєкт реконструкції, аби уникнути подальших втрат. Такий підхід розглядають як можливий компроміс між розвитком інфраструктури та збереженням культурної спадщини.
У Львівській ОВА нагадують, що подібні ініціативи вже мають прецеденти. Після руйнування низки мозаїк у Львові у 2019 році в місті створили реєстр монументального мистецтва, до якого увійшли понад дві сотні об’єктів, зокрема й роботи дорадянського періоду. Цей досвід планують використати і на обласному рівні, розширивши його на малі міста та села, де мозаїки часто залишаються поза увагою, але не менш цінні з точки зору історії та культури.
Інвентаризація мозаїк на Львівщині може стати важливим кроком до переосмислення ролі монументального мистецтва в сучасному просторі. У час війни та масштабних відбудовних процесів питання збереження культурної пам’яті набуває особливого значення, адже йдеться не лише про окремі об’єкти, а про візуальну мову епохи, яка формувала середовище й ідентичність кількох поколінь.
